Рішення

від 01.12.2017 по справі 600/480/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/480/17

Справа № 2/600/360/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: судді - Гриновець О.Б.,

при секретарі - Сташків О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_4 сільської ради Козівського району Тернопільської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний кадастровий реєстратор Відділу у Козівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_5 про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та визнання права власності на земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та визнання права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивує тим, що 22 січня 2004 року на підставі розпорядження Козівської РДА від 20.11.2003 року №448, позивач ОСОБА_1 одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку ТР №067382, згідно якого позивачу на праві власності належать земельні ділянки, які розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,17 га. Також, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №490870 позивачу на праві власності належить земельна ділянка, яка розташована, як вказано в акті, на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,97 га., кадастровий номер - 6123081500:01:001:0019, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.2005 року № 1470.

У зв'язку із виявленою помилкою в Державних актах на право власності на земельну ділянку, зокрема, в частині невірного зазначення кадастрових номерів земельних ділянок та місця їх розташування, він не має можливості здійснювати право розпорядження своїм майном, тому, що іншим шляхом отримати новий державний акт або інший документ на право власності він не може, тому змушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явилися, проте надали суду письмові клопотання, згідно яких просять справу слухати за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Козівського району в судове засідання не з'явився, проте подав до суду відзив на позов, згідно якого не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, просить справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Козівського району в судове засідання не з'явився, проте подав до суду відзив на позов, згідно якого не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, просить справу розглядати за його відсутності.

Визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує чиї - небудь права або законні інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі, серед іншого, визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 22 січня 2004 року на підставі розпорядження Козівської РДА від 20.11.2003 року №448, позивач ОСОБА_1 одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку ТР №067382, згідно якого позивачу на праві власності належать земельні ділянки, які розташовані на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,17 га., кадастрові номера - 6123087800:01:001:0018, 6123087800:01:001:0240, що підтверджується копією державного акту.

Також, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.2005 року №1470 позивач ОСОБА_1 одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №490870 від 10.08.2006 року згідно якого, позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,97 га., кадастровий номер - 6123081500:01:001:0019, що підтверджується копією державного акту.

26 травня 2017 року позивачем отримано витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, згідно яких, земельна ділянка (рілля) площею 1,8669 га., згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №067382 від 22.01.2004 року, розміщена на території ОСОБА_4 сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123087800:01:001:0018, земельна ділянка (рілля) площею 1,9711 га., згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 490870 від 10.08.2006 року, розміщена на території ОСОБА_4 сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123087800:01:001:0019, земельна ділянка (пасовище) площею 0,3012 га., згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР № 067382 від 22.01.2004 року, розміщена на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123081500:01:001:0240, що підтверджується копіями витягів.

Таким чином, в Державних актах на право власності на земельну ділянку, які належать позивачу не вірно зазначені кадастрові номера та місцезнаходження належних йому земельних ділянок.

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.10, 212 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Із 01.01.2013 року Законами України Про державний земельний кадастр та Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень видача державних актів на право власності на земельну ділянку не передбачена. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась на підставі Постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 року Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі , яка втратила чинність з 01.01.2013 року на підставі Постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Перелік способів захисту визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також, відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Положеннями ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла на час видачі позивачу Державного акту на право власності на землю, передбачалось посвідчення права власності на земельну ділянку державними актами, форми яких затверджувались Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 126 ЗК України в редакції Закону № 1066 від 05.03.2009 року із змінами, внесеними згідно із Законами № 3521 від 16.06.2011 р. № 5059 від 05.07.2012, в редакції Закону № 3613 від 07.07.2011), право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших передбачених законом способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 на законних підставах набув право власності на земельні ділянки та одержав Державні акти на право власності на земельну ділянку, проте, через невірне зазначення кадастрових номерів та місця знаходження земельних ділянок в державному акті обмежений у праві щодо розпорядження земельними ділянками, що по суті означає невизнання права власності на земельні ділянки, зважаючи на те, що у позивача не має іншого способу окрім, як на підставі рішення суду здійснити реєстрацію права власності на земельні ділянки, виходячи з приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд прийшов до висновку, що право власності позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання державного акту недійсним та визнання права власності на земельну ділянку, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 130, 169, 174, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №067382 від 22.01.2004 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01.04.650.00018.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №490870 від 10.08.2006 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01.06.650.01973.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцем м. Тернопіль, вул. Ст. Бандери, 90/46, право власності на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,3012 га., що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123081500:01:001:0240.

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,9711 га., що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123087800:01:001:0019.

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,8669 га., що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123087800:01:001:0018.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Б.Гриновець