Постанова

від 19.12.2017 по справі 904/7633/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року Справа № 904/7633/17

м.Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Дарміна М.О., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017р. у справі № 904/7633/17 (суддя Петренко І.В., повне рішення складено 14.09.2017р.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, м.Апостолове Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017р. у справі №904/7633/17 позов публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задоволено, з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на користь позивача стягнуто 180811грн.62коп. основної заборгованості;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що чинне законодавство України передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв"язку пільговим категоріям громадян, при цьому зобов"язання сторін виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання, з того, що відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з таких послуг не звільняє відповідача від необхідності виконання зобов"язання, а також з того, що на момент розгляду справи докази оплати позивачу заявлених до стягнення витрат відповідачем суду не надані;

- не погодившись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне дослідження судом доказів та на порушення ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування інших пільг, крім комунальних була виключена, про те, що дія договору №12 від 15.01.2015р. "Про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у 2015 році" закінчилася 31.12.2015р., а відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України разом з закінченням бюджетного періоду закінчуються усі бюджетні зобов"язання, про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги результати перевірки розрахунків видатків відшкодування коштів за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у 2016 році шляхом проведення електронного звіряння даних розрахунків за формою "2-пільга" з відомостями бази даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та відповідно до якого були виявлені порушення при нарахуванні пільг, а також про те, що позивачем за надані послуги та за наслідками перевірки було складено звіт, в якому вказані громадяни, що померли ще на початку року, а пільга їм нараховувалася до кінця 2016 року помісячно, або громадяни, які втратили відповідний статус, оскільки дія пільгового посвідчення закінчилася;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що надання пільг з послуг зв"язку відповідно до законодавства України віднесено до видатків місцевих бюджетів, при цьому законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування, на те, що відсутність договору, у даному випадку, не може слугувати підставою для звільнення від виконання господарського зобов"язання, оскільки такі зобов"язання сторін виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства і не залежать від бажання сторін, а також на те, що відповідачем безпідставно не здійснювалася робота зі звіряння звітів форми "2 пільга", які направлялися на його адресу щомісяця протягом 2016 року, таке звіряння було проведено лише 11.09.2017р. за день до винесення судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, які проживають в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складалися позивачем за формою "2-пільга", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов"язаних з наданням пільг "2-пільга", Інструкції про порядок її заповнення" та в електронному вигляді направлялися відповідачу щомісячно.

Також, позивачем на адресу відповідача були направлені листи №12І200-198 від 09.02.2016р., №12І200-691 від 01.06.2016р., №12І200-1869 від 10.11.2016р., №12І200-18070 від 10.11.2016р., №12І250-152 від 01.02.2017р. та №12І250-706 від 29.05.2017р. про необхідність відшкодування пільг з оплати послуг зв"язку та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення позивачу акту звіряння за формою "3-пільга".

Листом від 03.03.2016р. №461 відповідач повідомив позивача про відсутність у нього фінансування на відшкодування пільг в 2016 році, а в листі №514 від 16.03.2017р. про те, що управління тимчасово не опрацьовує списки пільговиків та не проводить розрахунки з постачальниками даних послуг до моменту визначення джерел фінансування пільг за надані послуги зв"язку.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції докази відшкодування витрат позивача, пов"язаних з наданням пільг, відповідачем не надані.

Відповідно до п.п"б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на державні програми соціального захисту: пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (серед іншого).

Згідно з ст.102 названого Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п."б" п. 4 ч.1 ст.89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

За приписами ст.9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми Законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За приписами ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Ці положення Закону України "Про телекомунікації" кореспондуються з наведеними вище нормами Законів.

Ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

П.3 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Господарський суд правильно встановив, що головним розпорядником коштів в Апостолівському районі Дніпропетровської області є Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації.

Відповідно до п.5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.

П.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р. встановлено, що підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: надання позивачем протягом січня - грудня 2016 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, які проживають в Апостолівському районі Дніпропетровської області на загальну суму 179320грн.93коп., що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, останній набув передбачене Законом України "Про телекомунікації" право на отримання компенсаційних виплат за надання вказаних пільгових послуг за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Тому, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача зазначеної вище суми відшкодування.

З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду у відповідній частині слід залишити без змін.

Стосовно відшкодування вартості пільг з оплати послуг зв"язку в сумі 1490грн.69коп. слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем до матеріалів справи було додано звіт відділу персоніфікованого обліку пільгової категорії населення Управління соціального захисту населення Апостолівської райдержадміністрації про проведену перевірку розрахунків видатків на відшкодування коштів за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у 2016 році (а.с.167-170).

Відповідно до цього звіту вказаним відділом проведено електронне звіряння розрахунків видатків на відшкодування коштів за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у формі "2-пільга" з відомостями з Єдиного державного автоматизованого реєстру про осіб, які мали право на пільги за період січень - грудень 2016р..

У звіті відповідачем складено перелік громадян, які померли на початку 2016 року, при цьому пільги по послугах зв"язку останнім нараховувалися щомісячно протягом вказаного року, а також громадян, які втратили відповідний статус внаслідок закінчення строку пільгового посвідчення при продовженні нарахування пільг позивачем.

Викладені обставини призвели до зайвого нарахування відшкодування по послугах, наданих пільговій категорії населення.

У цьому зв"язку позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити.

Місцевий господарський суд вищезазначені обставини та докази залишив поза увагою, свої висновки з цього питання не навів.

Тому рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню як таке, що прийнято при неповному з"ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Посилання позивача на те, що відповідач не проводив звіряння розрахунків за надані послуги колегією суддів не прийняті до уваги тому, що не можуть слугувати підставою для стягнення зайво нарахованих сум відшкодування.

Доводи скаржника про відсутність у 2016 році бюджетних асигнувань на цілі відшкодування пільг, у зв"язку з чим, у останнього відсутня можливість їх відшкодування визнані колегією суддів безпідставними , оскільки відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Державною казначейською службою України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання скаржника на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору, як підстави для відмови в позові, колегією суддів визнані необґрунтованими тому, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017р. у справі №904/7633/17 скасувати частково;

- позовні вимоги задовольнити частково;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 179320грн.93коп. заборгованості та 2689грн.81коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ;

- в решті в позові відмовити;

- видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом двадцяти днів з урахуванням положень ст.288 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 26.12.2017р.

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя М.О.Дармін

Суддя Л.П.Широбокова