Рішення

від 21.12.2017 по справі 823/1886/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа № 823/1886/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Паламаря П.Г.,

суддів: Тимошенко В.П. та Кульчицького С.О.,

за участю секретаря: Дудки Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агро Оптіма» до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмежено відповідальністю «Рінекант Агро» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2017 року до суду з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Агро Оптіма» , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації в ЄРПН 12.10.2017 за № 223278/40660883;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну приватного підприємства «Агро Оптіма» від 29.09.2017 № 6.

У відповідності до ст. 24 КАС України утворено колегію суддів для розгляду справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням протиправно відмовлено у реєстрації зазначеної податкової накладної незважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, оскаржуване рішення ДФС України не містить жодної інформації щодо невідповідності накладної законодавчо встановленим вимогам, або щодо порушення законодавства при її складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.

В судовому засіданні, представник позивача стверджував, що оскаржуване рішення прийнято ДФС України всупереч вимог постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 29.03.2017 № 190 та наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, а рішення по своїй суті не відображають фактичних обставин справи, не ґрунтуються на первинних документах, складених позивачем та його контрагентами для підтвердження господарських операцій між ними.

Представник відповідача надав суду відзив проти позову, згідно якого вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, оскільки позивачем на законну вимогу контролюючого органу не було надано належних копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте до суду надав письмові пояснення, з яких вбачається, що прийняте рішення ДФС України є протиправним та підлягає до скасування, оскільки остання не мала жодних підстав для відмови реєстрації податкової накладної в ЄРПН у зв'язку зі здійсненням господарської операції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

Приватне підприємство «Агро Оптіма» зареєстроване 15.07.2016, ідентифікаційний код 40660883, за видом діяльності, зокрема основний КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин , місцезнаходження юридичної особи: 20141, Черкаська область, Маньківський район, с. Дзензелівка, вул. Миру, 34 та має статус платника податку на додану вартість з 01.09.2016.

Позивачем згідно із п. 201.10 ст. 200 ПК України було складено податкову накладну на ТОВ Рінекант Агро від 29.09.2017 № 6 і 04.10.2017 направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та яка прийнята, але реєстрація її зупинена. (а.с. 51 і оборот).

Згідно квитанції № 1, контролюючим органом зроблено висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567. Виявлено невідповідність обсягів постачання з обсягом придбання товару і запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення для реєстрації податкової накладної в ЄРПН

На виконання пп. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України позивачем було направлено до контролюючого органу повідомлення від 05.10.2017 № 1 (а.с. 54) щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по вказаній податковій накладній в кількості 10 документів, зокрема: договір поставки від 21.12.2016 № 21/12-16; накладна від 21.12.2016 № 16 (придбання товару), договір зберігання від 21.12.2016 № 1, накладна № 6 (реалізація товару), накладна № 7 (реалізація товару), накладна № 8 (реалізація товару), договір поставки від 25.09.2017 № 42, додаткова угода № 1, платіжне доручення від 29.09.2017 № 456.

Однак, рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - ОСОБА_4 ДФС України) від 12.10.2017 № 223278/40660883 відмовлено у реєстрації ПН № 6 від 29.09.2017 з підстав надання платником податку документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.(а.с. 55).

19.10.2017 позивачем на адресу Державної фіскальної служби України направлено скаргу на вказане рішення ОСОБА_4 ДФС України з наданням копій документів про підтвердження реальності здійснення операцій, проте 30.10.2017 ОСОБА_4 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення ОСОБА_4 ДФС України без змін.(а.с. 56-59).

Не погоджуючись з правомірністю рішення ОСОБА_4 ДФС України від 12.10.2017 №223278/40660883, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення ДФС України, слугувало надання платником податку копій документів, які складено з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття ОСОБА_4 ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу протиправними у зв'язку з таким.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом ОСОБА_3 України.

Такий Порядок затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 29.122010 №1246 (з наступними змінами, далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає п. 74.2 ст. 74 ПК України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_3 України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пп. 1 п. 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в квитанці № 1, в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд зазначає, що згідно із п. 1 Переліку № 567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

-договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

-договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

-первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

-розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

-документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 2 Переліку № 567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", " Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Згідно із пп. 201.16.3 п 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

-реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_3 України.

Такі підстави встановлені постановою Кабінетом ОСОБА_3 України від 29.03.2017 №190, якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

-ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

-ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

-надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що саме остання обставина зазначена ОСОБА_4 ДФС України як підстава для його прийняття.

Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету ОСОБА_3 України містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній ОСОБА_4 ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття ОСОБА_4 ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення ОСОБА_4 у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до п. 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, ОСОБА_4 розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що ОСОБА_4 може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно із п. 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року № 450, матеріали, що виносяться на розгляд ОСОБА_4 ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення ОСОБА_4 ДФС України відповідного засідання, на якому членами ОСОБА_4 розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено, які саме документи з наданих позивачем, складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; ОСОБА_4 ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірним рішенням ОСОБА_4 ДФС було відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

У той же час, оскаржуване рішення об'єктивно не містять чіткого визначеної підстави та мотивів для прийняття ОСОБА_4 ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.

Так, основним видів діяльності приватного підприємства Агро Оптіма код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин .

Між ПП Агро Оптіма (продавець) і ТОВ Рінекант Агро (основний вид діяльності Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин ) (покупець) укладено договір поставки від 25.09.2017 № 42 (а.с. 20 - 21), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити товар (зерно українського походження), кількість та ціна якого зазначаються у додаткових угодах. Згідно із п. 4.1. договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах EXW - склад продавця.

У відповідності до додаткової угоди № 1, ПП Агро Оптіма зобов'язалося продати ТОВ Рінекант Агро - горох в кількості 195 тон за ціною без ПДВ в розмірі 5166,67 грн. за 1 тонну, а загалом на 1209000, 78 грн., сума ПДВ по додаткові угоді становить 201500, 13 грн. (а.с. 22), а також сформовано рахунок.

Згідно виписки ПАТ ОСОБА_5 ОСОБА_6 від 30.09.2017, на рахунок ПП Агро Оптіма 29.09.2017 від ТОВ Рінекант Агро надійшли грошові кошти в сумі 1209000, 78 грн. з призначенням платежу оплата за горох згідно рахунку № 1 від 26.09.2017

ПП Агро Оптіма на користь ТОВ Рінекант Агро в особі менеджера по оптовій торгівлі ОСОБА_6 (довіреність від 29.09.2017 № 74 на прийомку товару в кількості 195 тон) передано гороху:

- 29.09.2017, накладна № 6 у кількості 27, 130 тонн;

- 30.09.2017, накладна № 7 у кількості 75, 210 тонн;

- 01.10.2017, накладна № 8 у кількості 92, 660 тонн.

Транспортування товару здійснювалося автоперевізниками ФОП ОСОБА_7, атомобілем ДАФ д.н.з СА 6891 АР з причепом СА 3514 ХР (по ТТН № 7, 9, 10, 11, 12) та ФОП ОСОБА_8 атомобілем ДАФ д.н.з СА 2982 ВХ з причепом СА 6230 ХО (по ТТН № 8, 13, 14) за замовленням ТОВ Рінекант Агро - пункт навантаження: Черкаська область, Маньківський район, с. Дзензелівка, 92, склад № 8:

-ТТН №7 від 29.09.2017;

-ТТН №8 від 30.09.2017;

-ТТН №9 від 30.09.2017;

-ТТН №10 від 30.09.2017;

-ТТН №11 від 01.10.2017;

-ТТН №12 від 01.10.2017;

-ТТН №13 від 01.10.2017;

-ТТН №14 від 01.10.2017.

Окрім того, судом з'ясовано, що ПП Агро Оптіма у відповідності до договору №21/12-16 від 21.12.2016 зерно гороху врожаю 2016 року в кількості 210 метричних тон за ціною в сумі 6666, 67 грн. за 1 тону придбало у СФГ Насіння (а.с. 37).

Вказана операція, відображена у податковій накладній №13/2 від 21.12.2016 СФГ Насіння , та яка зареєстрована в ЄРПН 21.12.2016 за р/н НОМЕР_1 - квитанція №1 (оборот а.с. 40)

Також судом встановлено, що згідно договору зберігання № 1 від 21.12.2016 укладеним між ПП Агро Оптіма та СФГ Насіння , позивачем куплений товар - горох згідно договору поставки 21/12-16 від 21.12.2016 знаходить на відповідальному зберіганні у продаця на підставі акту приймання - передачі, за адресою: Черкаська область, Маньківський район, с. Дзензелівка, вул. Миру 92, склад № 8 (а.с. 41-43).

Повернення товару зберігачем СФГ Насіння на користь ПП Агро Оптіма з відповідального зберігання в кількості 195 тонн. Здійснювалося на підставі:

- акта № 6 приймання - передачі від 29.09.2017 в кількості 27,130т;

- акта № 7 приймання - передачі від 30.09.2017 в кількості 75,210т;

- акта № 8 приймання - передачі від 01.10.2017 в кількості 92,660т.

За надані послуги зберігання, ПП Агро Оптіма на користь СФГ Насіння у відповідності до платіжного доручення № 80 від 13.11.2017 та на підставі рахунку № 30 від 16.10.2017 по акту виконаних робіт №1 від 16.10.2017 перерахувало грошові кошти в сумі 3600 грн.

Операція по договору зберігання №21/12-16 від 21.12.2016, відображена у податковій накладній № 43 від 16.10.2017 СФГ Насіння , та яка зареєстрована в ЄРПН 16.10.2017 за р/н НОМЕР_2 - квитанція №1 (оборот а.с. 49)

Тобто вказані господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку позивача, як і господарські операції між позивачем та його постачальниками - СФГ Насіння .

Суд зазначає, що всі вказані документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, ОСОБА_4 ДФС України, незважаючи на повідомлення ПП Агро Оптіма та додані до нього документи, прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, без уточнення підстав неврахування наданих позивачем документів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією ОСОБА_9 ОСОБА_3 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ОСОБА_4 ДФС України по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення ОСОБА_4 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції ОСОБА_9 ОСОБА_3 Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем ОСОБА_4 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані ПП Агро Оптіма відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП Агро Оптіма про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення комісії ДФС України.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 29.09.2017 № 6.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ОСОБА_4 ДФС України.

Згідно із пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а)прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б)набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в п.19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, ОСОБА_4 є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації".

Згідно із п. 5 цього Порядку до складу ОСОБА_4 включаються посадові особи ДФС.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26.06.2017 № 450, до складу ОСОБА_4 ДФС включаються посадові особи Державної фіскальної служби України.

ОСОБА_4 ДФС складається з Голови ОСОБА_4 ДФС, заступника Голови ОСОБА_4 ДФС, секретарів Комісії ДФС та не менше ніж семи членів ОСОБА_4 ДФС.

Членами ОСОБА_4 ДФС є представники структурних підрозділів:

- Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем;

- Департаменту обслуговування платників;

- Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження;

- Департаменту податків і зборів з юридичних осіб;

- Департаменту податків і зборів з фізичних осіб;

- Департаменту аудиту;

- Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

- Регуляторно-правового департаменту;

- Головного оперативного управління.

Отже, ОСОБА_4 ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її працівників - представників окремих департаментів та управлінь.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 ДФС України не є окремим державним органом, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять у склад ОСОБА_4.

Як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_9 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_9 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно із п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, враховуючи пункт 20 Порядку №1246, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту, є втручання у його дискреційні повноваження.

На підставі викладеного суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

В силу положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому суд враховує ч. 3 ст. 139 КАС України, якою визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивача необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1600 грн., оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 252, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації в ЄРПН 12.10.2017 за № 223278/40660883.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України повторно здійснити розгляд щодо реєстрації податкової накладної приватного підприємства «Агро Оптіма» від 29.09.2017 № 6.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь приватного підприємства «Агро Оптіма» (20141, Черкаська область, Маньківський район, с. Дзензелівка, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ 40660883) судовий збір в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя П.Г. Паламар

Судді В.П. Тимошенко

ОСОБА_10

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2017