Рішення

від 26.12.2017 по справі 911/3439/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. Справа № 911/3439/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен ОСОБА_1 ,

м. Одеса,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Імперія ЛТД ,

м. Вишневе,

про стягнення 39544,02 грн .

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 21.03.2017 №55;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен ОСОБА_1 , м. Одеса (далі по тексту ТОВ ГОЕЛ ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 16.11.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Імперія ЛТД , м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ Бізнес Імперія ЛТД ), в якому просить суд стягнути з відповідача 39544,02 грн. заборгованості за Договором №2016/1131-ГЛ про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.12.2016 (заявки №4 від 20.02.2017 та №5 від 24.02.2017) в тому числі: 28000,00 грн. основного боргу, 7 076,22 грн. пені, 3651,80 грн. інфляційних втрат 816,00 грн. 3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3439/17 та призначено справу до розгляду на 11.12.2017.

В судове засідання 11.12.2017 з'явились представники позивача, яки подали додаткові документи, витребувані ухвалою від 22.11.2017 та надали пояснення по суті позовних вимог. Ухвалою суду від 11.12.2017 розгляд справи відкладено на 26.12.2017.

15.12.2017 набрав чинності ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017; відповідно до пункту 9 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відтак, справу №911/3439/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, який має бути розпочатий спочатку.

В судове засідання 26.12.2017 з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання свого представника не скерував, відзив на позов не подав, хоча про день, час та місце розгляду повідомлявся судом належним чином.

Після відкриття судового засідання, з'ясування необхідності роз'яснення сторонам позивачу їх/його прав та обов'язків і з'ясування наявності клопотань і заяв, суд оголосив про перехід безпосередньо до розгляду позовних вимог по суті. Присутній представник позивача надав пояснення по суті позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання 11.12.2017 та 26.12.2017 двічі не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши позов ТОВ ГОЕЛ до відповідача - ТОВ Бізнес Імперія ЛТД , всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

15.12.2016 між ТОВ ГОЕЛ (експедитор) та ТОВ Бізнес Імперія ЛТД (клієнт) було укладено договір №2016/1131-ГЛ про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- клієнт замовляє та своєчасно оплачує надані експедитором послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних і або внутрішніх сполученнях (пункт 1.1). Організація виконання експедитором послуг здійснюється на підставі заявки про надання транспортно-експедиторських послуг, яка оформлюється сторонами на кожне перевезення (пункт 2.1);

- розрахунки за договором здійснюються клієнтом у безготівковій формі на умовах оплати не пізніше дня доставлення вантажу, з подальшим отриманням оригіналів рахунку, вантажно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувачем про отримання вантажу, та акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.3 договору). Зобов'язання клієнта вважаються виконаними з дати надходження грошових коштів на поточний рахунок експедитора (пункт 4.6);

- за несвоєчасну оплату клієнт сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки (пункт 5.9 договору);

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором транспортного експедирування. Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Сторонами узгоджено та підписано заявку №4 від 20.02.2017 на перевезення вантажу за маршрутом м. Груец (Польща) - м. Біла Церква (Україна), вартість якого сторонами була визначена 25000,00 грн.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А№0001364 від 21.02.2017, оригінал якої надано для огляду в судовому засіданні, позивач оргнізував замовлене перевезення, вантаж був виданий перевізником вантажоодержувачу 24.02.2017. Сторонами підписано Акт №232705 надання послуг від 24.02.2017, у якому зазначено про відсутність претензій замовника по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг)..

Відтак, в силу пункту 4.3 Договору клієнт мав оплатити кошти в сумі 25 000,00 грн. до 24.02.2017.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з поданої відповідачем банківської виписки, відповідач оплатив перевезення згідно заявки №4 платіжним дорученням від 20.06.2017 №761 на суму 25000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за заявкою №4 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2113,70 грн. пені, 1429,08 грн. інфляційних втрат та 238,36 грн. 3% річних за період з 25.02.2017 по 20.06.2017.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором між сторонами не встановлено. Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання (за заявкою №4 - з 25.02.2017) та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (за заявкою №4 - 19.06.2017), оскільки день оплати не включається до строку розрахунку штрафних санкцій або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

Відтак, позивачем невірно визначено період нарахування пені. Здійснивши власний розрахунок пені по заявці №4 за належний період 25.02.2017 - 19.06.2017, суд встановив, що належна до стягнення з відповідача на користь позивача пеня становить 2096,58 грн., відтак зазначена вимога позивача належить до задоволення частково.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати за правовим змістом не є штрафними санкціями, обмеження нарахування процентів річних та інфляційних втрат шестимісячним строком відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України не застосовується.

Разом із тим, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).

Відтак, позивачем невірно визначено періоди розрахунку інфляційних та річних.

Здійснивши власний розрахунок сплати 3% процентів річних за належний період 25.02.2017 - 19.06.2017 та інфляційних втрат за належний період березень-травень 2017, суд встановив, що вірно розраховані належні до сплати проценти річних становлять 236,30 грн., інфляційні втрати становлять 1012,88 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги позивача слід задовольнити частково.

Сторонами узгоджено та підписано заявку №5 від 24.02.2017 на перевезення вантажу за маршрутом м. Зелена Гура (Польща) - м. Біла Церква (Україна), вартість якого сторонами була визначена 28000,00 грн.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної СМR А№880912 від 22.02.2017, оригінал якої надано для огляду в судовому засіданні, позивач організував замовлене перевезення, вантаж перевізником був виданий вантажоодержувачу 02.03.2017. Сторонами підписано Акт надання послуг №233285 від 02.03.2017, у якому зазначено про відсутність претензій замовника по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

Відтак, в силу пункту 4.3 Договору клієнт мав оплатити кошти в сумі 28 000,00 грн. до 02.03.2017.

Позивач твердить, що перевезення згідно заявки №5 на день розгляду справи відповідачем не оплачено. Суд ухвалами від 22.11.2017 та від 11.12.2017 двічі зобов'язував відповідача надати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно заявки №5 від 24.02.2017 за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.12.2016. Зазначені документи не були надані в тому числі і на вимогу ухвал суду, які набрали законної сили.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події (витребування судом ухвалами від 22.11.2017 та від 11.12.2017 від відповідача доказів оплати за правовим змістом відповідає зазначеному положенню нової редакції ГПК України). У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відтак, суд визнає, що кошти в сумі 28 000,00 грн. за здійснене перевезення на виконання заяви №5 від 24.02.2017 відповідач не оплатив.

У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за заявкою №5 від 24.02.2017 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4 962,52 грн. пені, 2222,72 грн. інфляційних втрат та 577,64 грн. 3% річних за період з 03.03.2017 по 08.11.2017.

З вищенаведених підстав суд встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені та інфляційних втрат, оскільки пеню нараховано понад граничний шестимісячний строк, а інфляційні втрати нараховано не за повні місяці прострочення. Відтак, здійснивши власний розрахунок пені за належний період 03.03.2017 - 03.09.2017, 3% річних за належний період 03.03.2017 - 08.11.2017 та інфляційних втрат за період квітень-вересень 2017, суд встановив, що на користь позивача з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 3676,82 грн., 3% річних в сумі 577,64 грн. та інфляційні втрати в сумі 2044,59 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги позивача також слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - ТОВ Бізнес Імперія ЛТД на користь позивача ТОВ ГОЕЛ 28 000,00 грн. основного боргу, 5773,40 грн. пені, 3057,47 грн. інфляційних втрат та 813,94 грн. 3% річних.

У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 207, 236, 238, пункту 9 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Імперія ЛТД (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний код 39706385)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен ОСОБА_1 (65005, м. Одеса, Малиновський район, вулиця Середня, буд. 83-А, ідентифікаційний код 37607311)

28 000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,

5773,40 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят три гривні сорок копійок) пені,

813,94 грн. (вісімсот тринадцять гривень дев'яносто чотири копійки) процентів річних,

3057,47 грн. (три тисячі п'ятдесят сім гривень сорок сім копійок) інфляційних втрат,

1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 27.12.2017.

Суддя О.В. Конюх