Рішення

від 26.12.2017 по справі 718/2513/17

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №718/2513/17

Провадження №2/718/958/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої - судді Масюк Л.О.

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до ОСОБА_2 міської ради Чернівецької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради, договору купівлі-продажу та скасування запису в поземельній книзі,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Українська залізниця звернулося до суду з позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що під час проведення інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту, виявлено, що частина земельної ділянки площею 0,0582 га смуги відведення залізниці на 82км+841м до 82км+919м, яка перебуває у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, накладається на смугу відведення залізниці.

Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу №2167, укладеного на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради №333/11 від 15.11.2013 року .

Вважає, що рішення ОСОБА_2 міської ради, на підставі якого земельна ділянка передалась у власність, прийнято всупереч чинному законодавству, з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, просив визнати незаконним та скасувати таке рішення, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7322510100:01:002:0979 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак 11.12.2017 року подала заяву про проведення судового засідання без її участі у зв'язку із службовим відрядженням. (а.с.51)

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з'явився, однак 05.12.2017 року подав заяву в якій позов не визнає, просить суд розглянути справу у його відсутність. (а.с.48)

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про свідчить оголошення в газеті.

Представник третьої особи - ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області в судове засідання не з'явився, однак 28.11.2017 року через канцелярію суду подав заяву в якій просив справу розглянути без його участі (а.с.39)

Статтею 223 ЦПК України передбачається, що у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення.)

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Статтею 280 ЦПК України передбачається, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що рішенням 22-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_2 міської ради ради Чернівецької області за № 333/11 від 15.11.2013 року, продано у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2754 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд, що розташована в м. Кіцмань по вул. Кутузова, 38 Б .

Згідно договору купівлі-продажу №2167, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_5, від 06.11.2014 року ОСОБА_2 міська рада Кіцманського району Чернівецької області продає, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймають (купують) земельну ділянку площею 0,2754 га у рівних частках по ? частці кожен та сплачують за неї обговорену грошову суму.

При проведенні робіт з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця , в адміністративних межах ОСОБА_2 міської ради Чернівецької області, було виявлено, що частина земельної ділянки площею 0,0582 га смуги відведення залізниці на 82 км+841м до 82км+919 м, яка перебуває у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 накладається на смугу відведення залізниці.

Гарантоване статтею 14 Конституції України право власності на землю може набуватися і реалізовуватися громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ст.371 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року за № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України, на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України.

Ця правова норма також стосується статусу земельних ділянок у смугах відведення залізниць.

Положеннями ст.68 ЗК України, ст.11 Закону України "Про транспорт", ст.6 Закону України Про залізничний транспорт встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 року було затверджено Положення "Про землі, надані транспорту", відповідно до п. 4 якого до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури.

Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР "Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР" від 01.11.1939 року, до набрання чинності постанови Ради Міністрів СРСР № 24 від 08.01.1981 року "Про затвердження Положення про землі надані транспорту".

Статтею 1 цього положення встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 року за № 5-рп/2005 положення п.6 постанови ВРУ РСР від 08.12.1990 року "Про земельну реформу" за № 563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами та організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Згідно інвентаризації земель смуги відчуження Львівської залізниці, розробленої Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту Львівтранспроект у 1996 році, в адміністративних межах Кіцманського району Чернівецької області ширина смуги відведення на ділянці перегону становить 34 м від осі колії.

Належна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельна ділянка за кадастровим номером 7322510100:01:002:0979 частково входить у ширину смуги відведення залізниці і площа перетину земельних ділянок в смузі відведення залізниці становить 0,0582га.

Позивач, як землекористувач, сплачує земельний податок за користування спірною земельною ділянкою, що підтверджується довідкою № 22/16з ВП Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень (а.с.13)

Встановлення смуги відведення залізниці необхідне для забезпечення безпеки руху залізничного транспорту та згідно ч.3 ст.83 ЗК України такі землі залізниці не можуть передаватись у приватну власність.

Вилучення земельної ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося.

Згідно з ч. 1, п. б ч. 4 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями.

Відповідно до ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, і шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що міська рада не вправі була розпоряджатися земельними ділянками, на яких розташовані державні підприємства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.10 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Рішенням 22 сесії 6 скликання ОСОБА_2 міської ради Чернівецької області за № 333/11 від 15.11.2013 року в частині продажу у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,2754 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд, порушено право ДТГО "Львівська залізниця" на користування земельною ділянкою спеціального призначення.

Доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності і його позбавлено права власності на це майно, є обгрунтованими і відповідають чинному законодавству, оскільки міська рада не мала повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.07.2015 року при розгляді справи № 6-319цс15, судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

За вищенаведених обставин, суд приходить до висновку щодо визнання незаконним та скасування рішення Кіцманької міської ради 22 сесії 6-го скликання за № 333/11 від 15.11.2013 року, та договору купівлі продажу №2167, від 06.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 районного нотаріального округу ОСОБА_5

При цьому, суд враховує, що договір купівлі-продажу не може бути визнаним незаконним та скасований частково (в частині), тому підлягає скасуванню в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає безпідставними вимоги позивача про скасування записів в Поземельних книгах, оскільки інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Відповідно до п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Згідно п.2 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.6,7 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Згідно ст.26 цього Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як передбачено статтею 27 даного Закону, передбачає скасування державної реєстрації речових прав в разі винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до державного реєстру прав. Визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним є підставою для скасування його державної реєстрації.

За змістом вказаних норм, підстав для покладання на відділ Держгеокадастру обов'язку здійснити такі дії в судовому порядку немає. Заінтересована особа не позбавлена можливості звернутися до відповідних органів у порядку, передбаченому чинним законодавством, щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року, у справі № 3-150гс14, у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту ст.141 ЦПК України у справі слід провести розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягнути з відповідачів ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ Українська залізниця в особі її регіональної філії Львівська залізниця 4134 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст.16, 203, 215, 371 ЦК України, ст.ст.68, 83, 84, 152 Земельного кодексу України, ст.11 Закону України Про транспорт , ст.6 Закону України Про залізничний транспорт , ст.ст.9, 26, 27 Закону України Про Державний земельний кадастр , керуючись ст.ст. ст.ст.12,13, 81, 141,211,224, 247, 263-265, 280, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до ОСОБА_2 міської ради Чернівецької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради, договору купівлі-продажу та скасування запису в поземельній книзі - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 22-ї сесії 6-го скликання ОСОБА_2 міської ради Чернівецької області за № 333/11 від 15.11.2013 року, в частині продажу у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,2754 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2754 га для обслуговування нежитлових будівель і споруд, що розташована в м. Кіцмань по вул. Кутузова, 38 Б., укладений між ОСОБА_2 міською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 районного нотаріального округу Чернівцької області та зареєстрований в реєстрі за №2167.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця по 4134 гривні у відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або дня складання повного судового рішення.

Суддя: Масюк Л.О.