Ухвала

від 18.12.2017 по справі 759/8730/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3655/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Київ Інвест Груп» - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 14.03.2017 року за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 38,

а саме: пристрій для друкування чеків серії TN-80080224, фіскальний чек № 16193, резервуар для зберігання скрапленого газу № 57871, резервуар для зберігання скрапленого газу № 09874, скраплений газ у кількості 5300 літрів, роздавальна колонка серії № 268/15 - яке було передано на відповідальне зберігання згідно договору надання послуг № 17/14031702 та акту № 17/14031702 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Індастріел Деліверіз» ЄДРПОУ 39820469.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, постановою від 14.03.2017 року визнано речовими доказами, та прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Київ Інвест Груп» - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник зазначає, що слідчим поза межами повноважень наданих ухвалою слідчого судді від 07.03.2017 року про проведення обшуку, при участі не встановлених осіб, незаконно вчинено дії з відкачування газу скрапленого вуглеводневого та демонтажу складових автомобільного газозаправного пункту.

Також апелянт вказує, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року клопотання ТОВ «Київ Інвест Груп» про скасування арешту майна задоволено та накладений ухвалою слідчого судді від 15.03.2017 року арешт майна скасовано. Додає, що слідчий, в порушення вимог КПК України, не зазначаючи, що арешт на майно ТОВ «Київ Інвест Груп» скасований, повторно подав клопотання про арешт майна.

Далі в апеляційній скарзі представник вказує, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування потреб у застосуванні арешту майна, як і не містить таких відомостей і клопотання слідчого.

Крім того, апелянт зазначає, що санкцією ст. 272 КК України, не передбачено додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, а власник майна не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

Копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 03.07.2017 року, а апеляційна скарга подана до суду 05.07.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвалиапелянтом отримано 03.07.2017 року, а апеляційна скарга подана до суду 05.07.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 18 грудня 2017 року, про що надіслано повідомлення прокурору 17.11.2017 року, апелянт повідомлений шляхом телефонограми 16.11.2017 року, проте в судове засідання ні прокурор, ні апелянт не з`явились, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12015100080001971, відомості про яке 02.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Старший слідчий Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 14.03.2017 року за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 38, яке ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року задоволено та накладено арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого в межах кримінального провадження № 12015100080001971 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що під час проведення обшуку, незаконно вчинено дії з відкачування газу скрапленого вуглеводного та демонтаж складових автомобільного газозаправного пункту, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Твердження апелянта про те, що власник майна не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії, слід визнати непереконливими, оскільки увипадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце в даному випадку.

Посилання апелянта на те, що санкцією статті 272 КПК України не передбачено додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, не заслуговують на увагу, з урахуванням мети арешту у даному випадку, а саме забезпечення збереження речових доказів.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала та клопотання слідчого не містять обгрунтування потреб у застосуванні арешту, є непереконливими, з урахуванням відповідності ухвали слідчого судді вимогам ст. 370 КПК України та відповідності клопотання слідчого вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України. Крім того, твердження апелянта про відсутність підстав для накладення арешту на майно, спростовуються постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 14.03.2017 року, відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 24-25).

Посилання автора апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки дана ухвала не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 14.03.2017 року за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 38, залишити без змін,а апеляційну скаргу представника ТОВ «Київ Інвест Груп» - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4