Постанова

від 21.12.2017 по справі 826/7610/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2017 року № 826/7610/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлетикспорт" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлетикспорт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01 березня 2016 року №0152615137 та №0142615137 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління ДФС у місті Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 12.02.2016 року №10/26-15-13-07-01/3868278 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість.

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність висновків під час перевірки та вказав, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв виключно в межах норм діючого законодавства, тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01 березня 2016 року №0152615137 та №0142615137.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Головним управлінням державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Атлетикспорт ( код 38683278) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ ЧЕРРІ ТРЕЙД ( код 39208440) та ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД (код 38192723) за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.05.2015 року.

Перевіркою ТОВ Атлетикспорт за перевіряємий період встановлено наступні порушення:

- ст. 134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VІ ( зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ Атлетикспорт занижено податок на прибуток за 2014 рік всього на суму 1 552 238 грн.;

- п. 185.1 ст. 185. П. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VІ, в результаті чого ТОВ Атлетикспорт занижено податок на додану вартість , який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25 Декларації) всього у сумі 1 724 709 грн., в тому числі за серпень 2014 року на загальну суму - 1 724 709 грн., в тому числі: за серпень 2014 року на загальну суму - 1693 621 грн., за вересень 2014 року на загальну суму - 31 088 грн.

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2016 року №10/26-15-13-07-01/38683278 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 01.03.2016 року №0152615137, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 2 558 7604,00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 1 724 709,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 862 355,00 грн.

- від 01.03.2016 року №0142615137, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 328357,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 1 552 238,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 776 119,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 01.03.2016 року протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Атлетикспорт ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Черрі Трейд укладено Договір поставки товару №05/08/2014, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у встановлені даним договором строки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених в даному договорі. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору сторони визначили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання товару. У випадку отримання товару перевізником покупця право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання перевізником покупця. Факт отримання товару підтверджується відповідними документами, як то видаткова накладна або товаротранспортна накладна, або акт прийому-передачі, оформлені належним чином.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачання товару здійснюється продавцем в місце поставки та з періодичністю, що визначаються Сторонами в кожному випадку окремо.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Черрі Трейд виписані: податкові накладні та видаткові накладні.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду копії договору, податкових накладних, видаткових накладних, платіжного доручення.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Черрі Трейд , відповідач виходив з тих підстав, що за період взаємовідносин з ТОВ Атлетикспорт згідноз Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Черрі Трейд придбано наступні види товарів: - у серпні 2014 року: тканини, іграшки, велосипеди, оливки консервовані; - у вересні 2014 року: тканини, іграшки. Згідно наданих до перевірки податкових накладних, товари придбані ТОВ Атлетикспорт у ТОВ Черрі Трейд мають коди УКТ ЗЕД - тобто імпортні. Відповідно до даних ІС Податковий блок операцій з імпорту товарів ТОВ Черрі Трейд не здійснювало.

Також, відповідно до протоколу допиту від 11.02.2015 року, наданого листом СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2015 року №1616-2650-09-01, старший слідчий першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФРДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, лейтенант податкової міліції допитав ОСОБА_1, яка виписувала податкові та видаткові накладні, якою було надано пояснення щодо того, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Черрі Трейд остання немає, будь-яких адміністративно-розподільчих функцій на підприємстві не виконувала.

Водночас, в матеріалах відсутні докази перевезення товару.

Також судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД (код 38192723).

Так, 11.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Атлетикспорт ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю АБ БЛЕК ГОЛД укладено Договір поставки товару №11-08-2014 АТ, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у встановлені даним Договором строки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених в даному договорі. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору сторони визначили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання товару. У випадку отримання товару перевізником покупця право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання перевізником покупця. Факт отримання товару підтверджується відповідними документами, як то видаткова накладна або товаротранспортна накладна, або акт прийому-передачі, оформлені належним чином.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачання товару здійснюється продавцем в місце поставки та з періодичністю, що визначаються Сторонами в кожному випадку окремо.

На виконання умов вказаного договору ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД виписані: податкові накладні та видаткові накладні.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду копії договору, податкових накладних, видаткових накладних, платіжного доручення.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД відповідач виходив з тих підстав, що за період взаємовідносин з ТОВ Атлетикспорт згідно з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД придбано наступні види товарів: - у серпні 2014 року: цукор, мішки, портландцемент, полівінілхлорид; - у вересні 2014 року: цукор, мішки, портландцемент. Згідно наданих до перевірки податкових накладних, товари придбані ТОВ Атлетикспорт у АБ БЛЕК ГОЛД мають коди УКТ ЗЕД - тобто імпортні. Відповідно до даних ІС Податковий блок операцій з імпорту товарів ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД не здійснювало. Перевіркою встановлено, що згідно даних ДФС, ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД не є виробником та імпортером спортивного одягу, взуття та аксесуарів, у свою чергу постачальники ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД не імпортували та не виробляли цих товарів.

Також, відповідно до протоколу допиту від 29.01.2015 року, листом СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.2015 року №1616-2650-09-01, слідчий другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФРП ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, старший лейтенант податкової міліції допитав ОСОБА_2 -директора товариства, який на всі поставлені запитання щодо ТОВ АБ БЛЕК ГОЛД відмовився давати показання.

Разом з тим, в порушення п.2.1 Договору, жодних документів щодо перевезення (переміщення) товарів не надано.

Також, судом досліджено договір оренди №12 від 01.10.2013 року укладений між Публічним акціонерним товариство Галант (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Атлетикспорт (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нежитлове приміщення: складське приміщення, розташоване на першому поверсі, площею 50 кв.м. та встановлено, що договір дійсний до 01.09.2014 року. Доказів продовження оренди суду не надано.

Водночас, з наданих суду контрактів, наявних в матеріалах справи вбачається, що ТОВ Атлетикспор здійснювало господарську діяльність в якості посередника з поставки товарів для виконання договірних зобов'язань перед покупцем ТОВ САТТОН .

Судом встановлено, що частина товару, яка постачалась ТОВ САТТОН була повернута позивачу. При цьому, в матеріалах справи відсутня інформація щодо подальшої реалізації товару.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, надані позивачем документи за вказаних обставин, не можуть вважатися неналежними доказами реальності зазначених правочинів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Крім того, суд зазначає, що виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до п.1 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Як зазначалось вище, гр. ОСОБА_1 директором ТОВ Черрі Трейд при здійснені допиту співробітниками слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено, що вона не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Черрі Трейд .

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не ОСОБА_1 , а іншими особами, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено реальність здійснення операцій по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями (у тому числі попередньої) сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

Суд бере до уваги протоколи допиту гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, строк закінчення договору оренди від 01.10.2013 року №12 укладений позивачем з ПАТ Галант , відсутність доказів складських приміщень та документів щодо перевезення (переміщення) товарів а також інформацію надану податковим органом щодо відсутність імпортування товарів контрагентами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані ними пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не спростовано, викладені в акті перевірки висновки про не підтвердження реальності досліджуваних операцій, відтак, податкове повідомлення-рішення, прийняте на їх підставі є таким, що прийняте контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень.

Беручи до уваги зазначене, суд вказує, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа