Рішення

від 20.12.2017 по справі 902/1038/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2017 р. Справа № 902/1038/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Поділля-Агрохімсервіс

(вул. Незалежності, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

до Фермерського господарства Оріон-Агро

(вул. Леніна, 28, с. Шура-Мітлинецька, Гайсинський район, Вінницька область, 23721)

про стягнення 145013,12 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 486 від 14.11.2017р.;

відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Поділля-Агрохімсервіс звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства Оріон-Агро заборгованості в загальному розмірі 145 013,12грн., з яких: 91 388,00 грн. - основний борг, 3 900,47 грн. - 25% річних, 4 030,65 грн.- пеня та 45 694,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання укладеного 16.03.2017р договору поставки на умовах розстрочення платежів № 63-2017, позивач здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 117 240,00 коп., за який останній зобов'язався провести розрахунки у строки, визначені у специфікаціях до договору. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів часткові розрахунки в розмірі 25 852,00 грн., в результаті чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 91 388,00 грн. Порушення строків виконання зобов'язань за договором потягло нарахування штрафних санкцій, визначених даним договором.

Ухвалою суду від 27.11.2017р за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1038/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2017р та зобов'язано сторін надати необхідні для вирішення спору докази.

Керуючись розділом XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р., ухвалою суду від 20.12.2017р прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до глави 10 Господарського-процесуального кодексу України.

На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, визначених ухвалою суду від 27.11.2017р документів не надав. Пояснення причин невиконання вимог суду в матеріалах справи також відсутні. Про час, місце та дату розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить довідка Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта від 20.12.2017р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, неявка представників відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

6 березня 2017 року між Приватним підприємством Поділля-Агрохімсервіс (позивач, за договором Постачальник) та Фермерським господарством Оріон-Агро (відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 63-2017 на умовах розстрочення платежів. (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору, Постачальник зобов'язується передати в строки, визначені Договором, у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором. Найменування Товару, його кількість та асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість Товару, порядок та термін оплати, термін та базис поставки Покупцю, а також інші умови, визначені в Договорі та в специфікаціях (додатках) до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Вартість (ціна) Товару вказана у специфікаціях (додатках) до Договору. Ціна Договору дорівнює загальній вартості (ціні) Товару, що передається та буде передана за цим Договором (п.2.1. Договору).

Оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошовий коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або за письмовою згодою Постачальника, шляхом видачі (передачі) векселя (векселів), які Постачальник погодиться прийняти в розрахунок за Товар. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати у призначенні платежу вид товару, що оплачується ( за насіння ), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору (накладної, якщо Специфікація не була підписана). (п. 2.2. Договору).

Договір укладений в двох автентичних екземплярах, по одному для кожної Сторони і мають однакову силу. Додатки до Договору є його невід'ємною частиною. Сторони підтверджують розуміння всіх умов Договору. У випадку наявних спорів при розрахунках пріоритет має роз'яснення Постачальника (п. 6.1. Договору).

В рамках Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 117 240,00 грн.

Так, по специфікації № 1 поставлено товар на суму 39 250,00 грн. (видаткова накладна № ПА-0000125 від 16.03.2017р., на 39 250,00 грн., Довіреність №31 від 16.03.2017р. на ОСОБА_2 ) , з терміном оплати: до 15.08.2017р.- 19 625,00 грн.; до 01.10.2017р.-19 625,00 грн.

По специфікації № 2 поставлено товар на суму 56 450,00 грн.(видаткова накладна № ПА-0000260 від 10.04.2017р. Довіреність №32 від 08.04.2017р. на ОСОБА_2В.) з терміном оплати: до 15.08.2017р.- 28 225,00 грн.; до -01.10.2017р.- 28 225,00 грн.

По специфікації № 5 поставлено товар на суму 19 590,00 грн.( видаткова накладна № ПА-0000745 від 07.06.2017р., Довіреність №37 від 07.06.2017р. на ОСОБА_2 ), з терміном оплати до 01.10.2017р.

По специфікації № 6 поставлено товар на загальну суму 1 9 50,00 грн.( - видаткова накладна № ПА-0000781 від 13.06.2017р., Довіреність №37 від 07.06.2017р. на ОСОБА_2 ), з терміном оплатим до 01.10.2017р.- 1950,00 грн.

При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено часткові розрахунки за Договором на загальну суму 25 852,00 грн., зокрема : перераховано на рахунок позивача за товар отриманий по Специфікації №2 - 20.03.2017р.- 5000. 00 грн. ( банківська виписка від 02.08.2017р. та рахунок № ПА-000094 від 16.03.2017р.); 10.04.2017р. -3420,00 грн. (банківська виписка від 10.04.2017р. та рахунок № ПА-000152 від 07.04.2017р.) та 03.08.2017р-17432,00 грн.( банківська виписка від 03.08.2017р. та пояснення щодо зарахування коштів).

Таким чином основний борг за поставлений товар становить 91 388,00 грн. Станом на день слухання справи вказана сума заборгованості є незмінною.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 91 388,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 3 900,47 грн. - 25% річних, 4 030,65 грн.- пеня та 45 694,00 грн. - штраф.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексуУкраїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Покупець несе відповідальність за затримку в оплаті за отриманий Товар, сплачуючи при цьому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф.

За домовленістю сторін штраф обчислюється у відсотках в розмірі: 10% від невиконаного зобов'язання до 10 календарних днів; 30% - до 20 днів; 50% - до 30 та більше днів, Під невиконаним зобов'язанням вважається прострочення оплати за товар згідно умов Договору та специфікацій до Договору. (п. 6.2. Договору)

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. Договору Сторони визначили, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості Товару Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних з простроченої суми.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу та 25% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою, за допомогою ситутми ЛІГА ЗАКОН , правильності наданого позивачем розрахунку пені, штрафу та 25% річних за визначені в розрахунку періоди, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Також, в позовній заяві, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10000,00 грн. - витрат на послуг адвоката.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. (ст.126 ГПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.)

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч.3 ст.4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2017р. між позивачем (за договором Замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (за договором Виконавець) укладено договір № 1511-01 про надання правової допомоги. (надалі Договір)

Згідно з предметом даного Договору Замовник замовляє і оплачує, а Виконавець надає правову допомогу з підготовки документів, здійснення перемовин з метою мирного врегулювання конфлікту, підготовки вимоги (претензії), позовної заяви, здійснення розрахунків та з юридичного супроводу розгляду справи з Господарському суді Вінницької області за позовом Клієнта до ФГ Оріон-Агро (Боржник) з приводу невиконання договірних зобов'язань Боржником по Договору поставки № 63-2017 на умовах розстрочення платежів від 16.03.2017р.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг по даному Договору становить 10 000,00 грн. без ПДВ.

Розрахунки здійснюються протягом 15-ти банківських днів з дня підписання даної Угоди. Підставою платежу зазначається дана Угода. (п. 4.2. Договору)

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 521 від 27.11.2006р. ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 11 від 27.11.2006р.

Факт проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 1661 від 23.11.2017р. на суму 10000,00 грн.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд зважає, що факт представництва адвокатом ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі позовною заявою, письмовими заявами, наданими від імені позивача. Адвокат ОСОБА_1 приймав участь у судовому засіданні від імені позивача, що зафіксовано у протоколі судового засідання по справі № 902/1038/17 від 20.12.2017р..

З урахуванням розміру позовних вимог та незначної складності розрахунку, підготовлених адвокатами процесуальних документів, приймаючи до уваги чинний на час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є розумним, отже підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 236 ,237, 238, 247-252 Господарського процесуального України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства Оріон -Агро (вул. Леніна, 28, с.Шура -Мітлинецька, Гайсинський район, Вінницька область, 23721, код ЄДРПОУ 33420597 ) на користь Приватного підприємства Поділля-Агрохімсервіс (вул. Леніна, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, код ЄДРПОУ 36327834) 91 388,00 (дев'яносто одну тисячу триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. - основного боргу; 3 900, 47 (три тисячі дев'ятсот) грн. 47 коп. - 25% річних; 4 030,65 (чотири тисячі тридцять) грн. 65 коп. - пені; 45 694,00 (сорок п'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. - штрафу; 2 175, 20 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 20 коп. - витрат зі сплати судового збору; 10 000,00 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 26 грудня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Незалежності, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

3 - відповідачу (вул. Леніна, 28, с. Шура-Мітлинецька, Гайсинський район, Вінницька область, 23721)