Вирок

від 26.12.2017 по справі 233/5502/17

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Код суду 233 Справа № 233/5502/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області обвинувальний акт і угоду про визнання винуватості кримінальному провадженню (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017050000000821 від 10 жовтня 2017 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в :

Наказом в.о. начальника Донецької митниці ДФС № 48-к від 14.02.2015 року ОСОБА_5 з 19.02.2015 року переведено на посаду головного державного інспектора митного посту «Костянтинівка» Донецької митниці ДФС, тобто, на посаду державної служби категорії «В» відповідно до п.3 ч.2 ст. 6 Закону України «Про державну службу».

Обіймаючи зазначену посаду ОСОБА_5 мав спеціальне звання радника податкової та митної справи III рангу та у відповідності до ч.3 ст. 18 КК України є службовою особою.

ОСОБА_5 , обіймаючи зазначену посаду, відповідно до посадової інструкції головного державного інспектора митного посту «Костянтинівка», затвердженої в.о. начальника Донецької митниці ДФС 19.02.2015 року, з якою останній ознайомився того ж дня, здійснював наступні функції, завдання та обов`язки. 2.6. Здійснення митного огляду товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску та на митній території України. 2.9. Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що переміщуються через митний кордон України громадянами. 2.14. Здійснення перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України суб`єктами ЗЕД та громадянами. 2.15. Здійснення митного огляду (огляд товарів і транспортних засобів), що переміщуються через митний кордон України. 2.16. Здійснення обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України у зоні діяльності митного поста. 2.29. Контроль за дотриманням порядку заповнення митних декларацій суб`єктами ЗЕД. 2.37. Забезпечення повноти та своєчасності виконання митних формальностей при митному оформленні товарів у відповідний митний режим. 2.38. Здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо.

При цьому, у своїй діяльності ОСОБА_5 повинен керуватися Конституцією України, Митним кодексом України та іншими законодавчими актами з питань митної справи, антикорупційним законодавством, указами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України з питань митної справи, розпорядчими документами Державної Фіскальної служби України, що належать до компетенції Державної фіскальної служби, а також дорученнями Голови Державної фіскальної служби, його першого заступника та заступників, іншими нормативними актами, що регламентують діяльність митної справи.

Однак, ОСОБА_5 , діючи всупереч вказаних вище нормативно-правових актів та інтересам служби і своєї посадової інструкції, діючи умисно, вирішив використати своє службове становище з метою отримання неправомірної вигоди.

Починаючи з 25 травня 2016 року, ОСОБА_5 , як головним державним інспектором митного посту «Костянтинівка» Донецької митниці ДФС, проводилось митне оформлення експортних операцій, що здійснювались Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукрова компанія «Селена» (код ЄДРПОУ 39517541) (далі - ТОВ «ЦК «Селена»).

При здійсненні експортних операцій чергових партій цукру білого кристалічного ТОВ «ЦК «Селена» 07.09.2016 року та 08.09.2016 року ОСОБА_5 разом із працівниками відділу аналітичного-пошукового відділу управління протидії митним правопорушенням Донецької митниці ДФС, вирішено провести частковий митний огляд з розкриттям до 20% пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів та транспортних засобів, щодо даних, зазначених в митній декларації, забезпечення ідентифікації товарів та транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки, що зайняло тривалий час, після чого ним проведено митне оформлення зазначених товарів.

При цьому, аналогічні заходи поглибленого огляду експортованих ТОВ «ЦК «Селена» товарів раніше, до 07.09.2016 року не проводились, оформлення здійснювалось у спрощеному режимі.

12.09.2016 року директор ТОВ «ЦК «Селена» ОСОБА_8 , після подання 4 митних декларацій, звернувся до ОСОБА_5 з питанням щодо пришвидшення митного оформлення, при цьому повідомив йому, що може надавати винагороду у розмірі 1500 грн. за кожну митну декларацію ТОВ «ЦК «Селена», тобто, за кожен вантажний автомобіль.

ОСОБА_5 , розуміючи, що у подальшому ТОВ «ЦК «Селена» неодноразово буде здійснювати експорт продовольчих товарів через митний пост «Костянтинівка» Донецької митниці ДФС, надав згоду на пропозицію ОСОБА_8 , тим самим вирішивши використати своє службове становище для систематичного отримання неправомірної вигоди, та того ж дня отримав від ОСОБА_8 6000 грн. за здійснення оформлення 4 митних декларацій.

У подальшому, 14.09.2016 року та 16.12.2016 року ОСОБА_5 , на виконання раніше досягнутих домовленостей із ОСОБА_8 , отримав від останнього 3000 грн. та 1500 грн. за здійснення оформлення 2 та 1 митних декларацій ТОВ «ЦК «Селена» відповідно.

На початку січня 2017 року, більш точна дата та час не встановлені, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 про те, що протягом 2017 року через митний пост «Костянтинівка» Донецької митниці ДФС буде здійснюватися оформлення товарів в режимі «експорт» підприємством ТОВ «СП «Білий Колодязь», додавши при цьому, що він також зможе надавати йому грошові кошти у раніше обумовленому розмірі за оформлення митних декларацій цього підприємства, на що ОСОБА_5 , діючи з єдиним умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , погодився.

Протягом січня-лютого 2017 року, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 24000 грн. за здійснення оформлення 16 митних декларацій підприємства ТОВ «СП «Білий Колодязь».

Крім того, 02.03.2017 року, 24.03.2017 року, 19.05.2017 року, 08.06.2017 року та 23.05.2017 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн. та 3000 грн. відповідно за здійснення оформлення 5 митних декларацій ТОВ «ЦК «Селена».

Таким чином, у період з вересня 2016 по червень 2017 року ОСОБА_5 , діючи з єдиним умислом, будучи службовою собою - головним державним інспектором митного посту «Костянтинівка» Донецької митниці ДФС, отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у загальній сумі 43500 грн. за вчинення ним як службовою особою дій в інтересах останнього з використанням наданого йому службового становища - оформлення митних декларацій в режимі «експорт» на митному посту «Костянтинівка» Донецької митниці ДФС.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 , будучи службовою особою, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 368 КК України.

31 жовтня 2017 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42017050000000821 від 10 жовтня 2017 року, та обвинуваченим ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України. Сторони узгодили покарання у виді арешту строком на 4 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 рік.

При цьому ОСОБА_5 , якому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на його призначення.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні; також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений у виді арешту строком на 4 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 рік.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз`яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватими, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статі Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, яка пом`якшують покарання, а саме: щире каяття; наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий; на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває; має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у скоєному щиро розкаявся.

Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена обвинуваченим добровільно, відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, форма та зміст угоди відповідає вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, яка відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_5 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 368 КК України, - будучи службовою особою, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого службового становища, за яким належить призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Цивільний позов не пред`являвся.

Відомостей щодо речових доказів суду стороною обвинувачення не надано.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати, суму застави повернути заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, -

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості, що укладена 31 жовтня 2017 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 затвердити.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31 жовтня 2017 року покарання у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 рік.

Вважати покарання у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці ОСОБА_5 відбутим внаслідок перебування під вартою з 13 червня 2017 року по 12 жовтня 2017 року.

Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов не заявлено.

Відомостей щодо речових доказів суду стороною обвинувачення не надано.

Процесуальні витрати відсутні.

Заставу у розмірі 33680 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят) грн., внесену відповідно до квитанції № 20199793-1 від 09 жовтня 2017 року (на рахунок 10021000000189, платник ОСОБА_10 , код платника НОМЕР_1 , банк платника ПАТ «Креді Агріколь банк», отримувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Донецькій області, код отримувача 26288796, банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача 820172, призначення платежу застава від ОСОБА_10 за ОСОБА_5 згідно ухвали № 263/12667/17 № 1-кс/263/6803/2017) повернути заставодавцю ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення вручити засудженому, захиснику та прокурору.

Суддя