Рішення

від 26.12.2017 по справі 906/969/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. м. Житомир Справа № 906/969/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс" (Львівська область, м.Радехів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" (Житомирська область, Житомирський район, с.Дубовець)

про стягнення 307507,00грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ТОВ "Щербини" заборгованості за договором на виконання сільськогосподарських робіт №22-03/17 від 22.03.17 у розмірі 307507,00грн, з яких: 262600,00грн основного боргу, 30437,00грн пені, 3643,80грн 3% річних та 10826,20грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач відповідно до умов договору №22-03/17 від 22.03.17 на виконання сільськогосподарських робіт здійснив посів олійних культур (соняшника та сої) для відповідача, за які останній в повному обсязі не розрахувався.

Представник позивача в судове засідання 26.12.17 не з'явився; позивач надіслав до суду довідку №26-юр від 25.12.17, в якій повідомляє, що станом на 25.12.17 сума основного боргу відповідача перед позивачем не змінилась та складає 262600,00грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписки представників відповідача у повідомленнях про вручення поштових відправлень, а.с.22, 46, 48, 56-57).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.17 між ТОВ "Ремагросервіс" (позивач, виконавець) та ТОВ "Щербини" (відповідач, замовник) укладено договір на виконання сільскогогосподарських робіт №22-03/17 (а.с.12-14), за умовами якого виконавець зобов'язався виконати власними або залученими силами для замовника сільськогосподарські роботи по посіву олійних культур (соняшника та сої), а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти ці роботи, та оплатити їх на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 договору, загальна сума робіт, які надаються виконавцем на умовах цього договору замовнику становить 558000,00грн без ПДВ.

Фактична кількість і вартість виконаних робіт буде визначатись сторонами у актах приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.4 Договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що за виконання сільськогосподарських робіт, визначених в п.2.1 договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю грошові кошти в сумі 558000,00грн, згідно наступного розрахунку:

- 40% від вартості робіт, що становить грошову суму 223000,00грн без ПДВ, на умовах передоплати у строк до 01.04.17;

- решту 60% від вартості робіт, що становить грошову суму 335000,00грн без ПДВ - не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання кожного акту приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком №1 від 12.05.17 до договору №22-03/17 сторони домовились про збільшення площ посіву олійних культур, а саме: соняшника в кількості 800га та сої в кількості 500га.

Також, даним додатком №1 до договору №22-03/17 сторони змінили п.4.1 договору та виклали його в наступній редакції:

"п.4.1 за виконання сільськогосподарських робіт, визначених в п.2.1 договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцю грошові кошти в сумі 806000,00грн, згідно наступного розрахунку:

- 40% від вартості робіт, що становить грошову суму 322400,00грн без ПДВ, на умовах передоплати у строк до 12.05.17;

- решту 60% від вартості робіт, що становить грошову суму 483600,00грн без ПДВ - не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання всіх актів приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору №22-03/17 від 22.03.17 позивач виконав сільськогосподарські роботи по посіву олійних культур на загальну суму 793600,00грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 22.05.17, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств (а.с.16-17).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги виконав частково на суму 531000,00грн, що підтверджується банківськими виписками від 06.04.17 на суму 100000,00грн; від 11.04.17 на суму 86000,00грн; від 21.04.17 на суму 50000,00грн; від 26.04.17 на суму 45000,00грн; від 28.04.17 на суму 100000,00грн; від 04.05.17 на суму 90000,00грн; від 05.05.17 на суму 30000,00грн; від 28.09.17 на суму 30000,00грн (а.с.31-37), внаслідок чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 262600,00грн (793600,00грн-531000,00грн).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по посіву олійних культур.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з надання послуг, згідно яких у відповідача, внаслідок надання позивачем послуг з посіву олійних культур на загальну суму 793600,00грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити їх.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, додатковою угодою №1 до договору №22-03/17 від 22.03.17 визначено обов'язок замовника оплатити вартість наданих послуг не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання всіх Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідач не надав суду доказів оплати наданих позивачем послуг з посіву олійних культур.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 262600,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.7.3 договору №22-03/17 від 22.03.17 за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 30437,00грн (а.с.9).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом договору №22-03/17 від 22.03.17 сторони встановили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання умов п.4.1, 4.2 цього договору, замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент прострочення від суми невиконаного у строк зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.9), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня 30437,00грн нарахована відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3643,80грн 3% річних та 10826,20грн інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.10-11), прийшов до висновку, що 3 % річних в розмірі 3643,80грн та інфляційні в сумі 10826,20грн нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 307507,00грн, з яких: 262600,00грн основного боргу, 30437,00грн пені, 3643,80грн 3% річних та 10826,20грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щербини" (12411, Житомирська область, Житомирський район, с.Дубовець, вул.Залізнична, 1-Б, код ЄДРПОУ 40148610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс" (80200, Львівська область, Радехівський район, м.Радехів, вул.Стоянівська, 2А, код ЄДРПОУ 20777860)

- 262600,00грн основного боргу;

- 30437,00грн пені;

- 3643,80грн 3% річних;

- 10826,20грн інфляційних;

- 4612,60грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3прим.: 1 - до справи; 2,3 -сторонам (рек.з повідомленням)