Ухвала

від 27.12.2017 по справі 902/1698/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

27 грудня 2017 р. Справа № 902/1698/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Малого підприємства "Україна" б/н від 13.12.2017 р. про зобов'язання відділу Могилів-Подільського ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області винести постанову про зняття арешту з рахунків МП "Україна" в банківських установах, визначених у постанові відділу ДВС від 18.02.2015 р. у виконавчому провадженні з виконання наказу від 21.01.2015 р. у справі

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до : Малого підприємства "Україна", м. Могилів-Подільський, Вінницька область

про стягнення 10 880 грн 40 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін та органу ДВС: не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" заявлено позов до Малого підприємства "Україна" про стягнення 10 880 грн 40 коп. заборгованості за договором постачання № 5 від 02.04.2012 р.

Ухвалою суду від 03.12.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1698/14.

05.01.2015 р. у даній справі прийнято рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольска зернова компанія" задоволено повністю.

21.01.2015 р. на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

19.12.2017 р. до суду надійшла скарга Малого підприємства "Україна" б/н від 13.12.2017 р. про зобов'язання Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області винести постанову про зняття арешту з рахунків МП "Україна" в банківських установах, визначених у постанові відділу ДВС від 18.02.2015 р. у виконавчому провадженні з виконання наказу від 21.01.2015 р. у справі № 902/1698/14.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 19.12.2017 р. скаргу було розподілено судді Банаську О.О.

Ухвалою від 22.12.2017 р. дану справу судом прийнято до свого провадження для розгляду скарги Малого підприємства "Україна" б/н від 13.12.2017 р. про зобов'язання Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області винести постанову про зняття арешту з рахунків МП "Україна" в банківських установах, визначених у постанові відділу ДВС від 18.02.2015 р. у виконавчому провадженні з виконання наказу від 21.01.2015 р. у справі № 902/1698/14 і призначено останню до розгляду на 27.12.2017 р.

26.12.2017 р. на електронну адресу суду надійшли заперечення Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області вих. № 27098/29-/6 від 26.12.2017 р. стосовно скарги Малого підприємства "Україна".

Представники сторін та відділу ДВС в засідання суду 27.12.2017 р. не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином - ухвалою від 22.11.2017 р., яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією та засобами електронного зв'язку.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача (боржника) належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки згідно із приписами ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності останніх.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та відділу ДВС розгляд скарги здійснюється без технічної фіксації судового процесу у відповідності до приписів ч.3 ст.222 ГПК України.

В судовому засіданні розглянувши надіслані 26.12.2017 р. Могилів-Подільським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області заперечення стосовно скарги Малого підприємства "Україна" б/н від 13.12.2017 р. судом встановлено, що відповідно до довідки суду від 26.12.2017 р., складеної відповідних відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказані документи не містять електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Враховуючи те, що заперечення відділу ДВС на адресу суду надіслані без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційними, вони не підлягають розгляду.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.

Як вбачається із скарги на дії відділу ДВС остання мотивована тим, що після повернення 29.04.2015 р. виконавчого документа стягувачеві відділом Могилів-Подільського ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області незважаючи на врегулювання спірних ситуацій із стягувачем та зверненням боржника з проханням про зняття арешту не було знято арешт накладений на рахунки заявника.

На підставі вказаного скаржник просить визнати зобов'язати Могилів-Подільський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області винести постанову про зняття арешту з рахунків боржника.

В якості правової підстави заявленої скарги боржник посилається на приписи ст.ст.19, 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Із матеріалів справи судом встановлено, що провадженні Господарського суду Вінницької області знаходилась справа № 902/1698/14 за позовом ТОВ "Нікопольська зернова компанія" до МП "Україна" про стягнення боргу в сумі 10 880,40 грн.

Позов у справі № 902/1698/14 обґрунтований тим, що 02.04.2013 р. між ТОВ "Нікопольська зернова компанія" та МП "Україна" був укладений договір постачання № 5. На виконання умов договору ТОВ "Нікопольська зернова компанія" здійснило 100 % передоплату в сумі 10 880,40 грн. МП "Україна " товар не поставило, кошти не повернуло.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.01.2015 р. позов задоволено. Стягнуто з Малого підприємства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" борг за договором постачання № 5 від 02.04.2012 р. в сумі 10 880,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. (а. с. 17-20).

21.01.2015 на примусове виконання рішення у справі № 902/1698/14 Господарським судом Вінницької області було видано наказ.

16.02.2015 р., за заявою ТОВ "Нікопольська зернова компанія", заступником начальника відділу Могилів - Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1А було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46558846 з примусового виконання наказу у справі № 902/1698/14 від 21.01.2015 року, виданого Господарським судом Вінницької області, про стягнення з МП "Україна" на користь ТОВ "Нікопольська зернова компанія" боргу на загальну суму 12 707,40 грн.

Постановою заступника начальника відділу Могилів - Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1А від 18.02.2015 року було накладено арешт на рахунки МП "Україна" у межах суми 12 707,40 грн., а саме:

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ "ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26005205864, код валюти рахунку: 643;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26005370744, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26007158328, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 351005, назва фінансової установи: АТ "УКРСИББАНК', номер рахунку: 26004254233800, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 351005, назва фінансової установи: АТ "УКРСИББАНК", номер рахунку: 26059254233800, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26003205866, код валюти рахунку: 840;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26004205865, код валюти рахунку: 978.

В зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернене стягнення в межах суми 12 707,40 грн., державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.04.2015 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

За твердженням скаржника у зв'язку з порозумінням між боржником та стягувачом, ТОВ "Нікопольська зернова компанія" більше не зверталась до відділу ДВС з заявою про примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 05.01.2015 р., а інші виконавчих проваджень стосовно МП "Україна" відсутні.

На підтвердження відсутності взаємних претензій між сторонами скаржником долучено до матеріалів скарги обопільнопідписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння розрахунків за період січень 2012 року - грудень 2016 року станом на 31.12.2016 р.

25.04.2017 р. МП "Україна" звернулось до начальника Могилів-Подільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області з листом в якому висловлено прохання про зняття арешту з відповідних банківських рахунків.

Листом від 26.04.2017 р. № 7281/2-96 Могилів-Подільський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області повідомило про відмову у задоволенні даного прохання у зв'язку з тим, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.04.2015 р. була винесена на підставі п.2 ч.1 ст.47 (стара редакція Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" (діючий на той час) непередбачено зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документі стягувачу. Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає такої підстави закінчення виконавчого провадження як повернення виконавчого листа стягувачеві, а тому виконавче провадження закінчено не було. Тому, до даного виконавчого провадження не можуть бути застосовані положення щодо наслідків завершення виконавчого провадження (ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження"). Начальник Могилів-Подільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області повідомив, що відсутність виконавчих проваджень стосовно МП "Україна", відсутність претензій з боку ТОВ "Нікопольська зернова компанія" для державного виконавця не є підставою для зняття арешту з майна боржника (ст.59 Закону України "Про виконавче провадження"), а питання щодо звільнення майна з-під арешту по завершених виконавчих провадженнях потрібно вирішувати в судовому порядку.

Також із матеріалів долучених до скарги вбачається, що МП "Україна" звернулось із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області до ТОВ "Нікопольська зернова компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Могилів-Подільський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області про зняття арешту з рахунків в банківських установах, визначених в постанові державного виконавця ВДВС Могилів - Подільського МРУЮ від 18.02.2015 р. про арешт коштів боржника, номер виконавчого провадження 46558846.

Рішенням від 31.10.2017 р. у справі № 904/8393/17 у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з невірно обраним способом захисту позивачем, позаяк на думку суду звільнення з під арешту рахунків боржника повинно розглядатися саме як оскарження дії (мати форму скарги у порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, а не позовної заяви) органів Державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1698/14 від 21.01.2015 р., а не шляхом заявлення вимог у формі окремої позовної заяви в порядку позовного провадження в межах господарського судочинства.

Відмова у задоволенні вказаного позову спонукала боржника звернутися із відповідною скаргою до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Враховуючи, що звернення боржника до Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області та відмова останнього у знятті арешту відбулись після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., оцінка правомірності дій державного виконавця здійснюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент звернення боржника), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права ; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості , неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Такими заявами в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" є: заява стягувача про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (ч. 5 ст. 5 Закону); заява сторони, а також заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником (ч. 5 ст. 15 Закону); заява стягувача про прийняття виконавцем рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень) (п. 11 ч. 2 ст.18 Закону); заяви про відвід виконавця (ст. 23 Закону); заява стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону); заяви учасника виконавчого провадження про порядок надсилання документів виконавчого провадження (ч.4 ст. 28 Закону); заяви про відкладення проведення виконавчих дій, заява сторони до державного виконавця про звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ст.ст. 32, 33 Закону); заява стягувача про повернення виконавчого документа (ч. 1 ст.37 Закону); заява стягувача про зарахування стягнутих з боржника коштів (ст. 47 Закону); заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно (ст. 59 Закону); заява стягувача про відновлення виконавчого провадження (ч. 6 ст. 67 Закону); заява стягувача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника (ч. 2 ст. 68 Закону); заява сторони виконавчого провадження про виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних і чи арифметичних помилок (ч. 3 ст. 74 Закону); заяви стягувача або боржника повідомляти про розрахунок заборгованості у порядку ст.71 Закону.

Тобто, норми Закону передбачають подання заяв сторонами виконавчого провадження чи заінтересованими сторонами тільки на виконання заходів виконавчого провадження.

Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 3 цієї статті унормовано, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається , відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Положеннями п.п.7, 9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів або фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає порядок та випадки зняття арешту з майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 4 ст.59 цього Закону встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому Законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до п.10.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" учасники виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 1 та 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339, ч. 1 ст. 342, ч.ч.1, 2 ст.343 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права . Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) .

Як наголошується у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Розглядаючи вказану скаргу судом враховано, що 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Таким чином розглядаючи вказану скаргу суд здійснює судочинство відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи згідно з приписами ч.3 ст.3 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р.

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, з поміж іншого, є верховенство права.

Згідно із статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на встановлені вище обставини та приймаючи до уваги наведені вище нормативні приписи суд приходить до переконливого висновку про обґрунтованість поданої скарги та необхідність її задоволення.

Дійшовши такого висновку суд приймає до уваги те, що у стягувача відсутні майнові претензії до боржника.

Також суд зазначає, що на момент видачі наказу від 21.01.2015 р. строку його пред'явлення становив 1 рік, а тому після повернення наказу постановою від 29.04.2015 р. строк пред'явлення останнього сплинув 29.04.2016 р.

Однак матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій зі сторони стягувача.

Таким чином на момент розгляду даної скарги підлягає закінчився строк стягнення передбачений відповідним виконавчим документом, а також відсутні майнові вимоги стягувача до боржника.

Закінчення строку стягнення передбаченого відповідним виконавчим документом, а також відсутність майнових вимог стягувача до боржника за своєю суттю являються окремими самостійними підставами для закінчення виконавчого провадження і як наслідок слугують підставою для зняття накладеного арешту.

Окрім того суд також приймає до уваги те, що боржником було подано позов про зняття арешту, яким йому відмовлено у його задоволенні про що вказувалось вище.

Таким чином надання формальної оцінки діям органу ДВС при вирішенні поданої скарги не дозволить поновити порушене право заявника позаяк за наявності судового рішення про відмову у задоволенні позову усунення порушеного права за таких обставин може бути здійснено під час розгляду вказаної скарги.

Беручи до уваги приписи ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України та знову ж таки враховуючи відсутність майнових претензій у стягувача до боржника, а також враховуючи закінчення строку стягнення передбаченого відповідним виконавчим документом суд приходить до переконливого висновку про неправомірність бездіяльності Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області після звернення 25.04.2017 р. до нього боржника із проханням скасування накладеного 18.02.2015 р. арешту.

Керуючись ст.ст.2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Малого підприємства "Україна" б/н від 13.12.2017 р. на бездіяльність Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області в межах виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1698/14 від 21.01.2015 р. задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Могилів-Подільський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області винести постанову про зняття арешту з рахунків Малого підприємства "Україна", вул.8-го Березня, 36, м.Могилів-Подільський, вінницька область, 24000 (ідентифікаційний код - 23059800) в банківських установах визначених постанові державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 18.02.2015 р. про арешт коштів боржника, номер виконавчого провадження 46558846, а саме:

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ "ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26005205864, код валюти рахунку: 643;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26005370744, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26007158328, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 351005, назва фінансової установи: АТ "УКРСИББАНК', номер рахунку: 26004254233800, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 351005, назва фінансової установи: АТ "УКРСИББАНК", номер рахунку: 26059254233800, код валюти рахунку: 980;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26003205866, код валюти рахунку: 840;

-код фінансової установи: 380805, назва фінансової установи: АТ ""ОСОБА_2 АВАЛЬ" у м. КИЄВІ, номер рахунку: 26004205865, код валюти рахунку: 978.

3. Могилів-Подільський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області повідомити про виконання даної ухвали суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання .

4. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

5. За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.

7. Примірник ухвали надіслати сторонам та відділу ДВС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 28.12.2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - ТОВ "Нікопольська зернова компанія" - вул.Електрометалургів, 224, м.Нікополь, Дніпропетровська область, 53208.

3 - МП "Україна" - вул. 8 Березня, буд. 36, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000.

4 - Могилів-Подільському МРВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області - вул.Сагайдачного, 1/30, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000.