Постанова

від 20.12.2017 по справі 804/3824/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокусправа № 804/3824/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Кругового О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (суддя суду першої інстанції Голобутовський Р.З.), ухвалену в м. Дніпро в порядку письмового провадження, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДВВ ГРУПП до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про скасування припису,-

в с т а н о в и в :

16.06.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВВ ГРУПП" (далі - ТОВ "ДВВ ГРУПП", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 11.05.2017 року № 4-3152-9-3;

- здійснити розподіл судових витрат згідно зі статтею 94 КАСУ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 11.05.2017 року № 4-3152-9-3, винесений відповідачем за результатами планової перевірки дотримання ТОВ "ДВВ ГРУПП" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, є протиправним, прийнятим з порушенням Конституції України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", таким, що складений на підставі висновків акту перевірки, які є необ'єктивними, надуманими, не ґрунтуються на належних доказах та спростовуються на підставі договорів укладених ТОВ "ДВВ ГРУПП", факти порушення законодавства не підтверджено, й ТОВ "ДВВ ГРУПП" здійснює свою діяльність відповідно до вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасувано Припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 11.05.2017 року № 4-3152-9-3.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що припис про усунення порушень, винесений за наслідками проведеної у відношенні позивача перевірки відповідає вимогам чинного законодавства, припис направлений на усунення порушень вимог законодавства щодо захисту екологічної безпеки, які були виявлені за наслідками перевірки ТОВ ДВВ Груп , є законним та підстави для його скасування - відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВВ ГРУПП" зареєстровано 01.07.1999 року, ідентифікаційний код 30493936, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу1 224 120 0000 015334 від 04.08.2005 року.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.03.2017 р. №269-П було проведено на ТОВ "ДВВ ГРУПП" планову перевірку дотримання ТОВ "ДВВ ГРУПП" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами даної перевірки складено акт.

ТОВ "ДВВ ГРУПП" не погоджуючись з актом перевірки, було направлено зауваження на Акт, не зважаючи на заявлені зауваження Відповідачем з метою усунення порушень, зазначених в Акті, було складено Припис від 11.05.2017 року № 4-3152-9-3, який отримано Позивачем 25.05.2017 року.

Правомірність та обґрунтованість прийнятого у відношенні ТОВ ДВВ Груп Припис від 11.05.2017 року № 4-3152-9-3 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний Припис носить загальний характер, не ґрунтується на об'єктивно встановлених порушеннях екологічного законодавства, тому його вимоги не направлені на усунення порушень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Згідно п. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Таким чином, діюче спеціальне законодавство у сфері здійснення державного нагляду (контролю) чітко визначає суть припису виключно як письмову вимогу щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства. Розширення такого визначення не передбачено.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, дотримання вимог законів (в тому числі і в природоохоронній сфері) є конституційним обов'язком кожного.

Тому, зазначення у пунктах № 1, 3, 5-8, 15, 23, 27-30, припису: дотримуватись вимог природоохоронного законодавства України при здійснені діяльності підприємства; при здійсненні виробничої діяльності підприємства дотримуватись проектних рішень та висновків державної екологічної експертизи; діяльність підприємства пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; дотримуватись умов надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; статистичну звітності складати відповідно з вимогами законодавства; розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку здійснювати відповідно з вимогами законодавства в повному обсязі; не припускати скидання зливових вод підприємства по рельєфу місцевості; декларацію про утворення відходів складати згідно вимог законодавства; операції у сфері поводження з відходами здійснювати відповідно до вимог екологічної безпеки; не допускати розміщення відходів у несанкціонованих місцях; додержуватись екологічних нормативів при використанні та охороні земель; не допускати змішування та спільне зберігання різних видів відходів, - не відповідає по своїй суті поняттю "припис" у визначенні, наведеному в Законі України "Про засади державного нагляду (контролю) у сфер господарської діяльності".

Із наведених пунктів Припису не зрозумілим є спосіб усунення порушень, про усунення яких саме порушень іде мова та в чому конкретно вони полягають.

Таким чином, наведені пункти Припису не містять в собі категоричної вимоги, що полягає у вчиненні підконтрольною установою конкретних дій для усунення конкретних порушень законодавства, тому вказані пункти Припису є необґрунтованими та незаконними.

Надаючи правову оцінку іншим пунктів оскаржуваного Припису, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, пунктом №2 Припису визначено Розробити проектну документацію з розділом ОВНС на влаштування цеху штампування тормозних колодок та погодити згідно вимог законодавства .

Мета проведення ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище) - розробка необхідних заходів щодо попередження шкідливого впливу планової господарської діяльності на навколишнє середовище або мінімізація такого впливу при неможливості його повного усунення. ОВНС проводиться на етапі проектування, ще до початку будівництва об'єкту.

Відповідно до абз.3 п.1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до проектної документації на будівництво об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об'єктів, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, додаються результати оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища (матеріали оцінки та звіти про оцінку і громадське обговорення). Перелік таких об'єктів та порядок проведення оцінки визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що використання механічних пресів для штампування не відноситься до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, оскільки вказані об'єкти на входять до Переліку, затвердженого постановою КМУ від 28.08.2013 року №808 Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку . Відповідно порядок проведення оцінки спливу на навколишнє природне середовище по вказаним об'єктам не затверджений КМУ.

Встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ ДВВ ГРУПП отримало від ДП ЮТОН механічні преси відповідно до договору купівлі - продажу від 20 квітня 2001 року, акту приймання - передачі від 20.04.2001 року з цілісним майновим комплексом, тривалий час дані преси не використовувались. На момент розробки проектної документації при організації виробництва тормозних колодок підприємство використовувало придбані заготовки у вигляді металевих пластин. Станом на даний час ТОВ ДВВ ГРУПП частково використовує механічні преси у своєму виробництві.

Відповідно до Акта технічної комісії про готовність об'єкту до експлуатації від 05.03.2003 року діючий виробничий комплекс отриманий від ДП "ЮТОН" для виготовлення гальмівних колодок для транспортних засобів відповідає всім необхідним умовам експлуатації та має всі необхідні дозволи, реконструкція існуючих будівель та споруд не проводилась, даний Акт був підписаний представником Управління екології та природних ресурсів по Дніпропетровській області на підставі Акта обстеження від 04.07.2003 року без жодних зауважень.

За результатами планової перевірки від 18 листопада 2011 року дотримання вимог природоохоронного законодавства підтверджено правомірність діяльності позивача та відсутність порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища з приводу використання та діяльності в даній сфері.

Відтак, встановлені обставини справи свідчать на користь спростування наявності порушень з боку позивача, які мають бути усунуті в спосіб визначені п. 2 Припису. Відтак означений пункт припису не відповідає вимога закону.

Стосовно вимог Пункту 4 Припису, а саме: розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про охорону атмосферного повітря охорона атмосферного повітря - система заходів, пов'язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

Забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до пп. 2.4.1 п. 2 Інструкції Про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року №7 та Зареєстрована в міністерстві юстиції України від 15 березня 1995 року за №61/597, зміст звіту повинен містити характеристику технології виробництва та технологічного обладнання, опис продукції, яка випускається підприємством, основна сировина, що використовується, її хімічний склад по ГОСТу або аналізу заводської лабораторії (дані повинні бути пов'язані з балансовою схемою матеріальних потоків), кількість витраченого основного та резервного палива, його якісні характеристики. Визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик надається в додатку №2 (таблиця 2.1). Згідно до пп. 2.4.2 Інструкції встановлено, що характеристика джерел утворення надається по технологічному обладнанню, техпроцесу або його етапу. Підпунктом 2.4.3 Інструкції зазначається, що кількісна та якісна характеристика джерел утворення надаються на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, проектних даних або технологічного регламенту.

Відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції Про загальні вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, яка затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 №108, у відомостях щодо виробничої програми, виробничої потужності, обсягу випуску продукції, що виготовляється, або послуг, що надаються виробництв та технологічного устаткування наводиться інформація щодо переліку та опису виробництв (основних, допоміжних, підсобних та побічних), виробничих процесів (основних, допоміжних, підсобних, побічних, циклічних, нециклічних, безперервних, напівбезперервних, дискретних, закритих, відкритих, напівзакритих), технологічних процесів, технологічного устаткування (зокрема верстати) об'єкта.

Судом встановлено, що ТОВ ДВВ ГРУПП відповідно до вимог чинного законодавства було затверджено звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин розробленого ТОВ ВКФ Екопрон-Юг в 2007 році, також 27 листопада 2012 року затверджено звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, розроблений ТОВ НТЦ ЕКОТРЕЙД .

Дані звіти розроблялись на підставі Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 року №7.

Відповідно до даних звітів наведена повна характеристика наявних на підприємстві джерел викидів та здійснені інструментальні вимірювання викидів забруднюючих речовин на підставі відбору й аналізу проб згідно методик виконання вимірювань (МВВ), допущених до використання та наведених у Переліку методик виконання вимірювань складу та властивостей про об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінекоресурсів України , затвердженого наказом Мінекоресурсів України від 03.11.03 №98.

Суд зазначає, що в акті перевірки зазначаючи про порушення позивачем вимог Закону, а саме неподання звіту про інвентаризацію джерел забруднення у зв'язку з дообліком нових джерел викиду, відповідач не наводить жодних доказів із посиланням на джерела викиду із їх інвентаризаційними номерами, також акт перевірки не містить результатів виміру викидів в атмосферне повітря проведеного у відповідності до затвердженої методики.

В суді апеляційної інстанції, заперечуючи правомірність висновків суду першої інстанції, відповідачем також не надано доказів на користь визнання невідповідними затверджених позивачем звітів з урахуванням до облікованих джерел, зокрема не надано, документів складених за наслідками вимірювання видів із посиланням на їх інвентаризаційні номери.

Відтак, на думку суду, п. 4 Припису не відповідає вимогам Закону.

Відповідно до п. 9 Припису позивача зобов'язано вести первинний облік у сфері охорони атмосферного повітря.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає про наступне.

Згідно з п.5 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 грудня 2001 р. №1655 на об'єктах, узятих на державний облік, ведеться за встановленою формою первинна звітна документація, що стосується стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив, роботи установок очищення газів, виконання заходів, пов'язаних із зменшенням обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі зазначеної документації складається державна статистична звітність, яка в установленому порядку надається територіальним органам Держстату за місцезнаходженням стаціонарного джерела викиду.

Згідно п 1.6 Наказу Мінприроди України №108 від 09.03.2006 р., всі підприємства розділені на 3 групи за ступенем впливу на навколишнє середовище, постановка на державний облік є критерієм для такого поділу: перша група - об'єкти, взяті на державний облік і мають виробництво або технологічне обладнання, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування; друга група - об'єкти взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на якому повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування; третя група - об'єкти, які не входять до першої та другої групи.

Встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ ДВВ ГРУПП належить до третьої групи за ступенем впливу на навколишнє середовище, відтак на нього не покладено обов'язку вести журнал первинного обліку.

Надаючи правову оцінку п. 10 Припису, суд зазначає наступне.

Так, згаяно п. 10 Припису позивачу необхідно забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел.

В силу приписів ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" відсутній обов'язок здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин з автомобілів, якщо автомобіль не використовується з метою отримання прибутку, технічне обслуговування згідно з правилами експлуатації та технічними умовами, здійснення вимірів викидів забруднюючих речовин здійснюється спеціалізованими підприємствами відповідно до укладених договорів.

На балансі ТОВ "ДВВ ГРУПП" знаходиться два автомобілі, автомобіль VоlksWagеn LT-45 законсервований з 20.04.2015 року, на підставі Акту підприємства, до моменту консервації проходив технічне обслуговування та контроль відповідно до вимог чинного законодавства. Інший автомобіль М1, ВАЗ, 11173 проходив перевірку технічного стану останній раз 06.06.2016 року, протокол № 00640-04450-16.

За змістом пункту 11 Припису позивача зобов'язано розробити паспорти ГОУ на пилогазоочисне устаткування, яке використовується на підприємстві.

Однак, на підставі, що не спростовано відповідачем, відсутнє пилогазоочисне обладнання. У ТОВ "ДВВ ГРУПП" обліковується пилофільтруюче обладнання, а саме пилоуловлювачі "Dnepro-rezerv", які обліковуються в Журналі, надавався для огляду, інструкції на обладнання. "Правила технічної експлуатації установок очистки газу" затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.02.2009 № 52 не поширюються на дане обладнання.

Таким чином, і п. 11 Припису не відповідає вимогам Закону.

Стосовно вимог п. 12 Припису суд зазначає наступне.

Так, пунктом 12 Припису, розробити питомі балансові норми водоспоживання та водовідведення підприємства та погодити в установленому порядку.

ТОВ "ДВВ ГРУПП" є вторинним водокористувачем (абонентом). Станом на сьогодні укладено Договір №0907 на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 16.04.2015.

Згідно з п. 3.1. надання послуг здійснюється водоканалом в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені, які визначені відповідно до Розрахунку об'ємів послуг, встановлено Договором.

Стосовно п. 13 Припису суд зазначає наступне.

Пунктом 13 позивачу приписується забезпечити ведення первинного обліку в сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України, підприємство вторинний водокористувач, це те, що не має власних водозабірних споруд і отримує воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Матеріалами справи підтверджено ведення журналу обліку витрат води. Наказ Державного комітету статистики України від 30 вересня 1997 року № 230 "Про затвердження форми державної статистичної звітності № 2-тп (водгосп)" втратив чинність. Між ТОВ "ДВВ ГРУПП" та КП "Дніпроводоканал" укладено договір, предметом якого є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, встановлено лічильник, дані Журналу заповнюються відповідно до його показників.

Відповідно до пунктів 14, 15, 16, Припису позивача зобов'язано:

- забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства у відповідності до вимог законодавства.

- не припускати скидання зливових вод підприємства по рельєфу місцевості.

- забезпечити контроль за якістю та кількістю зливових та госппобутових стічних вод

Так, як зазначає відповідач в ході візуального обстеження встановлено, що збирання зливних стоків на підприємстві не влаштовано, зливо приймальники відсутні, очисні споруди зливних стоків - відсутні. Вищенаведене є порушенням ст. 40, 70, 105 Водного кодексу України, ст. 35 ЗУ Про охорону земель , ст.ст. 96, 164 Водного Кодексу України.

Контроль якості та кількості стічних вод підприємства не здійснюється, договір щодо передачі зливових стічних вод відсутній, що є порушенням ст. 42, 44 Водного кодексу України.

Між тим, як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, зливні води, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, потрапляють у систему зливної (дощової) каналізації, яка є обов'язковим елементом благоустрою населених пунктів відповідно до затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 17.03.2011 року №145 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць .

Відповідно до пунктів 2.24, 2.25 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 року №145, відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), повинно здійснюватись з усього басейну стоку системою зливної (дощової) каналізації, яка є обов'язковим елементом благоустрою населених пунктів. У містах і селищах міського типу необхідно передбачати зливову (дощову) каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку.

Оскільки ТОВ ДВВ ГРУПП відноситься до вторинних водокористувачів (абонентів) та скидає стічні води в системи первинних водокористувачів на підставі договору про водовідведення, згідно частини 1 статті 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом, а відповідно до частини 2 статті 18 Закону України Про благоустрій населених пунктів у сфері благоустрою на підприємства покладається лише обов'язок утримувати в належному стані об'єкти благоустрою, відтак в діях позивача відсутні порушення вимог Водного кодексу України.

Відповідно до пп. 18-23 Припису на позивача покладено обов'язок: розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства та ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства; розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) та погодити згідно вимог законодавства; місця тимчасового зберігання відходів влаштувати відповідно до вимог природоохоронного законодавства; декларацію про утворення відходів складати згідно вимог законодавства.

В 2002 році на підприємстві проведені роботи з інвентаризації відходів ТОВ "ДВВ ГРУПП", згідно якої на підприємстві утворюється 17 видів відходів. Також в 2009 році ВКФ "Екопрон-Юг" було розроблено звіт з інвентаризації від 2009 року, на підставі якого Позивач розробив додатково проект ліміту на утворення та розміщення відходів на 2011 рік.

Згідно з інвентаризацією в 2009 році ВКФ "Екопрон-Юг", здійснено розрахунок обсягів відходів, виходячи з обсягів виробництва 841,306 тис. комплектів, на підставі наявної бухгалтерської інформації за 3 роки, в 2014 році обсяги виробництва склали 579,207 тис. комплектів, у 2015 році 490,582 тис. комплектів, у 2016 році 411,052 тис. комплектів на рік, що в значному обсязі менше заявленої потужності й відповідно використання матеріалів, сировини й відходів є значно меншим.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 № 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і

Згідно з пунктом 9 згаданої Постанови паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Тобто паспорта відходів розробляються на відходи, для яких не знайдено оптимальні шляхи утилізації або видалення. Щодо відходів, які приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію або знешкодження, або твердих побутових відходів, то шляхи поводження з ними вже визначені.

Також нормативним документом щодо заповнення та затвердження технічного паспорта відходу є ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99) "ТЕХНІЧНИЙ ПАСПОРТ ВІДХОДУ. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін", затверджений наказом Держстандарту України від 08.09.1999 № 167 та введений в дію наказом Держстандарту України від 03.02.2000 № 97 (на заміну ДСТУ 2195-93 (ГОСТ 17.0.0.05-93)). Згідно з додатком А зазначеного нормативного документу технічні паспорти відходів погоджуються територіальними підрозділами Мінприроди.

Паспорт відходів був розроблений у 2008 році у складі ДСТУ 4462.3.01:2006 "Охорона природи. ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ. Порядок здійснення операцій" як Додаток Б "Паспорт відходів підприємства та інструкція по його заповненню".

Згідно із статтею 11 Закону України "Про стандартизацію" стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Розроблення паспортів відходів в першу чергу необхідне для тих відходів, для яких не визначена відповідна технологія утилізації, і вони накопичуються у місцях видалення відходів, в інших випадках вони не є обов'язковими.

Відповідно до ДСТУ 2195-99 - погодження технічного паспорту відходів здійснює місцевий (територіальний) природоохоронний підрозділ. За ДСТУ 4461.3.01:2006 процедура погодження паспорту відходів відсутня.

Крім того, на підприємстві згідно з проектом ліміту на утворення та розміщення відходів на 2011 рік спеціально відведено місця для тимчасового зберігання відходів: бетонний майданчик з окремими контейнерами для накопичення та тимчасового зберігання твердих побутових відходів та макулатури картонної; контейнери для накопичення та тимчасового зберігання відходів поліетилену, відходів тари від сировини, відходів промасленого дрантя, відпрацьованих фільтрів, відходів металу розташовані поруч з місцем їх утворення; спеціальне приміщення з дерев'яним контейнером для тимчасового зберігання ламп, що містять ртуть.

Отже, позивачем дотримано вимоги Закону в частині інвентаризації відходів, їх обліку, а пункти Припису 18-23 не відповідають вимогам Закону.

Відповідно до п. 24-26 Припису на позивача покладено обов'язок щодо забезпечення ведення первинного поточного обліку відходів за формою 1-ВТ згідно вимог законодавства, вжити заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, укласти договори зі спеціалізованими організаціями на видалення чи утилізацію всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ДВВ ГРУПП" укладено договори щодо наданню послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, надання і контейнери для тимчасового зберігання відходів, щодо надання послуг по збиранню, зберіганню для подальшого видалення, захоронення чи утилізації відходів згідно специфікації: лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, матеріали фільтрувальні зіпсовані, папір та картон пакувальні зіпсовані, матеріали абразивні та вироби з них зіпсовані, матеріали текстильні зіпсовані, поліетилен низької щільності некондиційний.

Також, встановлені обставини справи свідчать, що Відходи на підприємстві не зберігаються, не утилізуються, облік кількості відходів, які утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ не ведеться оскільки вони вивозяться спеціалізованими підприємствами відповідно до укладених договорів та актів приймання-передачі.

Тобто, позивач забезпечує видалення та утилізацію відходів за рахунок третіх осіб, на підставі кладених договорів з спеціальними організаціями, відходи на підприємстві не зберігаються та не утилізуються. Отже. Позивачем не було допущено порушень в сфері поводження з відходами, відтак пункти 24-26 Припису є необґрунтованими.

Стосовно п. 31 Припису суд зазначає наступне.

Так, п. 31 Припису позивача зобов'язано забезпечити приймання на утилізацію використаної тари і пакувальних матеріалів або укласти договори зі спеціальними підприємствами щодо надання відповідних послуг.

Відповідно до Договору від 10.01.2017 року№102/17-01 з ПП ЕКОТЕХСИНТЕЗ щодо надання послуг по збиранню, зберіганню для подальшого видалення, захоронення чи утилізації відходів згідно специфікації: лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, матеріали текстильні зіпсовані, поліетилен низької щільності некондиційний.

Отже, позивачем виконано вимоги закону щодо забезпечення утилізації, зокрема, використаної тари і пакувальних матеріалів.

Вимог пункту 33 Припису: Розробити та узгодити згідно чинного законодавства плани ліквідації та локалізації аварійних ситуацій, суд зазначає наступне.

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України Комітету по нагляду за охороною праці України № 112 від 17.06.99 (зі змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій" зупинено його дію та виключено з переліку нормативно-правових актів.

Згідно з вимогами статті 11 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" у порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, зазначені у частині п'ятій статті 10 цього Закону, одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" вимоги частини першої цієї статті поширюються на підприємства, установи, організації, які планують експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки.

Відповідачем не доведено, що позивачем експлуатуються та/або плануються експлуатуватись об'єкти підвищеної небезпеки.

Пунктом 34 припису зобов'язано позивача надати на розгляд до Держекоінспекції інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі".

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано документи до Акта перевірки в повному обсязі, про що також зазначалось в зауваженнях до Акта перевірки, які саме документи необхідно надати або на підтвердження якого факту в пункті Припису відповідачем не зазначено.

Стосовно Пункту 36 Припису: "Забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел, перевірку відповідності фактичних параметрів роботи установок очистки газу проектним (ефективність роботи ПГОУ) та перевірку технічного стану ПГОУ", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за період 2012 року, з моменту проведення інвентаризації, по 21.01.2013 року стаціонарні джерела викидів працюючі на підприємстві, використовувались згідно з Дозволом № 1210137800-371 період дії якого з 22.08.2008 року по 22.04.2013 року, даний дозвіл не був скасований або анульований. ТОВ "ДВВ ГРУПП" завчасно до моменту закінчення терміну дії дозволу відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" було розроблено звіт по інвентаризації забруднюючих речовин, який зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області листом від 24.12.2012 року.

Позивачем зазначено, що на підприємстві відсутнє пилогазоочисне обладнання. У ТОВ "ДВВ ГРУПП" обліковується пилофільтруюче обладнання, а саме пилоуловлювачі "Dnepro-rezerv", які обліковуються в Журналі, надавався для огляду, в тому числі і паспорти на обладнання. "Правила технічної експлуатації установок очистки газу" не поширюються на дане обладнання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання зазначеного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ від 16.08.2004 №317, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Перелік є вичерпним.

ТОВ "ДВВ ГРУПП" в повному обсязі згідно Переліку інвентаризоване обладнання та устаткування, яке може спричинити викиди забруднюючих речовин, на підставі чого отримано необхідні дозволи.

ТОВ "ДВВ ГРУПП" здійснює інструментальні вимірювання джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, згідно графіку контролю за дотриманням нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел.

Відповідно до п. 4.15. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Необхідно зазначити, що відповідно до п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не допускається включення до акту перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

Частиною 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення, не довів суду факт наявності порушень з боку позивача вимог норм законодавства в сфері екологічної безпеки, як передумови прийняття оскаржуваного припису.

Позивачем, на противагу доведено, що на підприємстві дотримуються норми законодавства в сфері охорони навколишнього середовища.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуваний припис є незаконним та необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, вірно застосовано норми матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в рамках доводів апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі №804/3824/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай