Рішення

від 25.07.2006 по справі 7/161-2996

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"25" липня 2006 р.

Справа № 7/161-2996

Господарський

суд Тернопільської області

у складі   судді Стадник М.С.            

розглянув справу

за позовом:

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовіст”, с. Городниця,

Підволочиського району, Тернопільської області, 47854

за участю представників сторін:

позивача:         

ОСОБА_2 -довіреність № НОМЕР_1;

                    ОСОБА_1 - підприємець

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Благовіст” про визнання дійсним договору купівлі-продажу

нерухомого майна від 01.06.2006р та просить визнати право власності на придбані

по договору приміщення теплиць загальною площею 6076,8 м2, що

розташовані за адресою АДРЕСА_2 та позначено на плані під літерою „В” до складу

якої входять: коридор площею 239 м2, коридор площею 13,7 м2,

теплиця площею 971,5 м2, теплиця площею 971,5 м2, теплиця

площею 971,5 м2, теплиця площею 971,5 м2, теплиця площею

608,6 м2, теплиця площею 606,2 м2, теплиця площею 360,8 м2

та теплиця площею 362,3 м2..

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК

України повідомлені про місце і час розгляду справи.

Учасникам судового процесу

роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.

Відповідач заперечень щодо позову

не подав, та просить суд, у зв'язку з неможливістю забезпечити участь

представника в засіданні розглядати спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача, встановлено:

- на виконання протоколу намірів

складеного сторонами 10.05.2006р. щодо купівлі-продажу теплиць, між Товариством

з обмеженою відповідальністю „Благовіст” (продавець)  та Суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) 

укладено 01.06.2006р.  договір

купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого сторони взяли на себе

зобов'язання:

- продавець згідно п. 1.1 договору

передає, а покупець приймає у власність приміщення теплиць загальною площею

6076,8 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та позначено в

інвентарній справі на плані тепличного господарства ТзОВ „Благовіст” під

літерою „В” до складу якої входять : коридор площею 239 м2, коридор

площею 13,7 м2, теплиця площею 971,5 м2, теплиця площею

971,5 м2, теплиця площею 971,5 м2, теплиця площею 971,5 м2,

теплиця площею 608,6 м2, теплиця площею 606,2 м2, теплиця

площею 360,8 м2 та теплиця площею 362,3 м2  загальною вартістю 10 000 грн. ((в тому

числі ПДВ) п. 5.1 договору), яку покупець зобов'язався оплатити згідно п. 3.2

договору протягом 3 календарних днів після підписання акту прийому-передачі;

- на виконання умов зазначеного

договору продавець відповідно до п. 2.2 умов договору передав, а покупець

прийняв приміщення згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від

01.06.2006р. та перерахував продавцю вартість купленого майна, що

підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного представниками сторін без

заперечень.

Відповідно до ст.ст. 638, 639

Цивільного кодексу України договір вважається 

укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди  з усіх істотних умов договору. Форма договору

купівлі-продажу нерухомого майна передбачена 

ст. 657 ЦК України, згідно якої такий повинен укладатися у письмовій

формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому,

вказані договори підлягають нотаріальному посвідченню незалежно від суб'єктного

складу цих договорів (у випадку, якщо сторонами цього договору є як фізичні,

так і юридичні особи).

Згідно з частиною 1 статті 220

ЦК  України у разі недодержання сторонами

вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір (правочин) є

нікчемним.

Разом з тим, якщо сторони

домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими

доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати

такий договір дійсним (частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України), якщо

одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. При цьому,

вказаний договір, у випадку визнання його дійсним в судовому порядку,

подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

В процесі розгляду справи

встановлено, що позивач листом від 01 червня 2006 року повідомив товариство про

необхідність проведення нотаріальної дії, а саме нотаріально посвідчити договір

купівлі-продажу.

Товариство „Благовіст”, листом від

20.06.2006р. відмовилося від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу

нерухомого майна, посилаючись на те, що згідно діючого законодавства договори

купівлі-продажу нерухомого майна обов'язково мають посвідчуватись нотаріально

лише в тих випадках, коли однією із сторін по договору є фізична особа, а також

на те, що проектом договору не передбачено, що він підлягає нотаріальному

посвідченню, а тому вважає договір укладеним з 01.06.2006р..

Таким чином, матеріалами справи

доведено, що ТзОВ „Благовіст”, підписавши договір купівлі-продажу нерухомого

майна від 01.06.2006р.в якому сторонами досягнуто всіх істотних умов, в

порушення ст. 657 ЦК України неправомірно ухилилося від нотаріального його

посвідчення, перешкоджаючи набувачу майна реалізувати своє право на це майно.

Приймаючи до уваги, що матеріалами

справи підтверджено наступні факти: майно продане товариством у відповідності

до ст. 4 Закону України „Про власність” та п. 7.6. Статуту, відповідно до якого

право розпорядження майном (відчуження) належить власнику - зборам учасників

товариства, воля яких виражена в протоколі загальних зборів його учасників від

08.05.2006р.; сторони досягли згоди по всіх істотних умовах передбачених для

даного виду договору чинним законодавством шляхом підписання його 01.06.2006р.

уповноваженими представниками сторін, повноваження яких підтверджені свідоцтвом

про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та

протоколом зборів ТзОВ „Благовіст” уповноважено для укладення договору  директора товариства Котис Ярослава

Івановича; умови договору сторонами виконані, про свідчить акт передачі майна

та акт звірки розрахунків за майно; товариство ухилилося від нотаріального

посвідчення договору, зазначивши про це в листі від 20.06.2006р., а тому

позовні вимоги в частині визнання договору дійсним є обґрунтованими і

підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання в

судовому порядку права власності за покупцем, то провадження у справі в цій

частині припиняється, за відсутністю предмета спору, оскільки:

- відповідно до ст. 12 Закону

України „Про власність” ст. 328 ЦК України, право власності набувається на

підставах, незаборонених законом, зокрема із правочинів (договорів), якими є

дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків. Таке право, згідно зі ст. 49 Закону „Про власність” та ч. 2. ст.

328 ЦК України, вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В процесі

судового розгляду, факту незаконності набуття позивачем приміщень не

встановлено, договір визнаний дійсним і являється беззаперечним доказом права

власності позивача на придбане майно.

- Випадки використання власником

майна права на пред'явлення позову про визнання права власності встановлені ст.

392 ЦК України, якими є: оспорювання або не визнання його права іншою особою, а

також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріалами справи встановлено, що право власності позивача на теплиці ніким не

оспорюється, договір купівлі -продажу від 01.06.2006р., який є  правовою підставою для проведення його

державної реєстрації Бюро технічної інвентаризації в порядку передбаченому

„Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”

затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, ним не

втрачений.

Державне мито та і витрати на

інформаційне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України та

Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито”, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене , керуючись

Цивільним кодексом України, Законом України „Про власність”, ст.ст. 43, 49, п.

1 ст. 80. ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дійсним договір

купівлі-продажу нерухомого майна від 1 червня 2006 року , відповідно до якого

Товариство з обмеженою відповідальністю „Благовіст”, с. Городниця,

Підволочиського району, Тернопільської області продало, а Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, придбала

приміщення теплиць загальною площею 6076,8 м2, що розташовані за

адресою АДРЕСА_2 та позначено на плані під літерою „В” до складу якої входять:

коридор площею 239 м2, коридор площею 13,7 м2, теплиця

площею 971,5 м2, теплиця площею 971,5 м2, теплиця площею

971,5 м2, теплиця площею 971,5 м2, теплиця площею 608,6 м2,

теплиця площею 606,2 м2, теплиця площею 360,8 м2 та

теплиця площею 362,3 м2..

3. Стягнути з Товариство з

обмеженою відповідальністю „Благовіст”, с. Городниця, Підволочиського району,

Тернопільської області, ідент. код 31273659 на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код №НОМЕР_2, 85

(вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118

(сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Видати наказ.

4. В іншій частині позову

провадження у справі припинити.

На рішення господарського суду, яке

не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу,

протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „04” серпня 2006р.,  через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

М.С. Стадник