Герб України

Рішення від 14.12.2017 по справі 910/18605/17

Господарський суд міста києва

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/18605/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімед-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інвестиційний проект"

про стягнення 681 897,05 грн

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Семеняка В.В.(адвокат)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 30/14 від 21.08.2014 у розмірі 681 897,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 порушено провадження у справі №910/18605/17 та призначено до розгляду на 14.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 розгляд справи відкладено на 28.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 розгляд справи відкладено на 07.12.2017.

В судовому засіданні 07.12.2017 представники сторін надали пояснення по суті справи. В судовому засіданні на вимогу представника відповідача було оголошено перерву до 14.12.2017.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2017 не з'явився, проте 12.2.2017 через відділ діловодства суду подав відзив на позов. Також 14.12.2017 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні категорично заперечив проти відкладення розгляду справи та звернув увагу Суду на зловживання відповідача своїми правами.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні.

У тексті відзиву відповідач виказав припущення про необхідність проведення судової експертизи, проте окремого належним чином оформленого клопотання не подав, а у відзиві не навів достатніх підстав для призначення експертизи. Суд не вбачає необхідності для призначення судової експертизи у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2017 надав пояснення по суті справи в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Профімед-Сервіс" (надалі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інвестиційний проект" (в подальшому - відповідач, покупець, замовник) був укладений договір №30/14 (далі - Договір) за умовами якого позивач зобов'язався протягом строку визначеного в Договорі поставити і передати у власність покупця медичне обладнання в номенклатурі, асортименті, характеристиках,кількостях та за ціною, визначене в Специфікації, а відповідач взяв на себе обов'язок прийняти Обладнання та оплатити його на умовах і у порядку, передбачених Договором.

В пункті 2.1 Договору сторони погодили, що ціна Договору складає 1 037 962,41 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 10.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до виконання ними всіх зобов'язань згідно Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв Обладнання на загальну суму 1 037 962,41 грн, що підтверджується видатковими накладними №ПС-0000033 від 24.11.2014 та № ПС-0000040 від 28.11.2014 копії яких наявні в матеріалах справи.

Порядок розрахунків за Договором встановлено в розділі 3, відповідно до якого покупець здійснює авансовий платіж протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору; розмір авансового платежу не може бути менший за 60 % від вартості ціни Договору.

Остаточний розрахунок за Обладнання, що поставляється Постачальником за Договором, проводиться за фактом поставки, після пред'явлення Постачальником видаткової накладної.(п.3.2 Договору).

Відповідач в свою чергу сплатив позивачу за отриманий товар лише частково в сумі 683 830,41 грн внаслідок чого заборгованість за Договором складає станом на день розгляду справи заборгованість складає 354 132,00 грн. Сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2015 відповідно до яких відповідач визнав наявну заборгованість (завірені копії Актів надано до матеріалів справи разом з позовною заявою).

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позову у зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі. Проте жодних доказів на підтвердження власної правової позиції відповідачем не надано.

Доказів сплати заборгованості відповідачем на користь позивача станом на момент розгляду справи матеріали справи не містять та сторонами не надані..

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар за Договором складає 354 132,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 354 132,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 30 351,43 грн та інфляційні збитки в сумі 225 869,27 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та наявність боргу по договору встановлений судом та не спростований відповідачем належними доказами, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні збитки, задовольняються судом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних збитків та встановлено, що за визначені позивачем для нарахування періоди має бути нараховано 280 543,37 грн інфляційних збитків та 30 649.40 грн 3% річних. Проте, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог стягненню підлягають нараховані позивачем 30 351,43 грн 3% річних та інфляційні збитки в сумі 225 869,27 грн відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 71 544,35 грн.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі затримки оплати Обладнання, яке було поставлено Постачальником. Замовник сплачує пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються в повному обсязі. При здійсненні перерахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що за визначений позивачем період підлягає до нарахування 79 228,55 грн пені, проте оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог суд задовольняє відповідно до розрахунку позивача в сумі 71 544,35 грн

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачеві надавалися адвокатські послуги у цій справі, що підтверджується договором № 13 від 06.04.2017, укладеним з адвокатським об'єднанням Територія права та Додатковою угодою №1 від 19.04.2017 до нього; платіжним дорученням №816 від 14.12.2017 на суму 10 000,00 грн, актом здачі-приймання виконаних робіт(наданих правових послуг) від 12.12.2017, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги (копії всіх зазначених документів в матеріалах справи).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з наведеним суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми за послуги адвоката, яка становить: 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімед-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інвестиційний проект" (03150, м. Київ, вул.. В,Васильківська, буд. 139, оф. 337; ідентифікаційний код 37241470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профімед-Сервіс" (04070, м. Київ, вул.. Почайнинська, буд 53/55, оф. 77А; ідентифікаційний код 36632965) суму основного боргу у розмірі 354 132 (триста п'ятдесят чотири тисячі сто тридцять дві) грн 00 коп., 3% річних в сумі 30 351 (тридцять тисяч триста п'ятдесят один,) грн.43 коп., інфляційні збитки в сумі 225 869 (двісті двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 27 коп., пеню в сумі 71 544 (сімдесят одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн 35 коп., витрати на адвокатську допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та суму судового збору у розмірі - 10 228 (десять тисяч двісті двадцять вісім) грн 46 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.12.2017

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.12.2017
Оприлюднено27.12.2017
Номер документу71242029
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/18605/17

Рішення від 14.12.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 28.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 14.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 27.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні