Постанова

від 14.12.2017 по справі 910/11453/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/11453/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Красюк О.О. - представник за довіреністю № 01-9/27-05 від 11.01.2017;

від відповідача: Звєрєва К.В. - керівник згідно витягу з ЄДР;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливно-енергетичний альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017

у справі № 910/11453/17 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливно-енергетичний альянс"

про стягнення 66 150,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливно-енергетичний альянс" на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" 27 753,24 грн - пені, 38 397,37 грн - штрафу, 1600,00 грн - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український паливно-енергетичний альянс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати згадане рішення від 19.09.2017 та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. та призначено до розгляду на 14.12.2017.

07.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі.

В судовому засіданні 14.12.2017 представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю. Окрім цього, представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про зменшення штрафу та пені, застосувавши ч. 3 ст. 551 ЦК України. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такої заяви з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2017 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Також сторона надали письмові заперечення щодо поданої відповідачем заяви про зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2016 року між ДП Спеціалізований морський порт Октябрськ (перейменовано в ДП "Стивідорна компанія "Ольвія") (покупець за договором) та відповідачем (постачальник) був укладений договір про закупівлю товару № 210Т-2016 у строки та на умовах, визначених цим договором. Постачальник зобов'язується передати у власність покупця деревину у формі погонажу, профільованого уздовж будь-яких країв або площин; шерсть деревна; борошно деревне; стружка чи тріска деревні /тверде паливо (деревинні паливні пелети (гранули), код ДК 016:2010: 16.10.2/код СРУ 09110000-3 (надалі - товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену цим договором грошову суму.

Відповідно до п.1.3 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі письмових заявок покупця.

Пунктами 4.1-4.2 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється в порядку безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника, за кожну партію товару. Покупець здійснює передплату у розмірі 50 % вартості партії товару протягом (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку постачальника. Остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки партії товару покупцю на підставі виставленого постачальником рахунку (п.4.2).

Згідно п.5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 29.12.2016) період поставки товару: грудень 2016 - лютий 2017.

Сторони у п.5.5 договору визначили, що поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями за заявками покупця протягом 10 робочих днів з дня отримання від покупця заявки на відповідну партію товару. Заявка вважається належним чином врученою постачальнику з моменту її надіслання покупцем електронною поштою за адресою: ukrpea@gmail.com.

Відповідно до п.5.8 договору, право власності на товар виникає у покупця в момент отримання товару на складі та підписання видаткових накладних і товарно-транспортних накладних. День поставки товару - дата, вказана в товарно - транспортній накладній (п.5.8.1).

За умовами п.11.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 29.12.2016) договір діє до 28.02.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за заявкою позивача №01-3/2169 від 21.09.2016 (строк виконання - 05.10.2016) поставив товар у кількості 110 т, що підтверджується наданими до суду першої інстанції видатковими накладними №15 від 26.09.2016; №16 від 26.09.2016; №17 від 03.10.2016; №18 від 04.10.2016; №19 від 07.10.2016 та товарно-транспортними накладними (ТТН), які підписані та скріплені обома сторонами (а.с. 45-73).

Так, поставка в кількості 22т за видатковою накладною №19 від 07.10.2016 була здійснена 10.10.2016, тобто з простроченням виконання зобов'язання на 4 дні (з 06.10.2016 по 09.10.2016).

За заявкою № 01-3/2363 від 07.10.2016 (строк виконання - 24.10.2016) поставив товар у кількості 110 т, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними видатковими накладними: № 20 від 07.10.2016; № 21 від 11.10.2016; №27 від 02.11.2016; №32 від 09.11.2016 та товарно-транспортними накладними (ТТН), проте поставка в кількості 44 т за видатковою накладною №32 від 09.11.2016 була здійснена 09.11.2016, тобто з простроченням виконання зобов'язання 16 днів (з 25.10.2016 по 09.11.2016).

За заявкою № 01-3/2512 від 25.10.2016 (строк виконання - 08.11.2016, обсяг поставки 88 т) поставив товар лише у кількості 44 т, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними видатковими накладними: № 43 від 02.12.2016, № 44 від 23.12.2016 та товарно-транспортними накладними (ТТН), проте непоставленими залишились 44т, поставлений товар здійснено з простроченням 58 днів (період прострочення з 09.11.2016 по 05.01.2017).

За заявкою № 12-01/39 від 06.01.2017 (строк виконання - 23.01.2017, обсяг поставки 176т) відповідач поставку не здійснив (період прострочення 24.01.2017-28.02.2017 (дата закінчення терміну дії договору).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечувалось прострочення останнім виконання зобов`язання. Доводи апеляційної скарги факчтино зводяться до обгрунтування причин такого неналежного (з простроченням) виконання.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Такі положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами п.8.3 договору визначено, що за несвоєчасну поставку товару (його партії) або його комплектуючого виробу, позивач має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого комплектуючого обладнання (виробу) або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення поставка товару (його партії) більш ніж на 30 календарних днів - має право додатково стягнути штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару та/або несвоєчасно поставленого товару.

Частиною другою статті 231 ГК України, передбачено відповідальність за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару за заявками позивача № 01-3/2169 від 21.09.2016, № 01-3/2363 від 07.10.2016, № 01-3/2512 від 25.10.2016, № 12-01/39 від 06.01.2017, тому нарахування позивачем пені у сумі 27 753,24 грн за несвоєчасно поставлений товар за кожною партією окремо, та штрафу у розмірі 38 397,37 грн є правомірним. Суд апеляційної інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок (а.с. 78-81) та дійшов висновку, що він є обґрунтований та арифметично вірний, а тому позов правомірно задоволено судом першої інстанції повністю.

Щодо поданої апелянтом заяви про зменшення штрафних санкцій в порядку 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами п. 3.17.4 пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які могли б бути підставою для зменшення розміру заявленої позивачем неустойки, а апеляційним судом за результатом перегляду рішення таких обставин не встановлено. В цій частині суд апеляційної інстанції також приймає доводи позивача, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням, а також ту обставину, що несвоєчасна поставка товару (деревини у формі погонажу) була здійснена в опалювальний сезон державному підприємству, що використовується останнім для опалення адміністративних та виробничих приміщень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зменшення розміру санкцій в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є правом суду, а не обов'язком. А враховуючи неподання відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів винятковості випадку, виходячи з інтересів сторін, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи апелянта як підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про настання несприятливих обставин, зокрема, підвищення вартості на товар, збільшення ціни на транспортні послуги, а також несвоєчасне виконання виробником пелет свої зобов'язань, перед відповідачем, як підстава несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань перед позивачем, суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до абз. 5 ст. 44 ГК України, одним із принципів підприємництва є комерційний розрахунок та комерційний ризик.

З даного вбачається, що наведені відповідачем обставини виникли не внаслідок випадку або непереборної сили, а внаслідок його власного комерційного розрахунку та ризику.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок виняткового випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. А тому доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український паливно-енергетичний альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 910/11453/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 910/11453/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11453/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Повний текст постанови складено 22.12.2017.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич