Ухвала

від 26.12.2017 по справі 922/4540/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"26" грудня 2017 р. Справа № 922/4540/16

Суддя-доповідач Лакіза В.В., розглянувши апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, вул.Чернишевська, буд. 41, м. Харків (3877Х),

на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017р. у справі № 922/4540/16, (суддя Яризько В.О.), постановленої о 10:15год. в м. Харкові,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренада 2010", проспект Московський, буд.63, м. Харків, 61001,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2017р. у справі №922/4540/16 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренада 2010" (код 37320735; місце реєстрації : 61001, місто Харків, пр. Московський, буд. 63). Визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Гренада 2010", погашеними. Провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Київська ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017р. у справі №922/4540/16 та припинити провадження у справі.

15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Пунктом 11 частини 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Пунктом 13 частини 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Відповідно до вимог частини 1 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом . У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом 29.08.2017р., отже, строк подання апеляційної скарги сплив 04.09.2017р.

Проте, скаржник звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду Харківської області лише 14.12.2017р., що вбачається з відтиску календарного штемпелю ПАТ "Укрпошта" на конверті, в якому апеляційну скаргу було направлено до господарського суду поштою.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду більш, як на 3 місяці.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2017р. у справі №922/4540/16 скаржник посилається на те, що юридичним відділом ГУ ДФС у Харківській області підготовлено та надано доповідну до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності задля забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, який сплачений 10.11.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №3184.

Проте, скаржник не надає вказаної доповідної юридичного відділу, підготовленої ГУ ДФС у Харківській області, щодо необхідності сплати судового збору, як і не зазначає дати її складання. Крім того, скаржник на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги надано платіжне доручення від 27.09.2017р. №2636.

В апеляційній скарзі скаржник жодним чином не обґрунтовує підстав подання апеляційної скарги через більш, ніж два місяці з моменту сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, обставини, зазначені в апеляційній скарзі для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними.

За приписами частини 2 статті 94 ГПК України (в редакції від 06.11.1991р. зі змінами та доповненнями до 15.12.2017р.) апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

При дослідженні матеріалів апеляційної скарги встановлено, що до апеляційної скарги у якості доказів наявності у ОСОБА_3 права на підписання апеляційної скарги скаржником надано копію довіреності від 10.08.2017р.

При дослідженні матеріалів апеляційної скарги встановлено, що до апеляційної скарги у якості доказів наявності у ОСОБА_3 права на підписання апеляційної скарги скаржником надано копію довіреності від 10.08.2017р.

Частинами 2, 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 06.11.1991р. зі змінами та доповненнями) встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги у якості доказів надано фотокопію довіреності від 10.08.2017р., яка містить напис згідно з оригіналом, відбиток печатки та підпис. Однак не містить ініціалів та прізвища особи, яка засвідчила копію довіреності та дати засвідчення копії.

Отже, довіреність, надана скаржником як доказ наявності повноважень у ОСОБА_3 на підписання апеляційної скарги, не засвідчена неналежним чином, що свідчить про відсутність належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували наявність у ОСОБА_3 повноважень на підписання апеляційної скарги, також відповідні документи відсутні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) та статті 93 ГПК України (в редакції від 06.11.1991р. зі змінами та доповненнями), а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без належних доказів наявності повноважень у головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів з питань погашення боргу по м. Харкову юридичного управління ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 на підписання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.08.2017р. у справі №922/4540/16 залишити без руху.

2. Встановити Київській ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В.В. Лакіза