Постанова

від 13.12.2017 по справі 804/7417/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р. Справа № 804/7417/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №10824-1302 від 08.06.2017р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених змін та рішення Дніпровської міської ради від 15.02.2017р. №12/18 з метою оподаткування земельних ділянок, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто 2018 року і до порушеного питання та до розрахунку податкового навантаження в оскаржуваному рішенні не може бути застосовано. У зв'язку з чим, позивач вважає, що орендна плата має бути визначена в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що контролюючим органом здійснено нарахування грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у трикратному розмірі земельного податку, обрахованого від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до п.1.2 п.1 додатку 2 рішення Дніпровської міської ради від 27.12.2010р. №5/26 Про місцеві податки та збори на території міста (із змінами внесеними рішення від 15.02.2017р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

24.01.2006р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Молодогвардійська, 45-Б (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:311:0038.

Відповідно до п.1.2, 2.1, 2.3, 4.1 та 5.2 вищезазначеного договору, цільове використання земельної ділянки (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність); в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 1,1518 га., площа частки за яку справляється оренда плата становить 25% або 0,28795 га.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання договору становить 5477489,02 грн.; річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі 1% (відсотка) від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку та цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

08.06.2017р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №10824-1302, згідно з яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 325622,21 грн. за податковий період - 2017р.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати земельного податку та орендної плати, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно з п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пп.288.5.1, 288.5.2, 288.5.3 п.288.5 ст.288 ПКУ розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки та може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Так, рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017р. №12/18 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста , внесені зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6, виклавши пункти 3, 4 рішення у новій редакції, зокрема (п.п. 4.2 п.4):

Установити ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку (додаток 2) .

Відповідно до п.п.1.2.1 п.1.1 розділу 1 Додатку 2 до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 (у редакції рішення міської ради 15.02.2017 №12/18) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб на умовах оренди, становить у відсотках від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки житлової та громадської забудови - 3,0.

Згідно преамбули вищезазначеного рішення, останнє прийнято органом місцевого самоврядування керуючись зокрема положеннями ОСОБА_4 України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні №1797-VIII від 21.12.2016р.

Отже в даному випадку, з урахуванням системного аналізу, положень договору оренди землі, рішення міської ради та положень Податкового кодексу України, розмір орендної плати за землю не може бути меншим розміру земельного податку, визначеного на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

Щодо правової позиції позивача відносно застосування рішення Дніпровської міської ради від 15.02.2017р. №12/18 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста з 2018 року, з огляду на положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України, суд зазначає наступне.

Дійсно, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 ПК України передбачено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Підпунктом 12.3.4. пункту 12.3, підпункту 12.4.3. пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. До початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні №1797-VIII від 21.12.2016р. встановлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Таким чином, на переконання суду, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі діючого законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №10824-1302 від 08.06.2017р. не підлягають скасуванню.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.12.2017 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текс постанови складено 14.12.2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94,160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя ОСОБА_1