Рішення

від 11.12.2017 по справі 392/1494/17

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1494/17

Провадження № 2/392/1017/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 грудня 2017 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, подану від її імені та в її інтресах представником - адвокатом Беспаловою Наталкою Олександрівною, до Товариства з обмеженою відповідальністю СТОВ Авангард про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить суд визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки без номеру від 10 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ СТОВ Авангард .

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, яка на підставі Договору оренди земельної ділянки без номеру від 10 липня 2015 року, ніби то була передана її бабусею - ОСОБА_4 в оренду ТОВ СТОВ Авангард , яку вона передала згідно Акту приймання-передачі без номеру та дати. Позивач вказує на те, що ОСОБА_4 не могла підписати вказаний договір, у зв язку із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона померла, а договір між ОСОБА_4 та ТОВ СТОВ Авангард було було складено 10 липня 2015 року, у зв язку із чим за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів змушена звернутися з позовом до суду.

В чергове судове засідання особи, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду, не з явилися.

Представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій вона зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Повідомлений належним чином відповідач - ТОВ СТОВ Авангард (у відповідності до ст.ст. 74 - 76 ЦПК України), в судове засідання свого представника не направив та не повідомив про причини своєї неявки, належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі є обов'язковим (ст. 158 ЦПК України), у разі неповідомлення суду про причини неявки у судове засідання вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 2 ст. 77 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України), а згідно за ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов'язком суду), тому, на думку суду, неявка відповідача в судове засідання та неповідомлення ним про причини своєї неявки свідчить проте, що відповідач розпорядився своїми процесуальними правами шляхом не брати участь у судовому засіданні та не користуватися наданими йому процесуальними правами ( передбаченими ст.ст. 11, 27, 31, 60, 128, 131, 158, 168 ЦПК України).

Згідно ст. 224 ЦПК України суд, зі згоди позивача, проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2015 року було укладено між ОСОБА_4 Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю СТОВ Аванград , Орендар , в особі директора Хмари Володимира Сергійовича Договір оренди земельної ділянки, предметом договору якого є земельна ділянка, сільськогосподарського призначення № 431, згідно кадастрового плану (план-схеми), загальною площею 5,09 га., кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, строк дії якого становить - 10 років та 15 липня 2015 року було проведено його державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право: 10421867), рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 13-18).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 20 серпня 2002 року ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка, площею 5,09 га, що розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9933 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 5,09 га., кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, що належала їй на праві власності, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 20 серпня 2002 року, успадкувала позивач у справі - ОСОБА_1, що підтверджується рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2013 року у цивільній справі № 392/1756/13-ц, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 5607285).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю СТОВ Авангард було зареєстровано, як юридичну особу утворену шляхом заснування 07 травня 2015 року (а.с. 28-31).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Стаття 80 ЦК України встановлює, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частина 1 ст. 89 ЦК України встановлює, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язку (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

У п.п. 2, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9 визначено судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то встановлена судом обставина, смерті орендодавця - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, до моменту державної реєстрації і створення ТОВ СТОВ Авангард - 07 травня 2015 року, свідчить про відсутність будь-якого, в тому числі і вільного волевиявлення ОСОБА_4 на укладення оспорюваного Договору та невідповідність його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.ст. 57- 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду судом встановлено, що оспорюваний Договір оренди земельної ділянки без номеру від 10 липня 2015 року, є правочином, який має дефект волі і волевиявлення його учасника - орендодавця, порушує суб'єктивні права спадкоємця, як власника земельної ділянки (право власності, право свободи договору), а тому порушене право підлягає захисту у спосіб вказаний у передбачений законом, ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Встановлені судом обставини спростовують презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України, в свою чергу відповідачем не надано доказів, які б спростовували докази надані позивачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд виходить з наступного.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Таким чином, з відповідача ТОВ СТОВ Авангард на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, за розгляд позовної заяви в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218, 222-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки без номеру від 10 липня 2015 року укладений між ОСОБА_4 Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю СТОВ Аванград , Орендарем , в особі директора Хмари Володимира Сергійовича, предметом договору якого є земельна ділянка, сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,09 га., кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, державна реєстрація якого проведена Реєстраційною службою Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області 15 липня 2015 року, номер запису про інше речове право: 10421867.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТОВ АВАНГАРД (код ЄДРПОУ: 39782497) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти) днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Д.М. Кратко

Повний текст рішення складений 15 грудня 2017 року.