Рішення

від 10.11.2017 по справі 510/530/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/530/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Позивач, його представник на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя його батька - ОСОБА_3 належало:

-земельна ділянка загальною площею 1,6471 га. (кадастровий номер 5124181200:01:002:0493), розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 066697 від 12.03.2004 р.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 30.06.2015р. - помер. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2, сторони по справі. Позивач на момент смерті спадкодавця, проживав разом із ним, протягом строку встановленого для прийняття спадщини позивач про відмову від спадщини не заявляв таким чином, позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 Інший спадкоємець, ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась, спадщину не прийняла, також не заперечувала проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач пізніше звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (оригінал державного акту на право приватної власності на землю, який було загублено за життя спадкодавцем, збереглась лише його ксерокопія) щодо земельної ділянки, про що нотаріусом винесено вмотивовану постанову від 11.02.2016р. Після смерті ОСОБА_3, це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець за законом ОСОБА_2, відповідач по справі, не заперечувала проти оформлення права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця за позивачем.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, пізніше подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, отже вважається таким, що її прийняв.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, однак він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_3 було загублено оригінал державного акту на право приватної власності на землю, який позивач не зміг надати нотаріусу, а на підставі копій цих документів нотаріус не може оформити та видати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, також чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі копії державного акта також не можливо оформити спадщину, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікат державного акту на право приватної власності на землю, таким чином нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 11.02.2016 р., у зв'язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказану земельну ділянку, з підстав прийняття спадщини за законом, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт спадкового майна, у зв'язку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 1,6471 га. (кадастровий номер 5124181200:01:002:0493), розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 066697 від 12.03.2004 р.,

після смерті ОСОБА_3, померлого 30.06.2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник