Ухвала

від 20.12.2017 по справі 757/65920/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти: номіналом 200 грн. в сумі 366000 грн., номіналом 500 грн. в сумі 20000 грн., номіналом 100 грн. в сумі 3300 грн., номіналом 50 грн. в сумі 3 200 грн., номіналом 100 доларів США в сумі 27900 доларів США, номіналом 50 доларів США в сумі 500 доларів США, номіналом 20 доларів США в сумі 1140 доларів США, номіналом 10 доларів США в сумі 700 доларів США, номіналом 50 Євро в сумі 450 Євро, одну купюру номіналом 500 Євро, номіналом 20 Євро в сумі 60 Євро, номіналом 10 Євро в сумі 30 Євро, номіналом 50 фунтів стерлінгів в сумі 150 фунтів стерлінгів, номіналом 20 фунтів стерлінгів в сумі 40 фунтів стерлінгів.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на майно, посилаючись на відсутність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадження та будь-яких доказів його причетності до тих дій, з приводу яких здійснюється досудове розслідування. Крім того, на думку представника, клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки в ньому не зазначено мету та підстави арешту майна. Дані обставини, як зазначається в апеляційній скарзі, залишилися поза увагою слідчого судді, що вказує на однобічність і неповноту судового розгляду справи.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що копію постановленого судом рішення ними було отримано 01 грудня 2017 року.

Прокурор, будучи повідомлений належним чином про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.

Заслухавши доповідь судді, представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що копію повного тексту постановленого судом рішення власник майна отримав 01 грудня 2017 року, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, дотримався.

Так, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001053 від 05 квітня 2017 року за фактами привласнення упродовж 2015-2016 років коштів службовими особами філій ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за попередньою змовою групою осіб із службовими особами інших суб`єктів господарської діяльності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що філією УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на протязі 2016 року проведено ряд державних закупівель у ТОВ «Грангард» на загальну суму 127 мільйонів гривень.

Під час аналізу фінансової звітності ТОВ «Грангард» встановлено, що після того, як підприємство отримало кошти від УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», частину отриманих коштів було перераховано на розрахункові рахунки підприємств з ознаками фіктивності, а іншу частину коштів було перераховано ТОВ «Спецпромсистема», яке в свою чергу здійснило перерахунок зазначених коштів на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

03 листопада 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2016 року було проведено обшук житлового дубинку за місцем проживання директора ТОВ «Грангард» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого були вилучені грошові кошти.

Постановою слідчого в ОВС четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 05 листопада 2017 року, вилучені грошові кошти було визнано речовим доказом

Звертаючись з клопотанням про арешт вилучених грошових коштів, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для накладення арешту на зазначене майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що прокурором доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність зазначеного в ньому майна критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що воно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності слідчим тих обставин, що вказане майно має ознаки речових доказів, є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 42017000000001053 статусу підозрюваного чи обвинуваченого, що на його думку виключає підстави для застосування відносно нього такого обмежувального заходу, то слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти: номіналом 200 грн. в сумі 366000 грн., номіналом 500 грн. в сумі 20000 грн., номіналом 100 грн. в сумі 3300 грн., номіналом 50 грн. в сумі 3 200 грн., номіналом 100 доларів США в сумі 27900 доларів США, номіналом 50 доларів США в сумі 500 доларів США, номіналом 20 доларів США в сумі 1140 доларів США, номіналом 10 доларів США в сумі 700 доларів США, номіналом 50 Євро в сумі 450 Євро, одну купюру номіналом 500 Євро, номіналом 20 Євро в сумі 60 Євро, номіналом 10 Євро в сумі 30 Євро, номіналом 50 фунтів стерлінгів в сумі 150 фунтів стерлінгів, номіналом 20 фунтів стерлінгів в сумі 40 фунтів стерлінгів, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/6268/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1