Постанова

від 14.12.2017 по справі 826/12367/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 грудня 2017 року                      № 826/12367/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Ден» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про          визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Ден» (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 00006832208 та № 00006842208. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню. На адресу суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки. У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. На підставі наказу від 08 вересня 2015 року № 1625, виданого ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ден» (код 31246688) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Клінінг Спешл Сервіс» (код 38286072) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, з з контрагентами постачальниками за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, з ТОВ «Клінінг Спешл Сервіс» (код 38286072) за період з 01 вересня 2014 року по 30 листопада 2014 року, з контрагентами постачальниками за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, за результатом якої складено акт перевірки від 21 вересня 2015 року № 581/1-26-50-22-08-31246688. В результаті перевірки встановлені наступні порушення: - підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 2  827  120,  грн., а саме, по періодах: 2014 рік у сумі 2  827  120,00 грн.; - пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 3  547  245,00 грн., а саме, по періодах: липень 2014 року – 610  988,33 грн., серпень 2014 року – 640  000,00 грн., вересень 2014 року – 571  676,00 грн., жовтень 2014 року – 674  418,00 грн., листопад 2014 року – 644  162,50 грн., січень 2015 року – 406 00,00 грн. На підставі висновків перевірки, контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення – рішення: № 00006832208 від 12 жовтня 2015 року, яким Приватному підприємству «Ден» (код 31246688) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3  533  900,00 грн., в тому числі: 2  827  120,00 за основним платежем, 706  780,00 грн. за штрафними санкціями; № 00006842208 від 12 жовтня 2015 року, яким Приватному підприємству «Ден» (код 31246688) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4  434  056, 00 грн., тому числі: 3  547  245,00 грн. за основним платежем, 886  811,25 грн. за штрафними санкціями. За результатом адміністративного оскарження, вищезазначені податкові повідомлення – рішення залишені без змін, скарги Приватного підприємства «Ден» (код 31246688) – без задоволення (копія рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22 грудня 2015 року № 19403/10/26-1510-08-16 та копія рішення Державної фіскальної служби України від 25 лютого 2016 року № 4154/6/99-99-10-01-01-25 містяться в матеріалах справи). Позивач не погоджується з податковими повідомленням-рішенням прийнятих податковим органом, вважає їх протиправними звернувся до суду із відповідним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Ден» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Спешл Сервіс» було укладено наступні Договори: - Договір про надання послуг № 01/04КП від 01 березня 2013 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами, виконувати роботи та надавати послуги на території та об'єктах, визначених Замовником та погоджених Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору, по комплексному прибиранню приміщень згідно з переліком робіт, що передбачені згідно Додатку № 1 до даного Договору. Згідно Додатку № 1 до договору, сторонами визначено конкретний перелік та об'єм робіт, необхідних для належного виконання послуг  по комплексному прибиранню на об'єктах Замовника. Також, сторонами у Додатковій угоді № 1 від 01 березня 2013 року визначено перелік об'єктів Замовника. На підтвердження надання послуг, сторонами підписані акти здачі – прийняття робіт від 10 липня 2014 року №№ К-00000593, К-00000594, К-00000595, К-00000595, К-00000598, К-00000588, К-00000589, К-00000590, К-00000591, К-00000592, від 31 липня 2014 року №№ К-00000640, К-00000643, К-00000647, К-00000649, К-00000653, К-00000670, К-00000677, К-00000692, К-00000693, К-00000698, К-00000699, К-00000700, від 29 серпня 2014 року №№ К-00000794, К-00000797, К-00000798, К-00000799, К-00000801, К-00000814, К-00000816, К-00000817, К-00000818, К-00000819, К-00000820, К-00000821, К-00000788, К-00000789, К-00000790, К-00000793, від 05 серпня 2014 року №№ К-00000687, К-00000688, К-00000689, К-00000690, від 13 серпня 2014 року №№ К-00000721, К-00000723, К-00000725, від 15 серпня 2014 року №№ К-00000735, від 19 серпня 2014 року №№ К-00000746, К-00000748, від 11 вересня 2014 року №№ К-00000848, від 12 вересня 2014 року № К-00000849, К-00000850, К-00000851, К-00000855, від 15 вересня 2014 року №№ К-00000867, К-00000868, від 16 вересня 2014 року № К-00000870, від 17 вересня 2014 року № К-00000871, К-00000874, К-00000875, від 23 вересня 2014 року № К-00000886, К-00000887, від 24 вересня 2014 року № К-00000889, від 30 вересня 2014 року № К-00000924, К-00000925, від 07 жовтня 2014 року № К-00000951, К-00000950, К-00000952, від 14 жовтня 2014 року № К-00000959, від 15 жовтня 2014 року № К-00000972, К-00000971, К-00000970, К-00000968, К-00000969, К-00000974, від 16 жовтня 2014 року № К-00000978, від 31 жовтня 2014 року № К-00001008, К-00001009, К-00001010, К-00001011, К-00001012, К-00001013, К-00001014, К-00001015, К-00001003, від 21 жовтня 2014 року № К-00001023, від 22 жовтня 2014 року № К-00001026, тощо. Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Спешл Сервіс» виписано на адресу позивача наступні податкові накладені: від 31 липня 2014 року №№ 102, 85, 81, 79, 75, 72, 109, 112, 113, 117, 118, 119, від 10 липня 2014 року № № 21, 11, 12, 13,14, 15, 16, 17, 18, 19, від 05 серпня 2014 року №№ 1, 2, 3, 4, від 13 серпня 2014 року №№ 30, 32, 34, від 15 серпня 2014 року № 44, від 19 серпня 2014 року №№ 55, 57, від 29 серпня 2014 року №№ 106, 107, 108, 111, 112, 115, 116, 117, 119, 132, 134, 135, 136, 137, 138, 139, від 11 вересня 2014 року № 28, від 12 вересня 2014 року № 29, 30, 31, 35, від 15 вересня 2014 року № 44, 45, від 16 вересня 2014 року № 47, від 17 вересня 2014 року № 48, 51, 52, від 23 вересня 2014 року № 71, 72, від 24 вересня 2014 року № 74, від 30 вересня 2014 року № 115, 116, 117, від 07 жовтня 2014 року №№ 18, 19, 20,  від 14 жовтня 2014 року № 29, від 15 жовтня 2014 року № 37, тощо. - Договір про надання послуг № 01/04П від 01 березня 2013 року за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами, виконувати роботи та надавати послуги на території та об'єктах, визначених Замовником та погоджених Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору, по щоденному прибиранню виробничих та невиробничих приміщень, а також прилеглої території, згідно з переліком робіт, що передбачені згідно Додатку № 1 до даного Договору. Також, сторонами у Додатковій угоді № 1 від 01 березня 2013 року визначено перелік об'єктів Замовника. На підтвердження надання послуг сторонами підписані акти здачі – прийняття робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Спешл Сервіс» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (том 3, а.с. 1 – 250, том 4 а.с. 1- 108). - Договір про надання послуг № 01/04Р від 01 березня 2013 року за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами, виконувати разові роботи на території та об'єктах, визначених Замовником, відповідно до погодженого переліку, визначеному Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору.    Зазначений перелік містить детальній перелік робіт та послуг, які надаються Виконавцем (том 5, а.с.32-34).   На підтвердження надання послуг сторонами підписані акти здачі – прийняття робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Спешл Сервіс» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи - Договір про надання послуг № 01Р від 01 березня 2013 року за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами, виконувати разові роботи на території та об'єктах, визначених Замовником, відповідно до погодженого переліку, визначеному Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору.    Зазначений перелік містить детальній перелік робіт та послуг, які надаються Виконавцем (том 5, а.с.5-7).   На підтвердження надання послуг сторонами підписані акти здачі – прийняття робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Спешл Сервіс» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.   Розрахунки між Приватним підприємством «Ден» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг Спешл Сервіс» проводились у безготівковій формі, що не спростовано перевіряючими під час перевірки. Також, між Приватним підприємством «Ден» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Клін» було укладено наступні договори:   - Договір про надання послуг № 010115 від 01 січня 2015 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик, власними силами виконувати разові роботи на території та об'єктах, визначених Замовником, відповідно до погодженого переліку, визначеному  Сторонами в Додатку № 1 до цього Договору. Згідно Переліку робіт, визначених до умов Договору та можливість виконання яких погоджено Сторонами (том 4, а.с.113-115) Виконавець виконує наступні роботи: аварійно – відновлювальні роботи кондиціонера, підключення рекламної вивіски, послуги по ремонту та технічному обслуговуванню, ремонтні роботи, тощо)      На підтвердження надання послуг сторонами підписані акти здачі – прийняття робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Клін» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (том 4, а.с.-116-235). - Договір про надання послуг № 07П-14 від 07 липня 2014 року (миття та прибирання приміщень та територій); - Договір про надання послуг № 07КП-14 від 07 липня 2014 року (прибирання виробничих приміщень).           На виконання умов Договорів сторонами підписані акти виконаних роті без зауважень, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, ТОВ «Еко Клін» виписано на адресу ПП «Ден» податкові накладні, копії яких додані до матеріалів справи. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що не спростовано перевіряючими під час перевірки. Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що в Актах здачі – прийняття робіт та податкових накладних зазначено, які послуги (товар) надавалися в даних документах всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”. Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки. У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів Позивача було  ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у    статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України    податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до    статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України    податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України. Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"    первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ден» здійснює діяльність із прибирання будинків та промислових об'єктів. Придбані у ТОВ «Еко Клін» та ТОВ «КлінінгСпешл Сервіс» послуги з миття та прибирання приміщень, територій, прибирання виробничих приміщень були використані ПП «Ден» у власній господарській діяльності шляхом укладання Договорів надання послуг з миття та прибирання приміщень, територій, прибирання виробничих приміщень із контрагентами-Замовниками. Матеріали справи містять завірені належним чином копії документів (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) на підтвердження подальшої реалізації та використання у власній господарській діяльності, придбаних у ТОВ «Еко Клін» та ТОВ «КлінінгСпешл Сервіс» послуг. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12. Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13. Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України    має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України    (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними. Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07. Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений    статтею 61 Конституції України. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” ЄСПЛ дійшов такого висновку: “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”. Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання позивачем у контрагента послуг безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.           З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання незаконними і скасування в повному обсязі податкових повідомлень – рішень від 12 жовтня 2015 року № 00006832208 та № 00006842208 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією    та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України    передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України    в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69,    70,    71,   128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Визнати незаконними і скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення 12 жовтня 2015 року № 00006832208 та № 00006842208. 3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок державних асигнувань на користь Приватного підприємства «Ден» судові витрати в сумі 119519,34 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 34 копійки). Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук