Рішення

від 22.11.2017 по справі 911/2971/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа № 911/2971/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК»

про стягнення 8896,14 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.06.2016 року);

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача2: не з'явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач1, ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» ) та Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (далі - відповідач2, ПП «КРИСТАЛ ЛГК» ) про стягнення 8896,14 грн., в якому позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 8346,74 грн. пені, з відповідача2 376,30 грн. 3 % річних, 173,10 грн. інфляційних та солідарно стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2017 року порушено провадження у справі № 911/2971/17 та призначено справу до розгляду на 01.11.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 01.11.2017 року не відбувся та ухвалою суду від 10.11.2017 року розгляд справи призначено на 22.11.2017 року.

24.10.2017 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про збільшення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів пені та в частині стягнення з відповідача2 сум пені, 3 % річних, інфляційних, якою позивач просить суд солідарно з відповідачів стягнути 20000,00 грн. пені, з відповідача2 88710,10 грн. пені, 3435,55 грн. 3% річних, 13893,85 грн. інфляйційних та солідарно стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору.

В судовому засіданні 22.11.2017 року представник позивача позовні вимоги (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 22.11.2017 року представники відповідачів повторно не з'явились, відзиви на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Позивач в позові зазначає, що 29.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» (далі - ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» ) та ПП «КРИСТАЛ ЛГК» був укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К, відповідно до умов викладених в ньому.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «КРИСТАЛ ЛГК» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року, 11.03.2009 року ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ПП «КРИСТАЛ ЛГК» суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 31.03.2008 року по 11.03.2009 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі № 17/25-515 позов ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» задоволено частково та стягнуто 79787,27 грн. основного боргу, 15075,66 грн. пені, 72506,18 грн. штрафу, 1995,90 грн. річних, 11935,92 грн. інфляційних та 2115,60 грн. судових витрат.

У зв'язку із тим, що зобов'язання ПП «КРИСТАЛ ЛГК» згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року не було виконано, у травні 2013 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» суми пені, 3%-річних та інфляційних втрат за період із 12.03.2009 року по 05.11.2012 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року та на підставі Угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року і Договору поруки № 21-12-2012-3 від 21.12.2013 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2003/13 від 26.06.2013 року, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено повністю та солідарно стягнуто з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 1000,00 грн. пені та господарські витрати у вигляді оплати адвокатських послуг у розмірі 7000,00 грн. і 1720,50 грн. судового збору, з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» стягнуто 50121,81 грн. пені, 8731,15 грн. 3 % річних, 19867,03 грн. інфляційних.

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП «КРИСТАЛ ЛГК» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року, у травні 2016 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» суми 3%-річних та інфляційних втрат за період із 06.11.2012 року по 24.05.2016 року та пені за період із 06.11.2012 року по 31.10.2014 року згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року та на підставі Угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року та Договору поруки № 21-12-2012-94 від 21.12.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1397/16 від 23.06.2016 року, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено повністю та солідарно стягнуто з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 5 000,00 грн. 3% річних, з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» стягнуто 3475,70 грн. 3% річних, 25778,91 грн. пені, 52696,60 грн. інфляційних та 1338,37 грн. витрат по сплаті судового збору, з ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 39,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2017 року у справі № 17/25-515 заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну позивача у справі № 17/25-515 та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі № 17/25-515 задоволено частково, здійснено процесуальне правонаступництво при примусовому виконанні рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі № 17/25-515, замінено стягувача у справі № 17/25-515 - ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» правонаступником - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» , в іншій частині заяви відмовлено.

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП «КРИСТАЛ ЛГК» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року, у березні 2017 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «СОВАГРО» суми заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), розрахованої станом на 30.04.2009 року у розмірі 6762,78 грн. та штрафу згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року та на підставі Угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року та Договору поруки № 11-10-2016-1 від 11.10.2016 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/754/17 від 22.05.2017 року позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено частково та солідарно стягнуто з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «СОВАГРО» 6762,78 грн. заборгованості (індексації ціни товару, дооцінка вартості товару, курсова різниця),72747,82 грн. штрафу, з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» стягнуто судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 3500,00 грн. та судовий збір у сумі 800,00 грн. та ТОВ «СОВАГРО» стягнуто судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 3500,00 грн. та судовий збір у сумі 800,00 грн.

У зв'язку із подальшим невиконанням ПП «КРИСТАЛ ЛГК» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року, 24.05.2017 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» сум пені, 3 % річних та інфляційних за період з 30.04.2009 року по 24.05.2017 року розрахованих на суму боргу у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) в розмірі 6762,78 грн. згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року, на підставі Угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року та Договору поруки № 21-12-2012-3 від 21.12.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області області у справі № 911/1603/17 від 27.06.2017 року позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено повністю та солідарно стягнуто з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 1620,30 грн. 3% річних, 6451,69 грн. інфляційних та 14175,22 грн. пені, з ПП «КРИСТАЛ ЛГК» 2300,00 грн. судових витрат та з ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» 2300,00 грн. судових витрат.

Однак, зобов'язання ПП «КРИСТАЛ ЛГК» згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року як в частині виконання основного зобов'язання, так і в частині інших зобов'язань, зокрема та не обмежуючись щодо сплати заборгованості в загальній сумі 86550,05 грн., яка складається з 79787,27 грн. боргу за поставлений товар та 6762,78 грн. боргу у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) не виконано.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно з п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30% вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором.

Виходячи із цього, у ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості, в т.ч заборгованості з індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3%-річних та інфляційних витрат згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року за період існування боргу.

У відповідності до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст.513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

15.11.2012 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено Угоду № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» ) відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» ) право вимоги виконання Приватним підприємством «КРИСТАЛ ЛГК» зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «КРИСТАЛ ЛГК» грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008 року.

Відповідно до додаткової угоди до Угоди № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, пені, 3% річних, та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.) ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ПП «КРИСТАЛ ЛГК» про зазначені вище обставини.

Враховуючи, що відповідачем2 заборгованість не погашена, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, позивач є належним та законним кредитором відповідача2 щодо отримання нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) із врахуванням розміру непогашеного розміру заборгованостей станом на 20.10.2017 року, в тому числі й нарахування та отримання сум пені, 3%-річних, та інфляційних витрат.

Як вбачається з розрахунку позову (уточненого), позивачем нараховано 108710,10 грн. пені, 3435,55 грн. 3 % річних та 13893,85 грн. інфляційних, зокрема 91364,29 грн. пені, 2377,65 грн. 3 % річних та 10518,40 грн. інфляційних нараховано на заборгованість в сумі 79787,27 грн. встановлену рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі № 17/25-515 за період з 01.11.2014 року по 24.05.2017 року, котрий не охоплений рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009 року у справі № 17/25-515, Господарського суду Київської області у справі № 911/2003/13 від 26.06.2013 року та Господарського суду Київської області у справі № 911/1397/16 від 23.06.2016 року та 15545,81 грн. пені, 1057,90 грн. 3 % річних та 3375,45 грн. інфляційних нараховано на заборгованість в сумі 86550,05 грн. (79787,27 грн.+ 6762,78 грн. (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) встановленої рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/754/17 від 22.05.2017 року) за період з 25.05.2017 року по 20.10.2017 року, котрий не охоплений рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1603/17 від 27.06.2017 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, пеня, 3% річних та інфляційні нараховані за період фактичного прострочення виконання грошового зобов'язання, що відповідає фактичним обставинам спору, вимогам чинного законодавства, не заперечено та не спростовано.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, 21.12.2012 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки № 21-12-2012-3, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ПП «КРИСТАЛ ЛГК» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір» ) - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, укладену згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки. Згідно з п. 3.1. Договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 20000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору поруки передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача1 із вимогою вих. № 27-3/12 від 27.12.2012 року, котра була одержана відповідачем1 29.12.2012 року, проте до сьогодні не виконана.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ні відповідач2 в повному обсязі, ні відповідач1, не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою № 15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, укладену на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № 36/2008К від 29.02.2008 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні за фактичний період прострочення на фактичні суми боргу, у зв'язку чим вказані вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в заявленій до стягненні сумі пені.

Судом було здійснений правильний розрахунок пені, згідно з яким за заявлений позивачем період на заявлені суми боргу підлягає стягненню 89876,80 грн. пені.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних наданий позивачем та встановлено, що належна до стягнення сума 3 % річних та інфляційних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 3435,55 грн. 3 % річних та 13893,85 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Позивач у даній справі згідно уточнених позовних вимог просить солідарно з відповідачів стягнути 20000,00 пені на підставі Договору поруки № 21-12-2012-3 від 21.12.2012 року, оскільки відповідальність поручителя -ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» обмежена сплатою розміру пені у сумі 20000,00 грн., та з відповідача2 88710,10 грн. пені, 3435,55 грн. 3 % річних, 13893,85 грн. інфляційних.

Однак, в ході розгляду спору судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1603/17 від 27.06.2017 року на підставі того ж Договору поруки № 21-12-2012-3 від 21.12.2012 року уже солідарно стягнуто з відповідачів 14175,22 грн. пені за період з 30.04.2009 року по 24.05.2017 року.

Відтак, позивач не враховуючи даної обставини, помилково у справі № 911/2971/17 заявляє до стягнення всю суму пені передбачену Договором поруки в розмірі 20000,00 грн.

Належна до солідарного стягнення решта суми пені становить 5824,78 грн. (20000,00 грн. (передбачена сума) - 14175,22 грн. уже стягнута сума), решта задоволеної суми пені підлягає стягненню з відповідача2.

Таким чином, враховуючи підтвердженість матеріалами справи зобов'язання боржників сплатити на користь кредитора пеню, 3% річних, інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом солідарного стягнення з відповідачів 5824,78 грн. пені, з відповідача2 84052,02 грн. пені, 3435,55 грн. 3 % річних та 13893,85 грн. інфляційних. В решті (стягненні пені в розмірі 18833,30 грн.) позов задоволенню не підлягає.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору з частково задоволеної солідарної вимоги в розмірі 5824,78 грн. пені (пропорційна частина судового збору складає 87,38 грн.) підлягає стягненню з відповідачів порівну по 43,69 грн. Решта судового збору з вимоги, частково задоволеної щодо відповідача2 в сумі 101381,42 грн., що складає 1520,72 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем2. Таким чином, відповідач1 має відшкодувати позивачу 43,69 грн. судового збору, відповідач2 - 1564,41 грн.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, код 34652754) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 5824 (п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 78 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, код 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 84052 (вісімдесят чотири тисячі п'ятдесят два) грн. 02 коп. пені, 3435 (три тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 55 коп. 3 % річних та 13893 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 85 коп. інфляційних та 1564 (одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири) грн. 41 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 43 (сорок три) грн. 69 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.12.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін