Постанова

від 05.06.2007 по справі 02/1482а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/1482а     

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "05" червня 2007 р.                                                            Справа №  02/1482а

          м. Черкаси, 16 год. 00 хв.           

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання Давиденко В.Г.,

за участю представників: позивача:  Слуцька Н.Ю. - за довіреністю,  

відповідача: Смаглій В.М., Сергатий С.О. – за довіреностями,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси  справу

за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Базилєвс»

про стягнення 1800 грн.,    

                                                           ВСТАНОВИВ:    

Подано адміністративний позов із вимогою про стягнення із відповідача       1 800 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у відповідача в 2005 році з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".   

 26.04.2007 року  позивач  надав суду та відповідачу зміни до адміністративного  позову, в яких просить стягнути з відповідача 1 800 грн. штрафних санкцій за невиконаний норматив  по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  у відповідача  повинен працювати  1 інвалід, однак, відповідач не виконав цей норматив, у 2005 році інвалід у відповідача не працював,  відповідач не сплатив до 15 квітня 2006 року штрафні санкції  у розмірі половини середньої річної заробітної плати за рік,  тому  ця сума повинна  бути стягнута із відповідача за рішенням суду.    

    Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у заявленій сумі,  заперечила проти доводів відповідача, стверджуючи, що відповідач не подав доказів виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі і в судове засідання; той факт, що відповідач є платником єдиного податку, не має значення для даної справи, оскільки Указ Президента № 727, на який посилається відповідач, не звільняє від обов'язку виконання нормативу, встановленого Законом,  тому застосування норм одного акта не впливає на застосування іншого.

    Відповідач у запереченнях на адміністративний позов та представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти вимоги позивача з тих  мотивів, що:  -  відповідач є платником єдиного податку і звільнений від сплати коштів до Фонду  України соціального захисту інвалідів відповідно до п. 6 Указу Президента № 727 від 03.07.1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”,  оскільки  кошти, які сплачуються до Фонду під будь-якою назвою (в тому числі й штрафні санкції) є внесками, про які йде мова у  п. 6 Указу;   -   відповідач наголошує на незаконному застосуванні позивачем  у 2005 році  поняття “штрафні санкції” у правовідносинах із відповідачем, оскільки у статті 20 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не визначено вид штрафних санкцій, встановлених на той час законодавством України, зокрема Господарським кодексом України.   

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення  та доводи представників сторін, суд  встановив  наступне.

Згідно статті 19 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  (далі  -  Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працювало від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.  Тобто, норматив  встановлено  Законом  і не  потребується  встановлення його для кожного підприємства  та  доведення.   

Відповідно до статті 20 Закону підприємства  (об'єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша,  ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року,  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце,  не зайняте інвалідом.  Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Отже, у разі невиконання в 2005 році суб'єктом  господарювання  нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  він повинен був сплатити штрафні санкції  до 15 квітня 2006 року.     

Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за 2005 рік (форми № 10-ПІ), отриманого позивачем 05.02.2007 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 11 осіб, отже, норматив на 2005 рік для відповідача складав 1 робоче місце для працевлаштування інваліда,  у відповідача в 2005 році інваліди не працювали.   

     Відповідач  не подав суду доказів виконання встановленого Законом нормативу та створення одного робочого місця та працевлаштування інвалідів,  не подав доказів сплати штрафних санкцій,  передбачених статтею 20 Закону.

  Суд вважає  безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача у його запереченнях  проти позову,  виходячи із наступного.                

Посилання відповідача на пункт 6 Указу Президента № 727 від 03.07.1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суд вважає безпідставним, оскільки у 2005 році  діяв Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", який  зобов'язує всі підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, повідомити про їх створення державним органам працевлаштування і прийняти направлених інвалідів на роботу на підприємстві. У разі невиконання цієї вимоги Закон зобов'язує підприємства сплатити штрафні санкції.  Обов'язок сплати  саме штрафних санкцій встановлений Законом  України № 2606-ІІІ від 5 липня 2001 року “Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".   

В преамбулі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вказано,  що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні  і гарантує їм рівні  з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній  сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам  вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.  В статті 4 зазначено,  що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.     

Тобто, вказаний Закон є спеціальним законом у регулюванні питань  забезпечення соціальної захищеності інвалідів.  Тому, у даних правовідносинах та у спорах Фонду соціального захисту інвалідів із підприємствами щодо стягнення штрафних санкцій  у разі невиконання підприємствами встановленого даним Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно керуватися Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  незалежно від форми власності та господарювання підприємства, в тому числі й незалежно від виду  оподаткування підприємства.  Обрати певний вид оподаткування –є правом підприємства, а виконання спеціального Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є його обов'язком.

Саме тому суд вважає несуттєвим те,  що  Закон   застосовує термін “штрафні санкції” і не визначає їх  спеціальним видом:  від цього  їх природа не змінюється.   Суд вважає, що вказані у Законі штрафні санкції за своєю правовою природою  відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.  Адміністративно-господарські санкції  можуть бути встановлені виключно законами.

В частині 1  статті 239 ГК України вказані види  адміністративно-господарських санкцій та зазначено, що до суб'єктів господарювання можуть  застосовуватися також інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.   

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив,  що ним було вжито у 2005 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  і забезпечення встановлено Законом нормативу створення  одного робочого місця для працевлаштування інваліда,  тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги позивача  про стягнення із відповідача штрафних санкцій відповідно до статті 20 Закону.  

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік  і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 3600 грн.  Таким чином,  відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі  1800 грн.      

          На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню 18 грн. судового збору до Державного бюджету.     

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд      

         ПОСТАНОВИВ:     

           1.  Позов задовольнити  повністю.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Базилєвс»(18002,м.Черкаси,  бул. Шевченка, 266, к. 311, ідентифікаційний код 31636572):

           а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023)  штрафні санкції в сумі  1800 грн.;

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси,  банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 -  судовий збір в сумі  18 грн.       

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського  апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                             А.Д. Пащенко      

Постанова складена в повному обсязі

          та підписана  суддею 08.06.2007 року