Рішення

від 27.11.2017 по справі 488/5029/14-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/5029/14-ц

Провадження № 2/488/42/17 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2017 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Бучневій К.О.,

за участю прокурора - Бавикіна В.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідачів - Миколаївської міськради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в обґрунтування якого вказав наступне.

Пунктом 86 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 31/39 від 19.12.2008 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Менделєєва, з присвоєнням окремої адреси.

Пунктами 29, 29.1 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 48/44 від 06.09.2010 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 827 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по вул. Менделєєва, 2-б у м. Миколаєві.

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 607615 від 15.12.2010 року, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0078.

Після отримання ОСОБА_3 вказаного державного акту на право власності на землю, між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу № 638 від 10.05.2012 року, згідно якого ОСОБА_4 набув право власності на зазначену земельну ділянку.

Крім того, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу № 939 від 06.07.2012 року.

Прокурор вважає, що зазначені рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та із перевищенням повноважень Миколаївської міськради, а відтак укладені на підставі цих рішень договіри купівлі-продажу є недійсними в силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК та ст. 215 ЦК України, та з урахуванням наданих уточнень просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 86 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 31/39 від 19.12.2008 року;

- визнати незаконним та скасувати пункти 29, 29.1 рішення Миколаївської міськради № 48/44 від 06.09.2010 року;

- визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 607615, який був виданий ОСОБА_3 15.12.2010 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800961;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 638 від 10.05.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 827 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:001:0078, вартістю 100025,65 грн., яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Менделєєва, 2-б, на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі з вищезазначених підстав та просив його задовольнити.

Представник позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Позивач - ДП "Миколаївське лісове господарство" у судове засідання свого представника не направив, надав заяву, в якій просив розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та дослідивши надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявної в матеріалах справи копії рішення Миколаївської міськради № 31/39 від 19.12.2008 року вбачається, що пунктом 86 розділу 1 цього рішення ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, з метою передачі її у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Менделєєва, з присвоєнням окремої адреси.

Пунктами 29 та 29.1 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 48/44 від 06.09.2010 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 827 кв.м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Менделєєва, 2-б у м. Миколаєві.

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 607615 від 15.12.2010 року, який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800961, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0078.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 за рахунок земель, що віднесені до земель держлісфонду урочища "Жовтневе", квартал 43, та перебуває у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство" і це підтверджується наявними у матеріалах даної справи, та дослідженими у судовому засіданні: листом ВО "Укрдержліспроект" № 299 від 04.09.2014 року; викопіровкою кварталу 43 Миколаївського лісництва ДП "Миколаївський лісгосп", накладеною на публічну кадастрову карту земельних ділянок; листом Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 896 від 11.09.2014 року, листом ДП "Миколаївське лісове господарство" № 540 від 12.09.2014 року.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 ЛК України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 149 ЗК України право вилучати земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення надано обласним державним адміністраціям.

Проте, відповідно до листа ВО "Укрдержліспроект" № 299 від 04.09.2014 року; листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 896 від 11.09.2014 року рішення про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" земель в рочищі "Жовтневе" не приймалось.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що Миколаївською міськрадою передано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому законом порядку та фактично із зміною її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась ОСОБА_3 для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мав би бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак, за інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства за № 896 від 11.09.2014 та за листом ДП "Миколаївське лісове господарство" № 540 від 12.09.2014 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки не погоджувався, висновок не надавався.

До того ж, статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів, а саме листа Головного управління Держземагенства у Миколаївській області за № 14-0.5-5459/2-14 від 06.08.2014 року, вбачається, що обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Менделєєва, 2-б у м. Миколаєві не проводилась.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Миколаївською міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, було вилучено у законного землекористувача - ДП «Миколаївське лісове господарство» , спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані прокурором пункти рішення Миколаївської міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_6 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державний акт виданий ОСОБА_3 на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, він також підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Судовим розглядом також встановлено, що після отримання ОСОБА_3 зазначеного державного акту на землю, між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 638 від 10.05.2012 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_4 набув право власності на зазначену земельну ділянку. Також, 06.07.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 939, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_5 набула право власності на зазначену земельну ділянку. Вказане підтверджується наявними у справі копіями договорів купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина перша статті 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки вищевказані рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог законодавства, то укладений на їх підставі договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки в силу положень ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, є недійсними.

У частині другій ст. 16 ЦК України визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання не дійсного правочину, за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові ВСУ від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, незїхньоїволііншимшляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка була незаконно вилучена із державної власності та перебувала у постійному користуванні державного підприємства - ДП «Миколаївське лісове господарство» , а повноваження щодо розпорядження нею мала право від імені держави Миколаївська обласна державна адміністрація, то суд вважає необхідним витребувати спірну земельну ділянку у набувача, відповідача по даній справі - ОСОБА_5 та передати її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації. При цьому суд виходить із того, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, та внаслідок прийняття незаконних рішень органом місцевого самоврядування.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь держави належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 86 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 31/39 від 19.12.2008 року.

Визнати незаконним та скасувати пункти 29 та 29.1 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 48/44 від 06.09.2010 року.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 607615, який був виданий ОСОБА_3 15.12.2010 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049800961.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 638 від 10.05.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 827 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:001:0078, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Менделєєва, 2-б, на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Стягнути на користь держави з Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір у розмірі - по 250, 06 грн. із кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.І. Селіщева