Рішення

від 27.12.2017 по справі 826/6184/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 грудня 2017 року                      № 826/6184/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне-98» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2016 року, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И: Позивач, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне-98» (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі – Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2016 року №0056901203 та №0056911203, видані ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.   В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки такі рішення прийняті Відповідачем без врахування фактичних обставин, внаслідок чого порушено права та інтереси позивача. Відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу земельного податку за використання земельної ділянки під нежитловими приміщеннями, які знаходяться у власності позивача, у тому числі спільній частковій. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. На адресу Суду надійшли від Відповідача письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства. В судовому засіданні 18.09.2017 р. Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на вересень 2017 р.). Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив. В С Т А Н О В И В: Співробітниками ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань податкової звітності земельного податку з юридичних осіб позивача за звітний період 2016 рік. За результатами перевірки Контролюючим органом складено Акт камеральної перевірки № 9651/26/51-12-03-30151700 від 31.10.2016 року (надалі – Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено наступні порушення: заниження суми податкового зобов'язання з земельного податку за перевіряємий період на загальну суму 14121,03 грн.; не подана податкової декларації з плати за землю за 2016 рік, чим порушено п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями. На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято 21 листопада 2016 року податкові повідомлення-рішення: №0056901203, яким визначено податкові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 17651,29 грн., в т.ч. основного зобов'язання  в сумі 14121,03 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3530,26 грн.; №0056911203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся до суду з відповідним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Так, відповідно до пп. 14.1.147, пп. 14.1.72, пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно з п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 287.1 ст. 287, п. 286.6 ст. 286, п. 287.8 ст. 287, п. 286.1 ст. 286 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. З аналізу викладених норм вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку. Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У ході розгляду справи судом з'ясовано, що Відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що Позивач набув статус власника або землекористувача щодо земельної ділянки загальною площею 3436,34 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Бажана, 34, та фактично являється власником або користувачем такої земельної ділянки. Проте, в матеріалах справи наявний лист Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 26.05.2017 року №057022-9102 , наданий Позивачу на його запит, зі змісту якого вбачається, що право власності або користування спірною земельною ділянкою за Позивачем не реєструвалися. Суд зазначає, що Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б свідчили про те, що Позивач набув статус власника та/або землекористувача щодо земельної ділянки під багатоквартирними житловими будинком за адресою: м. Київ, вул. М.Бажана, 34. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року К/800/67654/14. З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю. Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: 1.          Адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне-98» (адреса: 02140, м. Київ, проспект М. Бажана, 34; код ЄДРПОУ 30151700) задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21 листопада 2016 року №0056901203 та №0056911203. 3.          Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) за рахунок державних асигнувань на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приозерне-98» (адреса: 02140, м. Київ, проспект М. Бажана, 34; код ЄДРПОУ 30151700) судові витати у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок). Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.           У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук