Ухвала

від 19.12.2017 по справі 757/71936/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/71936/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Мотрич В.В.,

за участю представника третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно - ОСОБА_1,

прокурора Янушевича О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, - Товариства з обмеженою відповідальністю Сітікарт про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000001967,

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, ТОВ Сітікарт про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000001967.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 5 вересня 2017 року у справі № 757/51375/17-к у кримінальному провадженні за № 42017000000001967 від 20.06.2017 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. з ст. 212 КК України накладено арешт на грошові кошти, на рахунках № 26057052626659 (980 UAN), №26000052698076 (980 UAN) які відкриті ТОВ Сітікарт (код за ЄДРПОУ 40616567) в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 320649) (м. Київ, проспект Перемоги, 65; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30).

Зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки жодній посадовій товариства не повідомлено підозру, відносно товариства не здійснюється досудове розслідування, вказане товариство не має ознак фіктивності, є реально діючим товариством, що здійснює свою господарську діяльність. Не має відношення до легалізації коштів, триманих злочинним шляхом. Відсутні та не зазначені докази того, що грошові кошти, які обліковуються на вказаних рахунках є речовими доказами у кримінальному провадженні та підлягають спеціальній конфіскації. Крім того, накладений арешт паралізує роботу товариства.

У судовому засіданні представник ТОВ Сітікарт клопотання підтримав.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту, мотивуючи тим, що арешт накладено обґрунтовано, необхідність у вказаному заході забезпечення кримінального провадження на даний час в сторони обвинувачення не відпала. Постанова про визнання вказаних грошових коштів речовими доказами стороною обвинувачення не виносилась.

Заслухавши пояснення учасників процесу за клопотанням та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчими управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001967 від 20.06.2017 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. з ст. 212 КК України, а саме за фактами того, що упродовж 2015-2017 років організована група осіб у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших невстановлених слідством осіб, створила та в подальшому контролювала ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для використання їх з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з використанням цих фіктивних підприємств зазначена організована група, за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 22927045), заволоділа коштами цього підприємства в сумі 45 млн. 560 тис. 562 грн., які отримано з державного бюджету, та в подальшому, шляхом вчинення ряду фінансових операцій та правочинів із цими коштами, легалізувала їх.

Крім того, з використанням підконтрольних фіктивних підприємств зазначена організована група, шляхом оформлення безтоварних операцій, штучно сформувала податковий кредит іншим суб'єктам господарювання реального сектору економіки, зокрема: TOB КІНОТРОН (код ЄДРПОУ 23165614), ПП ЕРКАР (код ЄДРПОУ 33776797), ТОВ БУДІНЖЕНЕРМЕРЕЖА , ТОВ БУДАРМАТУРА (код ЄДРПОУ 36956866), ТОВ УКРБУД ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39534785), ТОВ ВІТА ЛАЙН (код ЄДРПОУ 38605928) на загальну суму 147 млн. 844 тис. 437 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 24 млн. 640 тис. 739 гривень.

Фіктивні підприємства зареєстровані на підставних осіб, не мають на балансі будь-яких активів, у них відсутні трудові та виробничі потужності, що вказує на фіктивність здійснення ними підприємницької діяльності. Водночас такий стан підприємств дозволяє їх використовувати для проведення безтоварних операцій і дає достатні підстави вважати, що ці підприємства могли бути використані для приховування незаконного походження коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь.

Діяльність від імені цих підприємств фактично здійснюється організованою групою у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших невстановлених слідством осіб.

У зв'язку з цим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 42017000000001967 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. з ст. 212 КК України, накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на банківському рахунку грошові кошти, на рахунках № 26057052626659 (980 UAN), №26000052698076 (980 UAN) які відкриті ТОВ Сітікарт (код за ЄДРПОУ 40616567) в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 320649) (м. Київ, проспект Перемоги, 65; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30).

Вказаний арешт на грошові кошти накладався з метою забезпечення спеціальної конфіскації або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, оскільки вказане товариство, на думку сторони обвинувачення має ознаки фіктивності.

Отже такий арешт по суті не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

Разом з тим, з ухвали слідчого судді про накладення арешту не вбачається причетність вказаного товариства до кримінального провадження.

На даний час відносно ТОВ Сітікарт не здійснюється досудове розслідування. Жодній його посадовій особі не пред'явлено підозру.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже арешт ухвалою слідчого судді на грошові кошти ТОВ Сітікарт накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно юридичної особи, службові особи якої, не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту прокурором не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Прокурор не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у господарську діяльність ТОВ Сітікарт .

Прокурором не доведено, яка сума грошових коштів обліковується на рахунках товариства, на котрі накладено арешт; чи з вказаних рахунків не здійснюється виплата заробітної плати працівникам, сплата податків та загальнообов'язкових платежів до бюджету; якою є сума грошових коштів, на котрі накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації; чи вся сума грошових коштів, на котру накладено арешт, підлягає спеціальній конфіскації, в чому це проявляється.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Ісмаїлов проти Росії від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі Бакланов проти Російської Федерації , Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі Фрізен проти Російської Федерації , Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Враховуючи, що прокурором не доведено, що кошти ТОВ Сітікарт , які знаходяться на рахунках в ПАТ КБ Приватбанк відповідають положенням ст. 96-2 КК України, відносно вказаного товариства не здійснюється кримінальне провадження, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, - Товариства з обмеженою відповідальністю Сітікарт про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000001967 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 5 вересня 2017 року у справі № 757/51375/17-к у кримінальному провадженні № 42017000000001967 від 20.06.2017 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. з ст. 212 КК України на грошові кошти, на рахунках № 26057052626659 (980 UAN), № 26000052698076 (980 UAN) які відкриті ТОВ Сітікарт (код за ЄДРПОУ 40616567) в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 320649) (м. Київ, проспект Перемоги, 65; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Батрин