Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/20133/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/20133/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційна фірма Атлант-Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпол

про стягнення 33689,20 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Шкарівська І.В., довіреність б/н від 21.03.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційна фірма Атлант-Плюс подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Мастерпол про стягнення 33689,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2017 порушено провадження у справі №910/20133/17 та призначено розгляд справи на 11.12.2017.

07.12.2017 відділом діловодства суд від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

В судове засідання 11.12.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 11.12.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суд не направив.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 11.12.2017 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.12.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

Відповідно до позовної заяви позивач вказав, що 10.02.2017 між позивачем та відповідачем було укладено усний Договір поставки товару. Позивачем було перераховано відповідачеві грошові кошти за товар відповідно до рахунку №118 від 10.02.2017 у розмірі 28314,16 грн.

Позивач зазначив що з незалежних від нього причини товар не було поставлено відповідачем, в зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 28 314,16 грн.

17.05.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №17/05-17 про повернення грошових коштів в сумі 28 314,16 грн., проте відповідачем відповіді на адресу позивача не надіслано та грошові кошти не повернуто.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телеграфного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п.1 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною..

Рахунок №118 від 10.02.2017 містить узгоджені сторонами положення щодо найменування товару який повинен був бути поставлений.

Дії, що Сторони у подальшому вчиняли на виконання цього Договору, додатково свідчать про те, що сторонами досягнута згода щодо укладення цього Договору.

Відповідно до ст.526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 530 ЦК визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28314,16 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача пеню в розмірі 4981,74 грн. та 3% річних в розмірі 393,30 грн.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

У зв'язку з вищевикладеним, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4981,74 грнє обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 393,30 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю МАСТЕРПОЛ (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 48, ідентифікаційний номер 39392293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича комерційна фірма Атлант-плюс (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 32, ідентифікаційний номер 36107594) основну заборгованість у розмірі 28314 (двадцять вісім тисяч вісімсот триста чотирнадцять) грн. 16 коп., пеню в розмірі 4981 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 74 коп., 3 % річних в розмірі 393 (триста дев'яносто три) грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2017

Суддя Мельник В.І.