Ухвала

від 26.12.2017 по справі 922/4486/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"26" грудня 2017 р. Справа № 922/4486/16

Суддя-доповідач Бородіна Л.І., розглянувши апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків

на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.09.2017р. (суддя Швидкін А.О.), постановлену у м. Харкові о 10:45год.,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Аркона-Суми , м. Харків,

до ТОВ Аркона-Суми , м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2017р. у справі №922/4486/16 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркона-Суми"; визнано погашеними вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Аркона-Суми"; припинено провадження у справі; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку (т.2, а.с.192-195).

Київська ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та 14.12.2017р. звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.09.2017р. у справі №922/4486/16 та припинити провадження у справі.

Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що відповідно до вимог ПК України представляти інтереси територіальних органів ДФС в судах покладено на Головні управління ДФС, тобто у цьому випадку на ГУ ДФС у Харківській області, юридичним відділом ГУ ДФС у Харківській області підготовлено та надано доповідну до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності задля забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, який сплачений 10.11.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №3184.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, з наступних підстав.

15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Пунктом 13 частини 1 розділу XI Перехідні положення ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Відповідно до вимог частини 1 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом . У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом 20.09.2017р., отже, строк подання апеляційної скарги, сплив 25.09.2017р.

Проте, скаржник звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду Харківської області лише 14.12.2017р. , що вбачається з відтиску штампу ПАТ Укрпошта на поштовому конверті.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 20.09.2017р. у справі №922/4486/17 скаржник посилається на те, що юридичним відділом ГУ ДФС у Харківській області підготовлено та надано доповідну до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності задля забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, який сплачений 10.11.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №3184.

Проте, скаржник не надає відповідної доповідної юридичного відділу, підготовленої ГУ ДФС у Харківській області, щодо необхідності сплати судового збору, як і не зазначає дати її складання. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі не обґрунтовує підстав сплати судового збору 10.11.2017р.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий збір сплачений 10.11.2017р., а скаржник звернувся з апеляційною скаргою 14.12.2017р., тобто через 33 дні, тоді як статтею 93 ГПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, визначений п'ятиденний строк на подання апеляційної скарги з дня її оголошення .

В апеляційній скарзі скаржник жодним чином не обґрунтовує підстав подання апеляційної скаргою через 33 дні з моменту сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, обставини, зазначені в апеляційній скарзі для поновлення строку на апеляційне оскарження, суддя-доповідач вважає неповажними.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Частиною першою статті 95 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) обов'язок надсилання копій іншій стороні (сторонам) покладається на апелянта.

Однак, в матеріалах, долучених до апеляційної скарги, відсутні докази направлення копій апеляційної скарги сторонам, що також підтверджується актом господарського суду Харківської області від 18.12.2017р.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) до апеляційної скарги додаються: докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини 1 статті 259 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статей 93, 95 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без доказів надіслання копії апеляційної скарги сторонам.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258 - 260 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.09.2017р. у справі №922/4486/16 залишити без руху.

2. Встановити Київській ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Л.І. Бородіна