Постанова

від 26.12.2017 по справі 820/5708/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ОСОБА_1

26 грудня 2017 р. № 820/5708/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В, суддів Панова М.М., Шевченко О.В.,

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕКС ЛТД" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії ,-

встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішень № 256394/39073825 від 31.10.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 07.09.2017 року; № 256396/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 07.09.2017 року; № 256395/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 08.09.2017 року; № 256397/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 08.09.2017 року; № 256400/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 11.09.2017 року; № 256398/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 11.09.2017 року; № 256399/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 27 від 13.09.2017 року; № 256401/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 28 від 13.09.2017 року; зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 7 від 07.09.2017 року; № 8 від 07.09.2017 року; № 9 від 08.09.2017 року; № 10 від 08.09.2017 року; № 14 від 11.09.2017 року; № 15 від 11.09.2017 року; № 27 від 13.09.2017 року; № 28 від 13.09.2017 року по взаємовідносинам з ПАТ "Укргазвидобування".

Ухвалою від 30.11.2017 року по справі відкрито провадження та винесено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладених відповідачем прийнято за відсутності передбачених діючим законодавством передумов, а отже, вказані рішення є такими, що підлягають скасуванню із подальшим зобов'язанням відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, пославшись на те, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних винесені фіскальним органом обґрунтовано, а відтак не підлягають визнанню протравними та скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПАТ Укргазвидобування укладено договір поставки реагенту антисол від 30.08.2017 року № 1975/17, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити покупцеві реагент антисол. Вказаний договір укладено згідно протоколу тендерного комітету ПАТ Укргазвидобування від 01.08.2017 року № 17(Т)-379. Розрахунок за вказаним договором проводиться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів, на умовах, зазначених у специфікаціях. (п.4.1 Договору). Датою поставки товару є дата підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п.5.3 Договору)

Виконання умов вказаного договору стало підставою для виписування з урахуванням положень п.187.1 ст.187 ПК України податкових накладних № 7 від 07.09.2017 року; № 8 від 07.09.2017 року; № 9 від 08.09.2017 року; № 10 від 08.09.2017 року; № 14 від 11.09.2017 року; № 15 від 11.09.2017 року; № 27 від 13.09.2017 року; № 28 від 13.09.2017 року

Вказані податкові накладні прийняти до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним рішенням про зупинення реєстрації. Як наслідок, позивачу запропоновано подати документи, визначені наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. Підставою зупинення реєстрації податкової накладної визначено відповідність останньої критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 256394/39073825 від 31.10.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 07.09.2017 року; № 256396/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 07.09.2017 року; № 256395/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 08.09.2017 року; № 256397/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 08.09.2017 року; № 256400/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 11.09.2017 року; № 256398/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 11.09.2017 року; № 256399/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 27 від 13.09.2017 року; № 256401/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 28 від 13.09.2017 року (а.с.20-34а)

Позивачем на виконання вимог п. 201.16.2 ст. 201 ПК України направлено на адресу ДФС України документи про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначеним вище податковим накладним. За результатами опрацювання наданих документів контролюючим органом прийнято рішення

Із дослідженої в судовому засіданні копії вказаного вище рішення встановлено, що підставою для відмови у здійснення реєстрації податкової накладної визначено надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає, що п. 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ;Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, що позивачем в обґрунтування реальності господарських операцій з контрагентом та відповідності обсягів постачання обсягам придбання товару до контролюючого органу направлено: договір поставки реагенту Антисол від 30.08.2017 року № 1075/17, копії видаткових та прибуткових накладних, копії ТТН, копії довіреностей, копія договору оренди технічної документації та відповідний акт прийому -передачі технічної документації, копія технічних умов Реагент Антисол , копія висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи, копії рецептури виготовлення реагенту Антисол, копії сертифікату якості, копії договору оренду бурового обладнання з відповідними актами приймання-передачі, копії рахунків на оплату, копії договорів поставки складових для виробництва реагенту Антисол, копії платіжних доручень та відповідні пояснення по кожній податковій накладній, які містяться у матеріалах справи.

Дослідивши зміст зазначених вище документів, суд приходить до висновку, що реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом та відповідність обсягів постачання обсягам придбання товару підтверджується необхідними документами.

Колегія суддів також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні подані позивачем, то суд зазначає наступне.

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні цієї вимоги представник відповідача послався на те, що питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Суд зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_4 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Так, відповідно до частини першої ст. 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Отже, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, є належним засобом захисту прав позивача.

Відповідно до ст.ст. 6, 77 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..139 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 241-243, 246, 255, 293, 295, п.15.5 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 256394/39073825 від 31.10.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 07.09.2017 року; № 256396/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 07.09.2017 року; № 256395/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 08.09.2017 року; № 256397/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 10 від 08.09.2017 року; № 256400/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 11.09.2017 року; № 256398/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 11.09.2017 року; № 256399/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 27 від 13.09.2017 року; № 256401/39073825 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 28 від 13.09.2017 року;

Зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 7 від 07.09.2017 року; № 8 від 07.09.2017 року; № 9 від 08.09.2017 року; № 10 від 08.09.2017 року; № 14 від 11.09.2017 року; № 15 від 11.09.2017 року; № 27 від 13.09.2017 року; № 28 від 13.09.2017 року по взаємовідносинам з ПАТ "Укргазвидобування".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРЕКС ЛТД" (61052, ОСОБА_1, провулок Пискунівський,4, код ЄДРПОУ 39073825) судові витрати в розмірі 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Роз'яснити учасникам справи, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 27.12.2016 року

Головуючий суддя Зоркіна Ю.В.

Судді Панов М.М.

ОСОБА_5