Рішення

від 26.12.2017 по справі 923/1086/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року, м. Херсон, справа № 923/1086/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВИТ СВКА"

про стягнення 532418,58 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (представника за дорученням),

від відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

28.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ЮТА ЛТД звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСВИТ СВКА , про стягнення 532418,58 грн, з яких: 274500 грн основної заборгованості, 237934,32 грн пені та 19984,27 грн річних; мотивуючи їх невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 71/ОБ-14 від 22.12.2014 щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 29.11.2017 порушене провадження у справі та її розгляд призначений на 12.12.2017 із зобов'язанням сторін направити своїх представників в судове засідання, а відповідача також надати відзив на позов. Проте, відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позов не подав та свого представника в засідання не направив, а тому розгляд справи був відкладений до 26.12.2017. У вказаний час відповідач вдруге вимоги суду не виконав, а тому справа розглянута без його участі та за наявними в ній доказами, наданими позивачем.

Крім викладеного судом встановлено, що 22.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮТА ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСВИТ СВКА укладений договір № 71/ОБ-14, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу капельну стрічку згідно додатку № 1 до договору (пункт 1.1.), вартістю 1500370,56 грн (пункт 3.1.), а відповідач зобов'язався сплатити вартість товару до 01.11.2015 (пункт 3.3.).

Як слідує з додатку № 1 від 22.12.2014 до договору предметом купівлі-продажу є: капельна стрічка 16/5 0,8 л/час 0,3 м в кількості 324000 м, капельна стрічка 16/5 1,3 л/час 0,3 м в кількості 1404000 м, капельна стрічка 16/6 1,3 л/час 0,3 м в кількості 416000 м на загальну суму 1500370,56 грн.

В подальшому 16.03.2015 сторонами внесено зміни до вказаного договору шляхом укладення договору № 1, за змістом якого вартість товару складає 1806000 грн, яку відповідач зобов'язався сплатити до 01.11.2015. При цьому сторонами також укладено додаток № 1 від 22.12.2014 в редакції договору про внесення змін від 16.03.2015, а також акт погодження договірної ціни від 16.03.2015, за змістом яких вартість товару складає 1806000 грн.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № 13 від 24.02.2015 поставив відповідачу через його представника ОСОБА_2, який діяв за довіреністю № 12 від 23.12.2015, обумовлену кількість товару.

Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання, за розрахунками позивача, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши лише 1531500 грн, у зв'язку з чим заборгованість складає 274500 грн.

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем нараховані 237934,32 грн пені за період з 02.11.2015 по 06.09.2017 з посиланням на пункт 6.3 договору, за яким у випадку порушення строків платежів, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, а також 19984,27 грн річних з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки. Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за яким суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином, несвоєчасне та неповне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару, є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені та річних, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем при розрахунку пені взятий період, який значно більший ніж шестимісячний строк з моменту невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті, зокрема правомірним періодом нарахування є: з 02.11.2015 по 02.05.2016 (шестимісячний строк), а тому правильним обрахунком пені є наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 237934,32 02.11.2015 - 17.12.2015 46 22 % 0,121 % 13193,95 237934,32 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22% 0,121 % 12046,65 237934,32 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22% 0,120 % 10011,44 237934,32 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 0,120 % 14016,02 237934,32 22.04.2016 - 02.05.2016 11 19 % 0,104 % 2717,39 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 51985,45 грн.

Натомість, у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 19984,27 грн річних за період з 02.11.2015 по 06.09.2017, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним як за результатами математичних дій по їх нарахуванню, так і періоду нарахувань.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту невиконання відповідачами взятих на себе зобов'язань, несплати нарахованих позивачем сум в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судовий збір у розмірі 4791,77 грн (60% задоволених вимог) покладається на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСВИТ СВКА (74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 164, ідентифікаційний код 36845983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮТА ЛТД (04107 м. Київ, вул. Лук'янівська, буд. 1-А, ідентифікаційний код 21492026) - 274500 грн основної заборгованості, 51985,45 грн пені, 19984,27 грн річних та 4791,77 грн компенсації по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.12.2017

Суддя М.К. Закурін