Рішення

від 07.06.2007 по справі 13/2541

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/2541

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2007 р.                                                                Справа №  13/2541

Господарський суд Черкаської області в складі судді  Скиби  Г.М., секретар судового засідання Дяченко Т.В., розглянув справу від 14 травня 2007 року за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул.. Б. Вишневецького, 36

          до відповідача –ТОВ «Вамп», м. Черкаси, вул. Енгельса, 118

про відшкодування 64285 грн. 37 коп. збитків власнику землі.

Представники:

          позивача –Полішкевич М.В. –за довіреністю №1001-501 від 4 квітня 2007 року,  

відповідача: Бондаренко В.І. - довіреність № від 23 травня 2007 року.

          У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за наявними в справі документами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати для наповнення бюджету. Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України, статті 16, 18 Закону України "Про оренду землі", постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. №2073 «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі").

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.06.1997 року до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП»перейшло право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Онопрієнка, 2. Загальна площа приміщень, що перейшли у власність, складає 242,4 кв.м. Площа для розрахунку орендної плати становить 174,08 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.06.2002 року до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП»перейшло право власності на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 2. Загальна площа приміщень, що перейшли у власність складає 378,6 кв.м. Площа для розрахунку орендної плати становить 1230 кв.м.

ТОВ "ВАМП" використовувало земельні ділянки за вказаними адресами без документів, що підтверджують право на землю, тобто самовільно використовувало земельні ділянки по вул. Б. Вишневецького, 2 та по вул. Онопрієнка, 2. Самовільно використовуючи земельні ділянки, ТОВ "ВАМП" не сплачувало кошти за використання землі, чим нанесло збитки міському бюджету.

Відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.11.2001 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства" "...у разі переходу прав на будівлю або споруду плата за землю справляється з дня виникнення права користування будівлями або спорудами."

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 зазначено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, в тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок. Статтею 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права (самовільне зайняття земельної ділянки Відповідачем та тимчасове невикористання земельної ділянки її власником), має право на їх відшкодування. Вказана стаття також зазначає, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 1166 Цивільного кодексу України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає поняття терміну самовільне зайняття земельної ділянки —будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої ш земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї та до його державної реєстрації.

Статті 156 та 157 Земельного кодексу України визначають підстави відшкодування збитків власникам землі та порядок їх відшкодування. Стаття 156 перераховує випадки, при настанні яких власникам землі відшкодовують збитки, серед яких неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельних ділянок. Згідно з вимогами статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Пунктом 3 зазначеного вище Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Даний порядок також дає поняття „неодержаний доход". Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він неодержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України, розміри збитків визначаються комісією, створеною виконавчим комітетом міської ради. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.09.2003р. №1262 було затверджено положення про таку комісію та її склад. 16.11.2006 р. даною комісією були складені акти № 59 та № 60 про визначення збитків власнику землі та 15.01.2007 року були затверджені рішеннями виконавчого комітету № 48 та №49, як цього вимагає постанова КМУ.

Розмір орендної плати за користування землею в місті Черкаси регламентується рішенням Черкаської міської ради "Про плату за оренду землі", відповідно до якого мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для комерційних потреб становить 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки. Враховуючи це, при підготовці акту про визначення збитків нанесених ТОВ "ВАМП" Черкаській міській раді вони визначались у розмірі орендної плати з дати придбання об'єкта нерухомості, а не земельного податку, оскільки згідно з вимогами Земельного кодексу України дане товариство не має права на отримання землі в постійне користування. Розмір збитків, завданих міському бюджету ТОВ "ВАМП" згідно актів складає 64285 грн. 37 коп.

Відповідно до пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 товариству з обмеженою відповідальністю «ВАМП»було направлено листа з вимогою відшкодувати збитки завдані міській раді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок згідно актів про визначення збитків власнику землі № 59 та № 60, однак до цього часу збитки не відшкодовані.

          Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що самовільного зайняття ділянки не було, оскільки відповідач отримав право на користування земельними ділянками разом з переходом права власності на нерухомість, розташовану на спірних земельних ділянках за адресами –вул. Онопрієнка, 2 та вул. Б. Вишневецького, 2 в м. Черкаси.

Відповідач вважає позов безпідставним, а заявлені вимоги незаконними і такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.

- відповідачем за цивільно правовими угодами була придбана нерухомість, а саме: за договором купівлі-продажу від 25.06.1997р. будівля за адресою м. Черкаси, вул. Онопрієнка, 2 та за договором купівлі-продажу від 05.06.2002р. будівля за адресою м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 2.

Позивач у позовній заяві посилається на самовільне заняття відповідачем, шляхом купівлі зазначеної нерухомості, земельних ділянок прилеглих до придбаних будівель, самовільне використання цих ділянок без будь-яких правових підстав.

          Дане твердження позивача є хибним, грунтується на неправильному трактуванню норм чинного законодавства та терміну «самовільне зайняття земельної ділянки». У цьому випадку має місце використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не їх самовільне зайняття. Такий висновок викладено у листі від 16.08.2006 р. № 14-17-4/6045 Державного комітету України по земельним ресурсам, де зазначається, що:

«... громадяни та юридичні особи, яким земельні ділянки надані у власність чи користування рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, приступають до їх використання до виникнення права власності чи права користування ними (до оформлення правовстановлюючих документів). Дані дії, згідно з вищенаведеним, є самовільним зайняттям земельної ділянки. Однак, у цьому випадку має місце використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не їх самовільне зайняття. Саме тому при притягненні у вищезазначених випадках порушників земельного законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок органи прокуратури вносять протести на постанови про накладення адміністративних стягнень. Зазначені постанови скасовуються також за рішеннями суду у разі їх оскарження в суд.

Це ж стосується земельних ділянок, право на які набуто на підставі міни, дарування, успадкування, інших цивільно-правових угод (у тому числі на підставі угод про купівлю-продаж майна чи земельних ділянок), якщо земельні ділянки використовуються без правовстановлюючих документів. Тобто, якщо землекористувач набув право на землю в установленому законодавством порядку і його дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки, а за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальності не передбачено.»

- у заяві позивач посилається на оглядовий лист ВГСУ від 16.11.2001р. №01-8/1228 в якому зазначено, що у разі переходу прав на будівлю або споруду плата за землю справляється з дня виникнення права власності або права користування будівлями або спорудами. При цьому позивач не звертає уваги на те що ВГСУ приводяться норми статті 30 «Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду»Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, що втратив чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року № 2768-III при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Стаття 124 ЗК України зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗК України. При цьому юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Відповідачем були здійснені всі заходи для можливості укладання даного договору, а саме: відповідач в порядку ст. 118, 123, 124 ЗК України подав клопотання про надання в оренду земельної ділянки, отримав від позивача дозвіл на замовлення проекту відводу земельної ділянки, замовив у відповідній організації проект відведення земельної ділянки

та надав його позивачу для укладання договору оренди. Тобто відповідачем були виконані всі вимоги закону щодо оформлення права користування даними ділянками. Проте позивач отримавши проект відводу ще 12.07.2005 р., що підтверджується листом №6 від12.01.2005р. не здійснив жодних дій щодо укладання договорів оренди зазначених земельних ділянок.

Така бездіяльність позивача є незаконною, оскільки відповідно до ч.6 ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Позиція позивача є принаймні незрозумілою, оскільки він безпосередньо зацікавлений в укладанні договорів оренди земельних ділянок, які відповідно є підставою сплати відповідачем орендної плати, адже відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Позивачем не надано жодного доказу відмови відповідача від підписання даних договорів, а також спроб позивача спонукати відповідача до підписання цих договорів.

- між сторонами було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 5 листопада 1998 року за адресою вул. Онопрієнка, 2 зареєстрований за № 1347. З моменту укладення та на підставі вищезазначеного договору, керуючись Законом України «Про плату за землю»відповідач щомісячно сплачує плату за оренду зазначеної земельної ділянки. При цьому за останні чотири роки ТОВ «ВАМП»в рахунок орендної плати за договором №1347 від 05.11.1998р. було сплачено: 2003р. - 1 235 грн., 2004р. - 3 703,58 грн., 2005р. - 3 703,58 грн., 2006р. - 3 828,63 грн., що підтверджується листами ЧОДПІ від 27.01.06р. №1445/15-322, ДПІ у м. Черкаси від 15.02.2007р. №3547/15-3122. При цьому для проведення розрахунку орендної плати відповідач керується даними проекту відведення земельних ділянок та сплачує орендну плату згідно чинних на день сплати, затверджених позивачем ставок.

Позивач також не зазначає про існування договору оренди земельної ділянки від 27.10.2003р.,    посвідченого    приватним    нотаріусом    Романій    Н.В.,    зареєстрованого 12.11.2003р. №434, за адресою вул. Б.Вишневецького, 2 з колишнім власником будівлі, що розташована за цією адресою ТОВ «Фірма «Черкасисервіс». Даний договір не розірвано, ТОВ «Фірма «Черкасисервіс»в порядку та на умовах визначеним вищезазначеним договором вчасно і в повному обсязі сплачує орендну плату. При цьому відповідно до п.п. в) п 7.4. даного договору, до посвідчення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, орендна плата вноситься Орендарем - ТОВ «Фірма «Черкасисервіс»у повному обсязі з урахуванням фактичного цільового використання земельної ділянки новим власником майна.

- позивач посилається на завдання відповідачем збитків, як неодержаного доходу у розмірі 64 285,37 грн., проте не зазначає, які саме винні дії відповідача призвели до настання цих збитків. Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В трактуванні Постанови КМ «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»від 19 квітня 1993 р. № 284, на яку посилається позивач неодержаним доходом є доход, який міг би одержати власник землі, -           землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав

внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Таким чином, як вбачається зі змісту поняття неодержаний доход, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів не є неодержаним доходом, а відповідно не може завдати збитків власнику землі у вигляді неодержаного доходу.

Відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для укладання з позивачем договорів оренди зазначених земельних ділянок і більше того сплачує орендну плату за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 5 листопада 1998 року № 1347 за адресою вул. Онопрієнка, 2. Проте, саме винні дії позивача, його бездіяльність призводить до неукладання договорів оренди зазначених земельних ділянок і як наслідок - завдання збитків власнику землі.

Відповідач безпосередньо прагне вирішення даного спору шляхом належного оформлення свого права на користування зазначеними земельними ділянками, зобов'язується не чинити перешкод в укладанні договорів оренди цих земельних ділянок та належним чином дотримуватись умов цих договорів, своєчасно сплачувати орендну плату.

Оцінюючи зібрані докази та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що вимоги підлягають до часткового задоволення:

- позивач є власником земельних ділянок, розташованих в межах міста;

- цільове призначення земельних ділянок не змінювалось;

- використання землі в Україні є платним (ст. 1 Закону України «Про плату за

землю»);

- позивач тривалий час ухиляється від розгляду питання про надання в оренду

відповідачу спірних земельних ділянок за цивільними угодами (з 2003 року);

- не спростоване право відповідача на користування земельною ділянкою, передбачене ст. 377 ЦК України - при переході права власності на споруду;

- погодження відповідних служб, надані відповідачу при підготовці

землевпорядної документації не спростовані позивачем в належний спосіб;

позивач не довів самовільного зайняття відповідачем спірних земельних

ділянок;

- між сторонами відсутнє письмове погодження розміру орендної плати за

користування спірними ділянками;

- позивач не довів спричинення збитків власнику землі (в тому числі

неотриманих доходів) на суму 64285 грн. 37 коп.;

- позивач не довів вчинення дій на зменшення чи відвернення йому збитків, що

вказує на прострочення кредитора;

- суд враховує, що сторони перебувають в абсолютних правовідносинах, що

ґрунтуються на вимогах закону (ст.ст. 4,11 ЦК України), а тому має бути застосований розмір збитків, виходячи зі ставки земельного податку –1% від нормативної оцінки землі, з урахуванням строків  позовної давності.

- суд враховує проведені відповідачем платежі за користування землею,

підтверджені Черкаською ОДПІ –листи-підтвердження від 27 січня 2006 року та від 15 лютого 2007 року, згідно яких заборгованості по платі за землю (орендна плата) на 1.01.2006 року немає. Тому стягненню підлягає сума збитків, виходячи з нормативної оцінки землі  в 42712 грн. (1% - 427 грн. 12 коп.), за період з січня 2006 року по червень 2007 року –640 грн. 68 коп., оскільки за 2006-2007 рік вже сплачено 34569 грн. 93 коп., та 2956 грн. 44 коп. відповідно, що відповідає нормативній оцінці ділянки по вул. Б. Вишневецького, 2 в м. Черкаси та не заперечене позивачем.  В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та інформаційно-технічні витрати на послуги по забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог –102 грн. мита та 118 грн. витрат на інформаційне забезпечення.

Керуючись  ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський  суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з відповідача –ТОВ «Вамп»м. Черкаси, вул.. Енгельса, 118, код 21382276, рахунок №26000182851004 в ЧФ КБ «Приватбанк», МФО 354347

          на користь Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код 25212542, отримувач –міський бюджет м. Черкаси, рахунок 33213812700002 ОКПО 22809222, МФО 854018, код платежу 13050200

          640 грн. 68 коп. збитків.

Стягнути з відповідача –ТОВ «Вамп»м. Черкаси, вул. Енгельса, 118, код 21382276, рахунок №26000182851004 в ЧФ КБ «Приватбанк», МФО 354347

в доход державного бюджету через ДПІ в Придніпровському районі м. Черкаси на користь УДК України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, рахунок №31117095700002

          102 грн. мита.

Стягнути з відповідача –ТОВ «Вамп»м. Черкаси, вул. Енгельса, 118, код 21382276, рахунок №26000182851004 в ЧФ КБ «Приватбанк», МФО 354347

          в доход державного бюджету через ДПІ в Придніпровському районі, рахунок 31210259700002 в ГУДКУ в Черкаській області , МФО 854018, код 22809222

          118 грн. витрат на інформаційне забезпечення процесу.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення, оформленого відповідно ст. 84 ГПК України. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Черкаської області.

               Суддя                                                       Скиба Г.М.