Рішення

від 21.12.2017 по справі 303/6490/17

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/6940/17

2/303/2995/17

Номер рядка стат.звіту - 46

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі : головуючого-судді Монич В.О.

при секретарі Глеба Е.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 інтереси якої представляє ОСОБА_2 до СТОВ «Клячанівське« про витребування безпідставно набутого майна,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ «Клячанівське« про витребування безпідставно набутого майна.Свої вимоги мотивує тим, що 22.04.2017 року вона дізналася що нібито між нею та СТОВ Клячанівське укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2122785400:02:002:0005, загальною площею 3,7960 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 759836. Про даний договір позивач дізналась лише тоді коли представник відповідача приніс копію даного договору № 143 від 05.05.2015 року. До цього часу їй не було відомо про даний договір, з його умовами ознайомлена не була, строк дії ні з ким не узгоджувала та не отримувала ніякої орендної плати за землю від відповідача. Зазначає, що 24.04.2017 року вона звернулась із заявою про розірвання даного договору оренди земельної ділянки. Також відповідно до ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, право оренди земельної ділянки діє з 30.09.2015 року. В акті приймання-передачі, вказана дата підписання 05.05.2015 року. Однак позивач акт приймання-передачі не підписувала 05.05.2015 року. Тобто орендарем при укладенні договору оренди порушено одну із істотних умов договору - порядок передачі земельної ділянки. Таким чином вважає, що у відповідача відсутні правові підстави утримувати та використовувати належну земельні ділянку.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд зобов'язати СТОВ «Клячанівське« повернути їй - ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,7960 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівській сільській раді, урочище За мокошем 37 га за межами населеного пункту , кадастровий номер 2122785400:02:002:0005 шляхом розірвання договору оренди землі № 143 від 05 травня 2015 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з наведених підстав у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача СТОВ Клячанівське в судове засідання не з'явився за невідомих причин, повідомлявся належним чином. Суд знаходить за можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно до вимог частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України,на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 цього Кодексу.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. ОСОБА_3 до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 759836, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2122785400:02:002:0005, загальною площею 3,7960 га, яка розташована в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівській сільській раді, урочище За мокошем 37 га за межами населеного пункту . ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2015 року № 44869823, на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вказану вище земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Клячанівське« було укладено договір оренди землі № 143 за умовами якого орендодавець передала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 3,7960 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в урочищі За мокошем 37 га , за межами населеного пункту.

ОСОБА_3 п.7 договору Орендарем щороку сплачується орендна плата у розмірі 2564,93 грн. Відповідно до п.п. 13, 17 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сількогосподарського виробництва. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 7 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Пунктами 32, 35 Договору оренди визначено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Дія договору припиняється шляхом його розірвання на підставі взаємної згоди сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження а також з інших підстав визначених законом.

24.04.2017 року позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання правовідносин щодо використання належної йому земельної ділянки, але відповіді на це звернення не надано.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач позбавлений на даний час можливості розпорядитися належною йому на праві власності земельною ділянкою, оскільки цю земельну ділянку використовує відповідач до СТОВ «Клячанівське« без будь-яких на те правових підстав.

За положеннями ст.41 Конституції України , ст.321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст.1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними протоколом № 11/ передбачено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до приписів ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК , суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Приписами ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вказано вище в рішенні, доказів того, що СТОВ «Клячанівське« використовує на даний час земельну ділянку, належну на праві власності позивачу, правомірно, суду не надано, а тому вимоги позивача про витребування свого майна від відповідача, який володіє ним без відповідної правової підстави, тобто, незаконно, є обгрунтованими.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Як передбачено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до статей 90 , 95 , 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Оскільки в даному випадку жодних доказів того, що СТОВ «Клячанівське« використовує земельну ділянку позивача на відповідній правовій підставі, суду не надано, то суд вважає, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 85400:02:002:0005, яка належить на праві власності ОСОБА_4, на що вказано вище. Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За ч.3 цієї статті, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, проаналізувавши все вищенаведене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 34 ЗУ Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За таких умов, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачки є саме повернення земельної ділянки, що узгоджується із змістом ст. 34 ЗУ Про оренду землі .

А тому суд вважає за необхідне зобов'язати СТОВ «Клячанівське« повернути ОСОБА_1 земельну ділянкуплощею 3,7960 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівській сільській раді, урочище За мокошем 37 ГА за межами населеного пункту , кадастровий номер 2122785400:02:002:0005 шляхом розірвання договору оренди землі № 143 від 05 травня 2015 року.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 223 ч.4, 259, 264, 263, 265, 268, 280, 284 ЦПК України, ст.ст. 15 , 16 , 317 , 319 , 321 , 386 , 387 , 390 , 1212 ЦК України , ст.ст. 152 , 212 ЗК України , суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Зобов'язати СТОВ «Клячанівське« повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,7960 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівській сільській раді, урочище За мокошем 37 ГА за межами населеного пункту , кадастровий номер 2122785400:02:002:0005 шляхом розірвання договору оренди землі № 143 від 05 травня 2015 року.

Стягнути з СТОВ «Клячанівське« , ЄДРПОУ 30854285, с.Іванівці, вул.Миру, 29Б, Мукачівського району на користь ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, 290, Мукачівського району - 640 гривень сплаченого судового збору.

Відповідачам, які не з»явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, пердбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд ? якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий В.О.Монич