Рішення

від 12.12.2017 по справі 905/2401/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2017 Справа №905/2401/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієва М.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мікротехсервіс , м.Харків, ЄДРПОУ 31342465,

до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені ОСОБА_1 Московської , м.Дзержинськ Донецької області, ЄДРПОУ 36182252,

про стягнення 369759,17 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мікротехсервіс , м.Харків, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 18.10.2017р. до Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені ОСОБА_1 Московської , м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі основного боргу за договором поставки - 267662,00 грн., пені - 34326,73 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 54414,75 грн., 3% річних - 13355,69грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2401/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 19.10.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2401/17.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладання договору поставки №2207/1 від 22.07.2015р. з відповідачем, невиконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості переданого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість по ним та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог та у копіях: договір поставки №2207/1 від 22.07.2015р., додаток №1, протокол розбіжностей до договору поставки №2207/1 від 22.07.2015р., специфікації: від 09.09.2015р., від 16.09.2015р., від 06.10.2015р., від 10.10.2015р., від 26.10.2015р., від 03.11.2015р., від 08.12.2015р., від 16.12.2015р., від 14.01.2016р., від 28.01.2016р., видаткові накладні: №430 від 09.09.2015р., №438 від 14.09.2015р., №450 від 15.09.2015р., №444 від 16.09.2015р., №477 від 24.09.2015р., №498 від 06.10.2015р., №501 від 10.10.2015р., №512 від 13.10.2015р., №533 від 22.10.2015р., №534 від 23.10.2015р., №547 від 26.10.2015р., №545 від 27.10.2015р., №549 від 28.10.2015р., №558 від 28.10.2015р., №556 від 03.11.2015р., №630 від 08.12.2015р., №648 від 16.12.2015р., №652 від 16.12.2015р., №656 від 17.12.2015р., №661 від 18.12.2015р., №684 від 22.12.2015р., №686 від 24.12.2015р., №703 від 25.12.2015р., №712 від 25.12.2015р., №699 від 26.12.2015р., №689 від 26.12.2015р., №19 від 13.01.2016р., №21 від 15.01.2016р., №45 від 28.01.2016р., №48 від 29.01.2016р., товарно-транспортні накладні: №Р430 від 09.09.2015р., №Р438 від 14.09.2015р., №Р450 від 15.09.2015р., №Р444 від 16.09.2015р., №Р477 від 24.09.2015р., №Р498 від 06.10.2015р., №Р501 від 10.10.2015р., №Р512 від 13.10.2015р., №Р533 від 22.10.2015р., №Р534 від 23.10.2015р., №Р545 від 27.10.2015р., №549 від 28.10.2015р., №Р558 від 28.10.2015р., №Р556 від 03.11.2015р., №Р630 від 08.12.2015р., №Р648 від 16.12.2015р., №Р652 від 16.12.2015р., №Р656 від 17.12.2015р., №Р661 від 18.12.2015р., №Р684 від 22.12.2015р., №Р686 від 24.12.2015р., №Р703 від 25.12.2015р., №Р712 від 25.12.2015р., №Р699 від 26.12.2015р., №Р689 від 26.12.2015р., №Р689/1 від 26.12.2015р., №Р19 від 13.01.2016р., №Р21 від 15.01.2016р., №Р45 від 28.01.2016р., №Р48 від 29.01.2016р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: №81 від 09.09.2015р., №88 від 24.09.2015р., №90 від 06.10.2015р., №93 від 22.10.2015р., №94 від 26.10.2015р., №95 від 03.11.2015р., №111 від 16.12.2015р., №117 від 26.12.2015р., №1 від 13.01.2016р., №5 від 29.01.2016р., договір про відступлення прав вимоги №1911 від 19.11.2015р., листи: №1119 від 19.11.2015р., №1020 від 20.10.2015р., №1222 від 30.12.2015р., договір про відступлення прав вимоги №3012 від 30.12.2015р., претензія №2 від 29.05.2017р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 549, 610, 612, 625, 629, 656, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 5, 12, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

28.11.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 28.11.2017р., до якого додано квитанцію №2 від 28.11.2017р. у підтвердження доплати судового збору.

28.11.2017р. представником позивача представлено суду пояснення б/н від 28.11.2017р., до яких додано копію довіреності на представника позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2017р. відкладено розгляд справи на 12.12.2017р.

29.11.2017р. на електронну адресу суду відповідачем надіслано копію відзиву №2711ю від 27.11.2017р. на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором на суму 369759,17р., у якому висловлено прохання розглянути справу №905/2401/17 без участі представника відповідача у судовому засіданні, з урахуванням письмових заперечень, зазначених у цьому відзиві на позовну заяву, та до якого додано копію сертифікату (висновку) №858 Торгово - промислової палати України про настання обставин непереборної сили №3756/05 - 4 від 13.10.2014р.

За змістом відзиву №2711ю від 27.11.2017р. відповідач просить застосувати строки позовної давності для нарахування пені; вказано про наявність обставин непереборної сили під час здійснення господарської діяльності відповідача, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.12.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал відзиву №2711ю від 27.11.2017р. на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором на суму 369759,17р., який було надіслано 29.11.2017р. електронною поштою, з додатком.

12.12.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 11.12.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні; надав усні пояснення щодо розрахунку пені.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2017р. не з'явився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості сторін для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, клопотання представника відповідача про розгляд справи №905/2401/17 без участі його представника у судовому засіданні, з урахуванням письмових заперечень, зазначених у цьому відзиві на позовну заяву, задоволено судом.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4 - 2, 4 - 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

22.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Мікротехсервіс (надалі - Постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені ОСОБА_1 Московської (надалі - Покупець) був укладений договір поставки №2207/1 (надалі - договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах Договору передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити лісоматеріали (надалі - Товар) (п.1.1 договору).

Відповідно п.1.2 договору, кількість, найменування, вартість товару і терміни поставки обумовлюються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1 договору, у пакет документації до кожної поставки товару за договором входить: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості (якщо товар підлягає сертифікуванню), залізнична накладна (якщо поставка здійснюється залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (якщо поставка здійснюється автомобільним транспортом).

Умовами п.2.4 договору передбачено: умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС-2000 за цим договором: DDU - за адресою: Донецьк, Донецька область, Костянтинівський район, с. Клебан Бик, вул. Набережна, 1а, шахта імені ОСОБА_1 Московської, якщо інше не зазначено в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.5 договору, право власності на товар переходить до Покупця в момент поставки товару.

Відповідно до п.2.6. договору, моментом поставки товару є момент підписання Покупцем супровідних документів з проставленням дати фактичного отримання товару в таких документах. Якщо дата Покупцем не проставляється, моментом отримання є дата, зазначена Постачальником при складанні супровідної документації. При поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції призначення на залізничної накладної. При поставці автомобільним транспортом Постачальника - дата товарно-транспортної накладної Постачальника.

Загальна сума за договором визначається шляхом підсумовування всіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, включає ПДВ 20% (п.3.1 договору).

Ррозрахунки за договором здійснюються за фактом отримання товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 календарних днів з моменту передачі товару Покупцеві, якщо інше не погоджено в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.3.4 договору).

Відповідно п.4.1, п.4.1.1 договору, Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві товар у строки і на умовах, обумовлених в Договорі.

Згідно п.4.1, п.4.1.2 договору, Постачальник зобов'язаний надати всю документацію по п.2.1 договору.

За умов п.4.2, п.4.2.1 договору, Покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах Договору.

Умовами п.4.2, п.4.2.2 договору, Покупець зобов'язаний прийняти поставку і провести вивантаження товару в узгодженому місці.

Умовами п.8.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами і діє до 31.12.2016р. Датою підписання договору вважати дату, зазначену в преамбулі Договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності належного виконання своїх зобов'язань повною мірою (п.8.2 договору).

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Сторонами підписані специфікації: від 09.09.2015р., від 16.09.2015р., від 06.10.2015р., від 10.10.2015р., від 26.10.2015р., від 03.11.2015р., від 08.12.2015р., від 16.12.2015р., від 14.01.2016р., від 28.01.2016р. до договору поставки №2207/1 від 22.07.2015р., відповідно до яких узгодили найменування, кількість та ціну товару, умови поставки та строки здійснення.

На виконання умов договору поставки №2207/1 від 22.07.2015р. позивачем відповідачу поставлено товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, скріплені підписами з обох сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив продаж обумовленого вище товару відповідачу на загальну суму 1 271 445,05 грн. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеного товару за видатковими накладними:

- №430 від 09.09.2015р., №438 від 14.09.2015р., №450 від 15.09.2015р., підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №81 від 09.09.2015р.;

- №477 від 24.09.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №88 від 24.09.2015р.;

- №498 від 06.10.2015р., №512 від 13.10.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №90 від 06.10.2015р.;

- №533 від 22.10.2015р., №545 від 27.10.2015р., №549 від 28.10.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №93 від 22.10.2015р.;

- №547 від 26.10.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №94 від 26.10.2015р.;

- №556 від 03.11.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №95 від 03.11.2015р.;

- №648 від 16.12.2015р., №652 від 16.12.2015р., №656 від 17.12.2015р., №686 від 24.12.2015р., №703 від 25.12.2015р., №712 від 25.12.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №111 від 16.12.2015р.;

- №699 від 26.12.2015р., №689 від 26.12.2015р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №117 від 26.12.2015р.;

- №19 від 13.01.2016р., №21 від 15.01.2016р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №1 від 13.01.2016р.;

- №48 від 29.01.2016р. підтверджується довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №5 від 29.01.2016р.

Видаткові накладні: №444 від 16.09.2015р., №501 від 10.10.2015р., №534 від 23.10.2015р., №558 від 28.10.2015р., №630 від 08.12.2015р., №661 від 18.12.2015р., №684 від 22.12.2015р., №45 від 28.01.2016р. містять підписи керівників та скріплені печатками обох підприємств.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеними видатковими накладними.

Крім того, видаткові накладні містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні та акти приймання-передачі є належними доказами здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору поставки №2207/1 від 22.07.2015р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до п.3.4 договору, розрахунки здійснюються за фактом отримання товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 календарних днів з моменту передачі товару Покупцеві, якщо інше не погоджено в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору .

Виходячи зі змісту позову, рахується заборгованість за товар, поставлений згідно видаткових накладних №699 від 26.12.2015р. (частково у сумі 49291,20 грн.), №19 від 13.01.2016р. (у повному обсязі у сумі 57836,82 грн.), №21 від 15.01.2016р. (у повному обсязі у сумі 63062,81 грн.), №45 від 28.01.2016р. (у повному обсязі у сумі 53897,83 грн.), №48 від 29.01.2016р. (у повному обсязі у сумі 43573,34 грн.).

Беручи до уваги момент поставки товару у розумінні п.2.6 договору, відповідач остаточно повинен був розрахуватись із позивачем за переданий останнім товар за видатковими накладними: №669 від 26.12.2015р. - не пізніше 29.12.2015р. (дата фактичного отримання - 27.12.2015р., 3-м календарним днем місяця є 29.12.2015р.), №19 від 13.01.2016р., - не пізніше 16.01.2016р. (дата фактичного отримання - 14.01.2016р., 3-м календарним днем місяця є 16.01.2016р.), №21 від 15.01.2016р. - не пізніше 18.01.2016р. (дата фактичного отримання - 16.01.2016р., 3-м календарним днем місяця є 18.01.2016р.), №45 від 28.01.2016р. - не пізніше 30.01.2016р. (дата фактичного отримання відсутня, 3-м календарним днем місяця є 30.01.2016р.), №48 від 29.01.2016р. - не пізніше 31.01.2016р. (дата фактичного отримання відсутня, 3-м календарним днем місяця є 31.01.2016р.).

Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Одночасно судом взято до уваги звернення позивача до відповідача з претензією №2 від 29.05.2017р., у якій висунуто вимогу сплатити суму боргу у розмірі 267 662,00 грн. з урахуванням ПДВ, та дані, які містять представлений суду акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р., підписаний з боку відповідача.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Отже, як слідує з обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 267 662,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 54414,75 грн. (нарахування здійснено за сумою основного боргу 267662,00 грн. за період з 02.02.2016р. по 01.10.2017р.).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог в сумі 54414,75 грн., адже за розрахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 13355,69 грн. (нарахування здійснено за сумою основного боргу 267662,00 грн. за період з 02.02.2016р. по 01.10.2017р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, за період визначений позивачем, який не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання Покупець несе відповідальність в співвідношенні з чинним законодавством України. У разі порушення Покупцем строків оплати за Товар, відвантажений відповідно до п.3.5. Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми відвантаженого товару за кожний день прострочки його оплати.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 34326,73 грн. (нарахування здійснено за сумою основного боргу 267662,00 грн. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України з 01.04.2017р. по 01.10.2017р.).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Враховуючи викладене, позивачем здійснено нарахування пені без дотримання приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, фактично за останні 6 місяців, що передують поданню позову, коли таке договором не передбачено, право на приведене нарахування законом не встановлено.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині нарахованої суми пені за визначений позивачем період.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності для нарахування пені, викладеного у відзиві №2711ю від 27.11.2017р., залишено судом без задоволення, адже фактично судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині нарахованої суми пені за вищевикладених обставин.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов'язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» , передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог за час дії форс-мажорних обставин, слід зауважити на такому.

Події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, у тому числі у м.Торецьк (м.Дзержинськ) Донецької області починаючи з квітня 2014р., загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання товару протягом 2015-2016рр. відповідачу, а останнім цей товар прийнято.

Кореспондуючим обов'язком Споживача, за приписами спірного правочину, є своєчасна оплата товару, який належним чином відповідач не виконав.

Доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про наявність підтвердження обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором №2207/1 від 22.07.2015р., не надано.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено, навпроти вбачається отримання протягом 2015-2016рр. великого обсягу товару, що вказує на тривання виробничо-технологічного процесу підприємства.

Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, не висловив відмови від постачання товару за наявності обставин непереборної сили.

При цьому, за змістом представленого відповідачем сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014р. Товариству з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені ОСОБА_1 Московської при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків і обов'язкових платежів.

Тобто, відповідач вказав на настання форс-мажорних обставин, безпосередньо, в частині справляння та сплати ним податків і обов'язкових платежів.

Отже, це дає підстави стверджувати про те, що дія означеного документу не поширюється на спірні правовідносини, а отже останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання/не належне виконання грошових зобов'язань за наведеним правочином.

З даного слідує, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють звільнення від виконання зобов'язань, які виникли, зокрема, у 2015-2016рр. в натурі за договором №2207/1 від 22.07.2015р., у цьому випадку.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мікротехсервіс , м.Харків, до Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені ОСОБА_1 Московської , м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі основного боргу за договором поставки - 267662,00 грн., пені - 34326,73 грн., інфляційного збільшення суми боргу - 54414,75 грн., 3% річних - 13355,69грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені ОСОБА_1 Московської (85201, Донецька область, мДзержинськ, вул.Фестивальна, буд.1, ЄДРПОУ 36182252, р/р 26001601004820 в ПАТ Промінвестбанк , МФО 3000012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мікротехсервіс (61166, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 31342465, р/р 26008163709 в АТ ОСОБА_3 Аваль , МФО 380805) 335432,44 грн., у тому числі 267662,00 грн. заборгованості, 13355,69 грн. 3% річних та 54414,75 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 5031,49 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 12.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2017р.

Суддя О.В. Кротінова