Постанова

від 26.12.2017 по справі 904/7110/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року м.Дніпро Справа № 904/7110/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Вечірко І.О.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.06.2017 р., ;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Укрпромтехнологія

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2017 року у справі № 904/7110/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Укрпромтехнологія , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0001061 від 23.09.2016 року у розмірі 253 263 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.275,282 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерола" звернувся до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Укрпромтехнологія" із позовом про стягнення заборгованості за поставлений згідно з видатковою накладною № РН-0001061 від 23.09.2016 товар у розмірі 253 263 грн. 00 коп., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого відповідно до видаткової накладної № РН-0001061 від 23.09.2016 товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2017 року ( суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" - задоволено.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Укрпромтехнологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерола" - 253 263 грн. 00 коп. - основного боргу та 3 798 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Укрпромтехнологія , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також зроблено висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи.

Так, апелянт посилається на те, що документи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, були підписані невідомими особами від імені керівника підприємства ОСОБА_2, а тому без проведення почеркознавчої експертизи у суду не було достатніх підстав для стягнення заборгованості за накладною, отримання товару за якою заперечується відповідачем.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 5 грудня 2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

У зв язку з відпусткою судді Дарміна М.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 04 грудня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/7110/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Чимбар Л.О., Іванов О.Г.

У зв язку з відпусткою судді Чимбар Л.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 04 грудня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/7110/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Вечірко І.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2017 року у справі № 904/7110/17 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26 грудня 2017 рік колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Вечірко І.О.

В судовому засіданні 5 грудня 2017 року представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

У судове засідання 26 грудня 2017 року представники відповідача не з'явились, що не перешкоджало розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з досягнутими між позивачем та відповідачем домовленостями щодо поставки товару - смоли епоксидної ЕРОХУ 520 та затверджувачу CHS-HARDENER P11 на загальну суму 253 263 грн. 00 коп., позивачем 23.09.2016 було поставлено відповідачу вказаний товар на загальну суму 253 263 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001061 від 23.09.2016 (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за означеною поставкою, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання, поставивши відповідачу товар, зазначений у накладній, проте, отриманий 23.09.2016 товар відповідачем оплачений не був, тому суд першої інстанції стягнув на користь позивача суму боргу у розмірі 253 263 грн. 00 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з нормами частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару 23.09.2016 на загальну суму 253 263 грн. 00 коп., свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України. В силу статті 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та ціна, які узгоджені сторонами спору у вищевказаній видатковій накладній.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору укладено договір поставки у спрощений спосіб , що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, та оглянутих у суді апеляційної інстанції оригіналів видаткової накладної № РН-0001061 від 23.09.2016, рахунку-фактури № СФ-0001184 від 23.09.2016, довіреності № 54 від 23.06.2016, листа № 23092016-1 від 23.09.2016, претензії № 1/17 від 20.02.2017, фіскального чеку № 8830 від 21.02.2017, позивач свої зобов'язання з поставки товару виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар, зазначений у видатковій накладної № РН-0001061 від 23.09.2016.

Факт поставки та отримання товару підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та печатками підприємства на вищезазначених документах.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

В матеріалах справи наявний лист відповідача за № 23092016-1 від 23.09.2016, адресований позивачу, в якому він гарантував оплату за поставлену продукцію відповідно до рахунки-фактури № СФ-0001184 від 23.09.2016 на суму 253 263 грн. 00 коп. протягом 14 календарних днів (а.с.14).

При цьому, відповідачем поставлений позивачем 23.09.2016 товар не було оплачено ні в строки, визначені частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, ні в строки, зазначені ним у листі № 23092016-1 від 23.09.2016.

Оскільки, відповідач, у порушення умов договору, укладеного у спрощеній формі та вимог діючого законодавства, не оплатив за отриманий товар, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 253 263 грн. 00 коп.

При цьому, доводи апелянта про те, що відповідач не отримував товар та його керівник не підписував довіреність на отримання товару та видаткову накладну, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення, вказана накладна окрім підпису представника відповідача, містить печатку відповідача, справжність якої не спростована та не заперечувалась відповідачем.

Посилання відповідача на рейдерський захват підприємства колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, як зазначає відповідач, такі дії відносно підприємства були здійснені у жовтні 2016 року, в той час як правовідносини з приводу поставки товару за спірною накладною виникли у вересні 2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач надав позивачу гарантійний лист на оплату поставленої продукції відповідно до рахунка-фактури СФ-0001184 від 23.09.2016 року ( л.с. 14)

Крім того, аналізуючи доводи апелянта, колегія суддів зауважує, що довіреність № 54, видана 23 вересня 2016 року на ім'я ОСОБА_2 на отримання цінностей за рахунком № СФ-0001184 від 23.09.2016, у графі перелік цінностей, які належать отримати , окрім підпису керівника підприємства та печатки підприємства, посвідчена також підписом головного бухгалтеру підприємства, справжність підпису якого відповідачем не оспорювалась.

Як вбачається з листа ТОВ Транспортна компанія САТ , згідно ТТН № 998208542 від 23.09.2016 року, прийняла до перевезення вантаж з міста Київа, відправник ТОВ Аерола на адресу ТОВ НВП Укрпромтехнологія , м. Кривий Ріг багаж - бочки, заявленою вагою 2800, фактичною вагою - 2985, що відповідає відомостям, зазначеним у видатковій накладній від 23.09.2016 року та довіреності № 54 від 23.09.2016 року, та 27 вересня 2016 року вантаж виданий представнику відповідача - ОСОБА_2 ( а.с. 116).

Згідно повідомлення ТОВ Транспортна компанія САТ , ТОВ НВП Укрпромтехнологія 27.09.2016 року здійснила оплату за надану послугу доставки вантажу у сумі 7218 грн.

Означене спростовує доводи відповідача про неотримання ним товару по спірній накладній і виключає необхідність задоволення клопотання відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів вважає, що за наявності вищезазначених письмових доказів висновок експерта не спростує вимоги позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено та надіслано на ім'я відповідача податкову накладну № 112 від 23.09.2016 року, факт прийняття якої контрагентом - ТОВ НВП Укрпромтехнологія підтверджується квитанцією ДФС, прикріпленої до податкової накладної, яка підписана та скріплена печаткою ТОВ НВП Укрпромтехнологія .

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечували той факт, що між сторонами і раніше існували правовідносини з поставки товару, які оформлювались у спрощеній формі, на підставі видаткових накладних.

При цьому, як вбачається з аналізу раніше здійснених поставок, сторони аналогічним образом оформлювали свої правовідносини - рахунок-фактура, гарантійний лист, видаткова накладна, які містили підписи керівника підприємства, головного бухгалтеру та печатку підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт поставки товару, проте відповідачем не спростовано обґрунтованість та законність позовних вимог, заявлених до нього.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Укрпромтехнологія - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2017 року у справі № 904/7110/17- залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2017 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.О.Вечірко