Рішення

від 26.12.2017 по справі 913/927/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

26 грудня 2017 року Справа № 913/927/17

Провадження № 9/913/927/17

Господарським судом Луганської області у складі: судді Ворожцова А.Г.

за участю: секретаря судового засідання Сокрути Н.М.

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Юляна , м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю А.О. Мрія-Інвест , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 73613 грн. 48 коп.

у присутності:

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.11.2017,

представник відповідача: не прибув.

15.12.2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

в с т а н о в и в:

Позивачем, ТОВ Юляна , заявлено вимогу про стягнення з відповідача, ТОВ А.О. Мрія-Інвест боргу в сумі 56800,52 грн., 3% річних у сумі 3067,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 13745,73 грн., за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 18 від 03.03.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки він поставив відповідачу товари на суму 59 230,01 грн., за яку відповідач не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим утворився борг в сумі 56 800,51 грн., на яку позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні нарахування та 3% річних.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача.

Відповідач явку повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений.

Письмовим відзивом № 11/12 від 11.12.2017 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним не отримано від позивача копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

03 березня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 18 (далі - договір) (а.с. 13), згідно з яким позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупець) товар в асортименті, кількості узгодженими сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, за період з 26.08.2015 по 29.01.2016 (а.с. 15-54) на загальну суму 59230,01 грн.

Відповідачем вартість отриманого товару сплачено частково в сумі 2429,50 грн.: платіжним дорученням № 1984 від 30.12.2015 на суму 1452,70 грн. та платіжним дорученням № 79 від 29.06.2016 на суму 976,80 грн. (а.с. 55-56).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року в сумі 13745,73 грн. та 3% річних за період з 05.02.2016 по 22.11.2017 в сумі 3067,14 грн., згідно розрахунку позивача.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків.

На підставі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що спір виник через порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з нормою частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку, що з урахуванням часткових проплат, залишок боргу складає: 56800,5 1 грн., а не 56800,5 2 грн.

На суму боргу в розмірі 56 800,5 2 грн., позивач нарахував інфляційні втрати за період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року в загальній сумі 13745,73 грн. та 3% річних за період з 05.02.2016 по 22.11.2017 в загальній сумі 3067,14 грн.

Оскільки позивач припустився арифметичної помилки щодо визначення правильної суми боргу, нараховані ним суми інфляційних втрат та річних відсотків є неправильними.

Суд здійснив перерахунок цих сум, виходячи з фактичної суми боргу у розмірі 56800,51 грн. за допомогою системи "Законодавство", внаслідок чого 3% річних за період з 05.022016 по 22.11.2017 мають становити 3063,01 грн., інфляційні втрати за період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року - 13751,10 грн., та оскільки позивач заявив до стягнення меншу суму, суд задовольняє вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 13745,73 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо наявності підстав для відмови у позові, враховуючи таке.

По-перше, позивач направив копію позовної заяви з додатками за адресою, яка була вказана у спірному договорі, крім того, у судовому засіданні 26.12.2017 представник позивача надав докази надсилання цих документів ще й за юридичною адресою відповідача.

По-друге, за змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК).

Положеннями частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд вважає, що з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, позивачем частково доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, натомість відповідач не спростував це в належний спосіб та не довів іншого.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 56800,51 грн., 3% річних в сумі 3063,01 грн., інфляційних втрат в сумі 13745,73 грн., з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія-Інвест" , 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 23/112, офіс 3, код 21774527, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юляна" , 93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 70-В, код 36804161, борг в сумі 56800,51 грн., 3% річних в сумі 3063,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 13745,73 грн., разом - 73609,25 грн., крім того, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1599,91 грн.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено - 27.12.2017.

Суддя А.Г. Ворожцов