Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/19487/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/19487/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Будмайдан" простягнення 50941,21 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Шкарівська І.В. - представник від відповідача не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Будмайдан" 50941,21 грн, з яких: 31500,00 грн попередньої оплати за договором поставки №12/06/17 від 12.06.2017, 19126,80 грн пені, 314,41 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем не було поставлено позивачу товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення перерахованої суми попередньої оплати у розмірі 31500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/19487/17, розгляд якої призначено на 30.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 14.12.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2017 заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 13.12.2017 відповідач надіслав до канцелярії Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки його представника у судове засідання 14.12.2017.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості заміни свого уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами, а отже клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не визнається судом обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Будмайдан" (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №12/06/17 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний доставити та передати покупцю продукцію належної якості, а саме цегли керамічної М-100 (надалі - продукція), а покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити її за та на умовах, зазначених у цьому договорі (п.1.1), інформація стосовно асортименту, вартості та кількості продукції викладається в замовленні покупця та вказується в специфікаціях (додатках) до цього договору або в рахунках - фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2), загальна вартість продукції (ціна договору), що поставляється за цим договором, визначається сумою вартості всіх підписаних сторонами видаткових накладних (п.2.1), постачання продукції здійснюється на умовах DDP Інкотермс 2010, за адресою: об'єкт будівництва "місто Бровари" (надалі - об'єкт) (п.3.1), сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції в строки, що зазначені у відповідному замовленні, а якщо строк не зазначено в замовленні - протягом 3-х днів з дня здійснення передоплати (п.3.2), право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з дати поставки продукції, тобто з дати фактичного передання продукції покупцю, згідно з цим договором, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною (п.3.10), якщо постачальник, одержавши суму попередньої оплати згідно даного договору, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, а постачальник зобов'язаний виконати таку вимогу протягом строку, визначеного покупцем. На суму попередньої оплати нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день користування чужими грошовими коштами, починаючи від дня одержання постачальником суми попередньої оплати від покупця до дня фактичної передачі товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (п.6.7).

Відповідно до рахунку на оплату №44 від 09.06.2017 позивачем було сплачено відповідачу 34020,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2306 від 12.06.2017. Відповідачем на підставі вищезазначеного рахунку, відповідно до видаткової накладної №29 від 22.06.2017 поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 25200,00 грн.

Згідно рахунку на оплату №55 від 03.07.2017 позивачем було сплачено відповідачу 19530,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням №2570 від 05.07.2017 на суму 9530,00 грн та №2630 від 10.07.2017 на суму 10000,00 грн. Відповідачем на підставі вищезазначеного рахунку, відповідно до видаткової накладної №55 від 26.07.2017 поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 25200,00 грн.

На підставі рахунку на оплату №63 від 01.08.2017 позивачем було сплачено відповідачу 28350,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2926 від 02.08.2017.

27.10.2017 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 29973,50 грн, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення у цінний лист відділення зв'язку від 27.10.2017.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару не виконав, товар на суму 31500,00 грн не поставив, на вимогу позивача зазначені грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, а відповідачем твердження позивача не спростовані, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату за товар у загальному розмірі 81900,00 грн., а відповідачем, в свою чергу, не було поставлено позивачу товар на суму 31500,00 у строк, передбачений п.3.2 договору.

Пунктом 6.7 укладеного між сторонами договору визначено, що якщо постачальник, одержавши суму попередньої оплати згідно даного договору, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, а постачальник зобов'язаний виконати таку вимогу протягом строку, визначеного покупцем.

Враховуючи те, що позивач 27.10.2017 звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у семиденний строк з моменту її пред'явлення, то відповідач повинен був повернути попередню оплату у розмірі 31500,00 грн у строк по 06.11.2017 з урахуванням поштового обігу, тобто з огляду на приписи ст.530 Цивільного кодексу України та п.6.7 укладеного між сторонами договору, строк виконання відповідачем зобов'язання по поверненню попередньої оплати станом на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 31500,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання зобов'язання по поставці товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 19126,80 грн, яка нарахована ним на суму попередньої оплати у розмірі 8820,00 грн за період з 22.06.2017 по 06.11.2017 та на суму попередньої оплати у розмірі 28350,00 грн за період з 07.08.2017 по 06.11.2017.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що на суму попередньої оплати нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день користування чужими грошовими коштами, починаючи від дня одержання постачальником суми попередньої оплати від покупця до дня фактичної передачі товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар у строк, який погоджений сторонами в договорі, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Однак, суд не погоджується з розрахунком пені, який долучений позивачем до позовної заяви з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивачем було сплачено відповідачу наступні платежі: 12.06.2017 - 34020,00 грн, 05.07.2017 - 9530,00 грн, 10.07.2017 - 10000,00 грн, 02.08.2017 - 28350,00 грн, а відповідачем, в свою чергу, здійснено наступні поставки: 22.06.2017 - на суму 25200,00 грн та 26.07.2017 - на суму 25200,00 грн.

Враховуючи наведене, за періоди, які вказані позивачем у позовній заяві, суд нараховує пеню згідно п.6.7 договору враховуючи всі поставки, які здійснені відповідачем та всі оплати позивача, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 16178,40 грн (на суму 8820,00 грн попередньої оплати за період з 22.06.2017 по 25.07.2017 + на суму 3150,00 грн попередньої оплати за період з 26.07.2017 по 06.11.2017 + 28350,00 грн попередньої оплати за період з 07.08.2017 по 06.11.2017).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 314,41 грн, які 214,37 грн, які нараховані ним на суму попередньої оплати у розмірі 8820,00 грн за період з 22.06.2017 по 06.11.2017 та на суму попередньої оплати у розмірі 28350,00 грн за період з 07.08.2017 по 06.11.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки згідно вимоги позивача, яка була надіслана відповідачу 27.10.2017, відповідач повинен був повернути попередню оплату у семиденний строк з моменту її пред'явлення, то відповідач повинен був повернути попередню оплату у розмірі 31500,00 грн у строк по 06.11.2017 включно, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у період з 22.06.2017 по 06.11.2017 та з 07.08.2017 по 06.11.2017 задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Будмайдан" (02068, м.Київ, вул. Драгоманова, будинок 3-Б, квартира 24, ідентифікаційний код 40889665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Металургів, будинок 32, ідентифікаційний код 36107594) 31500 (тридцять одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп. попередньої оплати, пеню у розмірі 16178 (шістнадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 1497 (одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн 52 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2017

Суддя Ю.М. Смирнова