Постанова

від 08.06.2007 по справі 6/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "08" червня 2007 р.                                                                   Справа № 6/72

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

прокурора Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

до Відкритого акціонерного товариства “Буковинаплемсервіс”

про стягнення заборгованості зі сплати прибуткового податку в розмірі 51047,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коубіш А.П., доручення від 09.01.2007 № 8/9/10-010

від відповідача: Зінчук С. В., довіреність від 23.04.2007

прокурора Швеця О.А.,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Кіцманського району Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області до Відкритого акціонерного товариства “Буковинаплемсервіс”, м. Кіцмань, про стягнення заборгованості зі сплати прибуткового податку в розмірі 51 047,27 грн.

Позов обґрунтовується тим, що проведеною перевіркою працівниками позивача 18.04.2006 року було встановлено порушення статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-IV, а саме, встановлено, що сума заборгованості по прибутковому податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб), утриманого при виплаті доходів громадянам станом на 31.12.2005 року складає 51047,27 грн. Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. статті третьої Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року (далі – Закон) у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Відповідно до пункту 5.1. статті п'ятої вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Однак, норми цього ж Закону стосовно погашення боргу з прибуткового податку з громадян, позасудового порядку його стягнення не передбачають, оскільки на заборгованість, яка є предметом спору не поширюються норми вказаного Закону стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6 Закону) та виникнення податкової застави (ст. 8 Закону), а тому вказана сума заборгованості є неузгодженою сумою податкового зобов'язання і підлягає стягненню не інакше, як за рішенням суду.

Відповідач позов визнає частково, лише в сумі 2516,32 грн., посилаючись на те, що в решті суми позову пропущений строк позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі, а представник відповідача позов визнала тільки в сумі 2516,32 грн. з викладених у письмових поясненнях підстав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню лише у визнаному відповідачем розмірі, виходячи з такого:

Оскільки Законом України від 22.05.2003 року № 889-ІУ “Про податок з доходу фізичних осіб”, який набув чинності з 01.01.2004 року (далі –Закон № 889-ІУ), порядок примусового стягнення боргу з цього податку з роботодавців –юридичних осіб не передбачений, у даному випадку  застосуванню підлягає Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі –Закон № 2181-ІІІ).

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) визначено як документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до підпункту “б” пункту 19.2. статті 19 Закону № 889-ІУ, будучи податковими агентами, юридичні особи зобов'язані подавати до податкових органів розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку.

Наказом  ДПА України від 29.09.2003 р. № 451 затверджено звітний Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ, який по суті є податковою декларацією.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Для стягнення  податкового зобов'язання статтею 15 цього ж Закону встановлений 1095 календарних днів з дня його узгодження.

З урахуванням того, що з даним позовом прокурор Кіцманського району звернувся 23.03.2007 року, в межах трирічного терміну податкове зобов'язання підлягає стягненню лише з 23.03.2004 року. Судом встановлено, що в межах цього строку відповідачем не сплачено лише 2516,32 грн.

Відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 статті 3 Закону 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Частинами 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, а цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення  до адміністративного суду.

Інший, трирічний строк для звернення до адміністративного суду, в даному випадку, як вже було зазначено, передбачений статтею 15 Закону № 2181-ІІІ.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду містяться в ст. 100 КАС України, частиною 1 якою встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що відповідачем позов визнається частково у зв'язку з пропуском позивачем  трирічного строку позовної давності.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

В ході розгляду справи наявність судових витрат у справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 99,100, 160-163, 167, 185, 186 пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

   2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Буковинаплемсервіс”     ( м. Кіцмань Чернівецької області, вул. Г. Сковороди, 48, ідентифікаційний код 00710016) за рахунок його активів на користь Державної податкової інспекції у Кіцманському  районі (м. Кіцмань Чернівецької області, вул. Українська, 4, ідентифікаційний код 21434180) податковий борг в сумі 2516,32 грн.

3. В решті позову відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, згідно з цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у  строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                        А. Паскарь