Ухвала

від 19.12.2017 по справі 757/68875/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Агро Дарія», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Універсал Банк» та належать ТОВ «Агро Дарія» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агро Дарія» просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на майно, посилаючись на відсутність обґрунтованої підозри та недоведеність відповідності цих грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України. Дані обставини, на думку представника, залишилися поза увагою слідчого судді, що вказує на однобічність і неповноту судового розгляду справи.

Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, зазначаючи, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення ними було отримано 04 грудня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення його представник отримав 04 грудня 2017 року, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, дотримався.

Так, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17 березня 2017 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що в період з 2016 року по теперішній час групою осіб, діючи за попередньою змовою між собою, створено та придбано ряд суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій безготівкових коштів у готівкові, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, цінних паперів, виконання робіт, надання послуг.

Так, проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що ОСОБА_8 надав послуги з купівлі-продажу цінних паперів підконтрольних йому елементів ряду юридичних осіб, у тому числі і ТОВ «Агро Дарія».

З використанням цінних паперів ряду емітентів ці юридичні особи перераховували значні суми коштів в адресу фізичних осіб, після чого від імені останніх здійснювалося їх обготівкування через АБ «Укргазбанк».

В рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Універсал Банк» та належать ТОВ «Агро Дарія» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які постановою старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 14 листопада 2017 року, визнані речовими доказами.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для накладення арешту на зазначені грошові кошти.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що прокурором доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність зазначеного в ньому майна критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що воно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності прокурором тих обставин, що вказане майно має ознаки речових доказів, є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у посадових осіб ТОВ «Агро Дарія» статусу підозрюваних, що на його думку виключає підстави для застосування відносно вказаного товариства такого обмежувального заходу, то слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ТОВ «Агро Дарія», адвоката ОСОБА_6 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Універсал Банк» та належать ТОВ «Агро Дарія» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Агро Дарія», адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/6202/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_10

Доповідач ОСОБА_1