Постанова

від 26.12.2017 по справі 925/1007/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. Справа№ 925/1007/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Сітайло Л.Г.

Зеленіна В.О.

секретар судового засідання Драчук Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Ательє Інтер

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 17.10.2017 (повний текс складено 23.10.2017)

у справі № 925/1007/17 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест

(далі - ТОВ Сміла Енергоінвест )

до Комунального підприємства Ательє Інтер

(далі - КП Ательє Інтер )

про стягнення 79 330, 55 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства Ательє Інтер про стягнення 79 330, 55 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки теплової енергії № КТ-02 від 01.10.2013 щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем енергії, відтак просило стягнути з відповідача 79 330, 55 грн., з яких 39 670, 55 грн. основного боргу, 19 624,24 грн. інфляційних, 2 835,65 грн. 3% річних та 17 200,11 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.10.2017 у справі № 925/1007/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Ательє Інтер на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла Енергоінвест 39 670,55 грн. основного боргу, 17 200,11 грн. пені, 2 835,65 грн. 3% річних, 19 624,24 грн. інфляційних та 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, постановлення місцевим господарським судом рішення відбулось за його відсутності й без належного повідомлення, що є підставою для скасування рішення в зв язку з порушенням вимог процесуального права. Крім цього, на думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою, що 06.02.2017 державним реєстратором було внесено відомості щодо перебування відповідача в процесі припинення та встановлено строк для заявлення вимог кредиторів до 06.04.2017. Однак, у визначений строк позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату коштів, а з даним позовом звернувся до суду вже після того, як вийшов строк для пред'явлення вимог кредиторів тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.12.2017 з'явились представники сторін, представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.06.2007 №661 Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді від 20.10.2010 №651 у житловому фонді по м. Сміла в галузі теплопостачання було визначено виконавця житлово-комунальних послуг ТОВ Сміла Енергоінвест .

Постановою національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №214 від 20.10.2011 Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ Сміла Енергоінвест змінено тарифи на послуги з теплопостачання.

Згідно Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України - від 20.10.2011 №214 Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ Сміла Енергоінвест встановлено тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 842.03 грн. за 1 Екал (без ПДВ) та 1 010,44грн. за 1 Гкал з ПДВ.

01.10.2013 між ТОВ Сміла Енергоінвест (позивачем, постачальником за договором) та КП Ательє Інтер (відповідачем, споживачем за договором) укладено Договір поставки теплової енергії № КТ-02 (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого постачальник в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, приймає на себе зобов'язання поставити (передати у власність) споживачу теплову енергію шляхом подачі теплоносія до опалювальної системи об'єкта теплопостачання, а споживач приймає на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені цим Договором оплатити поставлену постачальником теплову енергію.

Ціна Договору згідно п. 4.1 складається із загальної вартості теплової енергії, поставленої постачальником споживачу протягом всього строку дії Договору.

Положеннями п. 4.2 Договору сторони погоди, що розрахунки за теплову енергію здійснюються сторонами виключно у грошовій формі за встановленими тарифами у строки і на умовах, які передбачено Договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється споживачем шляхом оплати 100% такої вартості у безготівковому порядку або готівкою до каси постачальника в строк до 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим (пункт 4.10 Договору).

На момент укладення Договору тарифи на теплову енергію на підставі п. 4.3. Договору становили 1010 грн. 45 коп. з ПДВ за 1 Гкал.

Відповідно до пп. 6.4.7. п. 6.4. Договору у разі зміни тарифів на підставі рішення відповідного органу влади, нові (змінені) тарифи застосовуються до сторін Договору з моменту введення в дію нових тарифів відповідно до такого рішення органу влади.

Сторони передбачили, що за порушення строків виконання грошового зобов'язання, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день такого невиконання грошового зобов'язання, включаючи день оплати ( п. 7.2.3 Договору).

Договір згідно п. 10.1 набуває чинності з дня його підписання сторонами, який вказаний перед преамбулою Договору та діє до 31.12.2013 включно, а в частині розрахунків за теплову енергію до їх повного здійснення. У разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про його припинення за 30 календаних днів до дати його припинення, вказаної в цьому пункті, Договір вважається щороку поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України №507 від 28.11.2014 встановлено тарифи на теплову енергію ТОВ Сміла Енергоінвест .

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України №359 від 27.02.2015, №1055 від 31.03.2015, №1422 від 30.04.2015, №2690 від 29.10.2015, №54 від 28.01.2016, № 1757 від 29.09.2016, №2126 від 02.12.2016, №151 від 01.02.2017 до тарифів на теплову енергію ТОВ Сміла Енергоінвест вносились зміни.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання (ч.1 ст.275 ГК України) енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання на підставі ч.ч.6,7 ст. 276 ГК України здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

За приписами ч. 4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач протягом опалювальних періодів 2011-2016 здійснив поставку теплової енергії для потреб відповідача, що підтверджується актами про подачу теплоносія, рахунками, актами прийому-передач теплової енергії, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Поставку зазначеної в актах кількості теплової енергії відповідач не заперечував.

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення позивачем умов Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.10 Договору оплата вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється споживачем шляхом оплати 100% такої вартості у безготівковому порядку або готівкою до каси постачальника у строк до 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач розрахунку за поставлену теплову енергію не провів, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

20.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 20/09/2016 про реструктуризацію заборгованості за Договором ( далі Договір про реструктуризацію). Суму цього договору складає 39 970,55 грн.

Однак, всупереч умовам Договору про реструктуризацію, відповідач наявну у нього заборгованість перед позивачем не погасив, сплатив лише 300,00 грн. боргу, відтак його заборгованість перед позивачем складає 39 670,55 грн., доказів на спростування цього відповідач (апелянт) апеляційному суду не надав.

Доводи відповідача (апелянта) про відсутність у нього обов'язку з оплати поставленої позивачем теплової енергії в зв'язку з його припиненням, не заслуговують на увагу, адже відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів завершення процедури його припинення, як і переходу його прав та обов'язків, зокрема щодо оплати за Договором, до правонаступника, прийняття лише рішення про припинення КП Ательє Інтер шляхом приєднання до КП МІФК не звільняє відповідача від обв'язку оплатити отриманої від позивача теплової енергії за Договором.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 39 670, 55 грн. заборгованості за Договором, які позивачем доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак такі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, в зв'язку із простроченням сплати заборгованості за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 17 200,11 грн. пені, 19 624,24 грн. інфляційних та 2 835,65 грн. 3% річних.

За умовами 7.2.3 Договору за порушення строків виконання грошового зобов'язання, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен день такого невиконання грошового зобов'язання, включаючи день оплати.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за порушення грошових зобов'язань застосовуються вимоги ч.6 ст.232 ГК України. Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 200,11 грн. пені, 19 624,24 грн. інфляційних та 2 835,65 грн. 3% річних. є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) про скасування рішення суду в зв'язку з його прийняттям за його відсутності без належного повідомлення, не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи встановлено, що ухвали суду від 11.08.2017 про признання розгляду справи та від 31.08.2017 про відкладення розгляду справи надіслані Господарським судом Черкаської області на юридичну адресу КП Ательє Інтер (20700, Черкаська обл., місто Сміла, ВУЛИЦЯ ЧАПАЄВА, будинок 3), повернулися до суду з відмітками за закінченням встановленого терміну зберігання .

Оскільки ухвали суду направлялися відповідачу за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що адресат належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, а тому місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, а також не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову та користуватися наданими йому процесуальними правами, посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу КП Ательє Інтер залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 17.10.2017 у справі № 925/1007/17 - без змін.

Матеріали справи № 925/1007/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2017

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Л.Г. Сітайло

В.О. Зеленін