Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/20968/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа № 910/20968/17

За позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканл

до комунального підприємства Господар Дарницького району міста Києва

про стягнення 3 528 175,75 грн.

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Плясун О.І. - за довіреністю № 526 від 02.10.2017 р.;

від відповідача Багрій Н.В. - за довіреністю № 137 від 23.11.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканл (далі - ПАТ АК Київводоканл , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства Господар Дарницького району міста Києва (далі - КП Господар Дарницького району міста Києва , відповідач) про стягнення 3 528 175,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. у відповідача утворилась заборгованість, яка була стягнута за рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. у справі № 37/449 та сплачена відповідачем частково, а саме - основний борг був сплачений відповідачем протягом періоду з 31.03.2014 р. по 29.11.2016 р.

У зв'язку з цим, ПАТ АК Київводоканл звернулось до суду з даним позовом та просило стягнути з КП Господар Дарницького району міста Києва 3% річних у розмірі 344 194,04 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 3 183 981,71 грн., а всього 3 528 175,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 р. порушено провадження у справі № 910/20968/17 та призначено її до розгляду на 14.12.2017 р.

11.12.2017 р. через відділ автоматизованого діловодства суду представник позивача подав власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору у провадження іншого компетентного органу.

14.12.2017 р. представник відповідача через відділ автоматизованого діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України можуть бути заявлені лише як невід'ємна частина вимоги про стягнення основного боргу. У даному випадку за результатами розгляду вимоги про стягнення основного боргу судом було прийнято рішення в межах справи № 37/449. У зв'язку з цим, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.12.1996 р. між державним комунальним об'єднанням Київводоканл , правонаступником якого є позивач - ПАТ АК Київводоканл (постачальник) та ГКП Господар , правонаступником якого є відповідач - КП Господар Дарницького району міста Києва (абонент), був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язувався оплатити вказані послуги на умовах, що визначені цим договором.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою та послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.

На виконання умов договору позивач протягом періоду з 01.08.2004 р. по 01.07.2007 р. надав, а відповідач прийняв послуги загальною вартістю 22 546 958,02 грн., проте оплатив їх частково, у зв'язку з чим у відповідач виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 598 202,43 грн.

Наведені обставини були встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. по справі № 37/449, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 5 598 202,43 грн. - боргу, 1 119 640,49 грн. - інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 р. вищевказане рішення змінено шляхом зазначення у його резолютивній частині, що стягненню підлягає штраф у розмірі 1 119 640,49 грн., а слова інфляційних втрат з названої частини оскаржуваного рішення виключно.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. у справі № 37/449 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 119 640,49 грн. штрафу скасовано і в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2012 р. у справі № 37/449 (якій присвоєно № 37/449-54/171-2012), яке не оскаржувалось та набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 125 238,69 грн. інфляційних втрат та 497 396,00 грн. - 3% річних, нараховані за період з травня 2009 р. по квітень 2012 р.

Таким чином, під час розгляду судами справи № 37/449 (№ 37/449-54/171-2012) був встановлений факт порушення відповідачем його грошових зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р., а також встановлений розмір заборгованості - 5 598 202,43 грн., відтак вказані обставини не потребують повторного доказування в межах даної справи в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на допущене відповідачем порушення його зобов'язання своєчасно оплатити спожиті послуги, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 344 194,04 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 3 183 981,71 грн., нараховані за період з 01.11.2014 р. по 28.11.2016 р., тобто за інший період ніж той, що розглядався в межах справи № 37/449 (№ 37/449-54/171-2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Судом встановлено, що основний борг у розмірі 5 598 202,43 грн. був сплачений відповідачем протягом періоду з 31.03.2014 р. по 29.11.2016 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з банківських виписок по рахунку позивача.

З огляду на наведені роз'яснення Вищого господарського суду України суд відхиляє заперечення відповідача, зазначені у відзиві, оскільки кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до моменту повного виконання грошового зобов'язання і таке право кредитора не пов'язується з обов'язковим заявленням ним вимоги про стягнення основного боргу. Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу за період з листопада 2014 року по листопад 2016 року заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.11.2014 р. по 28.11.2016 р., суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, проте містить арифметичні помилки.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням періоду, визначеного позивачем, суд встановив, що їх розмір становить 344 194,32 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме 344 194,04 грн.

Дослідивши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. та листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме 3 183 981,71 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства Господар Дарницького району міста Києва (02096, м. Київ, вул. Заслонова, будинок 3, ідентифікаційний код 14315687) на користь приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканл (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 3% річних у розмірі 344 194,04 грн. (триста сорок чотири тисячі сто дев'яносто чотири грн. 04 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 3 183 981,71 грн. (три мільйони сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят одна грн. 71 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 52 922,64 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять дві грн. 64 коп.)

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 22.12.2017 р.

Суддя О.Г. Удалова