Ухвала

від 14.12.2017 по справі 466/2086/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/2086/14-ц Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 88-ц/783/15/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

з участю секретаря Іванової О.О.,

з участю прокурора Заяць І.Є.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2014 року по справі за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного територіально - галузевого об'єднання Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5, з участю третьої особи: Відділу Держземагенства у м. Львові, про визнання незаконним та скасування в частині рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністертсва інфраструктури України, Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця звернувся в суд з позовом до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_5, з участю третьої особи: Відділу Держземагенства у м. Львові, про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради №94 від 20 липня 2006 року, визнання недійсним державного акту про право власності на землю. Просив визнати незаконним та скасувати п. 1.7 рішення вказаної ради Про передачу у приватну власність земельних ділянок в смт. Брюховичі , скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №516531 від 14 грудня 2006 року, виданий ОСОБА_5, та державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Визнано незаконним та скасовано п.1.7 рішення Брюховицької селищної ради № 94 від 20 липня 2006 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок в смт.Брюховичі в частині затвердження технічної документації для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1366 га на вулиці Потічок у зазначеному селищі для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 на вулиці Бічна Вербова у смт.Брюховичі; скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 516531 від 14 грудня 2006 року, виданий ОСОБА_5; скасовано державну реєстрацію її права власності на спірну земельну ділянку.

21 березня 2017 року ОСОБА_5 звернулася досуду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що пунктом 1.7 рішення Брюховицької селищної ради № 94 від 20 липня 2006 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок в смт. Брюховичі їй затверджено технічну документацію для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1366 га на вулиці Потічок в смт. Брюховичі для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення Брюховицької селищної ради 14 грудня 2006 року виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради їй видано ОСОБА_6 акт серії ЯГ № 516531 на право власності на земельну ділянку площею 0,1366 га.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що використання ДТГО Львівська залізниця земельної ділянки під залізничною колією в смт. Брюховичі (знаходиться поруч з її землеволодінням) здійснюється виключно на підставі Плану смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці (від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м), розробленого Дорпроектом Південно-Західної залізної дороги у 1962 році. Наявність у позивача будь-яких інших документів на землекористування спірною земельною ділянкою судами не встановлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із мотивів недоведеності позивачем його права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки у нього відсутній державний акт та технічна документація на земельну ділянку в межах смуги відведення, не надано інформації про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою Львівської залізниці та не надано доказів виносу меж земельної ділянки Львівської залізниці в натурі (на місцевості). Суд прийшов до висновку, що наданий План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 1962 року не може бути доказом в підтвердження права користування земельною ділянкою, оскільки він не затверджений органом місцевого самоврядування і не передавався до селищної ради. За таких обставин суд дійшов до висновків про відсутність порушення прав позивача та недоведеність заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора Львівської області, колегія суддів апеляційної інстанції в рішенні від 8 грудня 2014 року виходила із наступного: ...наявний в матеріалах справи та долучений позивачами план смуги відведення лінії Рудно-Піддірці Львівської залізниці від км 4+850 до км 11 + 106 км, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка - є містобудівною документацією, і з врахуванням такої можуть бути вирішені питання вилучення /викупу/передачі/надання/ земельних ділянок у власність чи користування іншим особам. ... ДТГО Львівська залізниця за погодженням з органом місцевого самоврядування значиться користувачем означеної у Плані відведення земельної ділянки… Судом першої інстанції не враховано надані позивачем: витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (дата оцінки 25 січня 2013 року) від 30 січня 2013 року № 40/01-15/225 Відділу Держземагенства у м. Львові, за якою визначено площу земельної ділянки 187500 кв.м в смт. Брюховичі, що перебуває у користуванні ДТГО Львівська залізниця та довідку від 20 січня 2014 року № ПЧ-3-2/10 про сплату земельного податку за ділянку вказаної площі в 2012 та 2013 роках ... З врахуванням наведених вище обставин , висновки суду першої інстанції про те, що на даний час Державного акту на земельну ділянку ДТГО Львівська залізниця не має, а лише проводяться роботи з інвентаризації земель у смузі відведення залізничних колій та оформлення документації на право постійного користування землею ДТГО Львівська залізниця і використання ДТГО Львівська залізниця спірної земельної ділянки здійснюється згідно Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці , розробленого дорожньою проектною конторою Південно-західної залізниці у 1962 році є необгрунтованими, а відтак безпідставним є посилання позивача на те, що ДТГО Львівська залізниця є належним землекористувачем частини ділянки переданої у власність відповідача ОСОБА_5, згідно оскаржуваного рішення селищної ради .

Задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів апеляційної інстанції, зокрема, виходила із мотивів перебування спірної земельної ділянки у правомірному землекористуванні ДТГО Львівська залізниця па підставі Плану смуги відводу лінії Рудно- Підбірці Львівської залізниці м. Львова (від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м) від 1962 року. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що площа належної Львівській залізниці земельної ділянки в смт. Брюховичі (згідно смуги відводу лінії Рудно-Підбірці від 1962 року) становить 18,75 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилався на наявні у справі інші докази, а саме: рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих №52 від 17 січня 1948 року (в п. 1 затверджено існуючу смугу відведення Львівської залізниці по фактичному користуванню, у зв'язку із відсутністю на таку смугу документів), № 374 від 29 березня 1949 року, прийняте відповідно до Положення про землі, представлені транспорту, затвердженого ЦВК і РНК СРСР від 7 лютого 1933 року) та № 612 від 3 липня 1962 року (в п. 1 вирішено відвести під розширення смуги захисних лісонасадлсень напрямку Рудно - Підбірці, що засвідчує факт існування залізничної колії даного напрямку залізниці, що має безпосереднє відношення до спірної ділянки на момент такого розширення).

Заявник посилається на те, що на час розгляду справи та ухвалення по ній рішення існували обставини, які не були відомі, а саме: рішенням виконкому Львівської обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих № 1001 від 27 жовтня 1962 року скасовано рішення виконкому цієї ради № 612 від 3 липня 1962 року, яким затверджено План смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці; План смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 1962 року є тільки проектною документацією яка не була ні затверджена уповноваженим органом у встановленому законом порядку, ні реалізована залізницею; стверджувана позивачем по справі та встановлена судом площа землекористування Львівської залізниці в смт. Брюховичі по смузі відводу лінії Рудно-Підбірці в розмірі 18,75 га не відповідає площі земельної ділянки, зображеної на Плані смути відводу від 1962 року яка становить 46,57 га, тобто площа ділянки згідно Плану більша в три рази, ніж та ділянка, яку зараз використовує та за яку сплачує земельний податок і бажає оформити у постійне користування позивач; враховуючи суттєво меншу площу належної Львівській залізниці земельної ділянки по смузі відводу лінії Рудно-Підбірці, ніж це визначено Планом смуги відводу від 1962 року, межі землекористування позивача не можуть визначатися цим Планом; відомості про відведення (надання) Львівській залізниці земельної ділянки в смт. Брюховичі згідно Плану смуги відводу 1962 року не були внесені в земельно-облікові документи району згідно діючого на той час порядку (відомості не пройшли державну реєстрацію); беручи до уваги площу землекористування Львівської залізниці (18,75 га) та довжину колії (6 256 м.), картографічні матеріали, визначена спеціалістом-землевпорядником, ширина смуги відводу становить 29,97 метрів, тобто не більше ніж 15 метрів в один бік від осі колії; земельна ділянка ОСОБА_5 не входить до складу (не накладається) на землекористування Львівської залізниці в смт. Брюховичі по смузі відводу лінії Рудно-Підбірці; спірна земельна ділянка на момент винесення органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення не належала до земель державної форми власності та не входила до складу земель залізничного транспорту.

Заявник посилається на те, що 12 березня 2017 року від власника іншої земельної ділянки в смт. Брюховичі біля залізничної колії ОСОБА_8 їй стало відомо про те, що в одній із справ за позовом залізниці до ОСОБА_9 про скасування рішення ради Апеляційним судом Львівської області було встановлено на підставі нових доказів відсутність у Львівської залізниці необхідних документів на землекористування по залізничній вітці Рудно -Підбірці в смт. Брюховичі та відмовлено в позові. 13 березня 2017 року ОСОБА_8 передав їй копії наступних документів: ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року по справі №466/6679/14 (провадження № 22-ц/783/233/17); висновок спеціаліста щодо документації по смузі відведення земельної ділянки Львівської залізниці на лінії Рудно - Підбірці (від 4 км +850 м до 11 км +106 м) в м. Львові смт. Брюховичі, виготовлений ТзОВ ГЕО-ТЕХ ; рішення виконкому Львівської обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих № 612 від 3 липня 1962 року із додатком (висновком); рішення виконкому Львівської обласної ОСОБА_7 депутатів трудящих № 1001 від 27 жовтня 1962 року із супровідним листом Державного архіву Львівської області від 8 лютого 2017 року; лист-відповідь відділу Держгеокадастру у м. Львові № 29-1323-0.2-430/2-17 від 9 лютого 2017 року; лист адвоката ОСОБА_10 (представника ОСОБА_11 у справі №466/6679/14) від 7 березня 2017 року щодо надання копій документів.

З вказаних документів вбачається, що рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 3 липня 1962 року № 612 Про додаткове розширення смуги захисних лісонасаджень Львівської залізниці напрямку Рудно-Підбірці відведено управлінню Львівської залізниці під розширення смуги захисних лісонасаджень напрямку Рудно-Підбірці в постійне користування 24,82 га орних земель із землекористування учгоспу Дублянський (п. 1); вирішено виконкому Нестерівської Райради депутатів трудящих після затвердження цього рішення Урядом внести відповідні зміни в земельно-облікових документах району і учгоспу Дублянський (п. 2), просити ОСОБА_7 Української РСР затвердити це рішення (п. 3). У клопотанні Управління Львівської залізниці порушувало питання про відведення площі в 27,82 га, але виконком Львівської обласної ради трудящих 3 га контуру А не погодив, оскільки дана ділянка не заносилась снігом і потреби в створенні снігозахисних лісонасаджень не було.

Залізницею не надано рішення ОСОБА_7 ОСОБА_7 Української РСР (чи СРСР) про затвердження рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 3 липня 1962 року № 612, якене було реалізовано, а зміни в земельно-облікові дані не були внесені, що стверджується листом Держгеокадастру у м. Львові від 9 лютого 2017 року.

Рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 27 жовтня 1962 року №1001 Про відведення земельних ділянок для виробничих потреб організацій області вирішено відмінити рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих № 612 від 3 липня 1962 року (пункт 4) у зв'язку з необґрунтованістю клопотання управління Львівської залізниці про додаткове відведення земельних ділянок для створення захисних лісонасаджень вздовж колії Рудно-Підбірці.

Вважає, що не може бути підставою для виділення земельної ділянки по лінії Рудно-Підбірці рішення виконкому № 52 від 17 січня 1948 року, оскільки стосується іншої ділянки колії. Рішення виконкому № 374 від 29 березня 1949 року також не може бути правовою підставою для виділення позивачу земельної ділянки в смт. Брюховичі, оскільки стосується іншої ділянки лінії по Золочівському, Краснянському, Глинянському, Винниківському районах та Брюховицькому району в межах сіл Рудно та Водяни. Зазначає, що вказані рішення взагалі не стосуються спірної земельної ділянки. Відтак, вони не є належними доказами у справі. Будь-яких інших рішень виконавчих органів влади про виділення земельних ділянок чи затвердження проектів відведення таких Львівській залізниці в матеріалах справи відсутні.

З довідки Відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області № 29-1323-0.2-4.30/2-17 від 9 лютого 2017 року вбачається, що у даних Державного земельного кадастру відсутні відомості про реєстрацію будь-яких речових прав (зокрема права постійного користування) на земельну ділянку під залізничною колією, що знаходиться в смт. Брюховичі Львівської області за ДТГО Львівська залізниця , ОСОБА_6 адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), ПАТ Українська залізниця , Регіональною філією Львівська залізниця , ПАТ Українська залізниця та іншими особами. Тобто відсутнє зареєстроване землекористування залізниці.

Довідкою про сплату земельного податку від 20 січня 2014 року та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №01-15/225 від 30 січня 2013 року стверджується, що площа землекористування Львівської залізниці по вітці Рудно - Підбірці в смт. Брюховичі становить 18,75 га. Таку площу земельної ділянки враховано апеляційним судом при ухваленні рішення. Разом з тим, звисновку спеціаліста-землевпорядника ТзОВ ГЕО-ТЕХ вбачається, шо визначена шляхом проведення дігіталізації (перетворення в цифровий вигляд) за допомогою програмного комплексу Delta Digitals наданого замовником (ОСОБА_9Б.) Плану смуги відведення виготовленого Дорпроектом (1962 р.), площа смуги відведення лінії Рудно- Підбірці на ділянці траси від 4+850м до 11 + 106 складає 46,42 га (±0,2 га). Таким чином, спеціалістом встановлено, що насправді площа зображеної на Плані смуги відводу від 1962 році земельної ділянки складає 46,42 га (±0.2 га), що майже втричі більше ніж та площа землекористування про яку заявив позивач та встановив суд в рішенні від 16 червня 2015 року.

Відповідач вважає, що введення позивачем в оману суду щодо реальної площі смуги відводу залізниці в смт. Брюховичі (зазначено 18,75 га замість 46,42 га), необізнаність із такою інформацією іншими учасниками судового процесу та складність її встановлення особами без спеціальних знань, призвело до помилкового ототожнення судом реально використовуваної залізницею земельної ділянки під смугою відводу Рудно - Підбірці площею 18,75 га із іншою, суттєво більшою земельною ділянкою площею 46,42 га яка відображена на Плані смуги відводу, виготовленому у 1962 році. Тому межі землекористування Львівської залізниці не можуть визначатися цим Планом відведення. Судом помилково встановлено ширину смуги відводу згідно плану 1962 року. Спірна земельна ділянка на час її передачі у власність їй (ОСОБА_5П.) відносилась до земель смт. Брюховичі.

Звисновку спеціаліста-землсвпорялника ТзОВ ГЕО-ТЕХ від 2 березня 2017 року вбачається встановлення в ході підготовки висновку наступних обставин: станом на 1962 рік та на даний момент план відводу вважається виключно проектною документацією, не підтверджував і не може підтверджувати набуття права користування на землю, оскільки згідно п.10 Положення про землі, надані транспорту, затвердженого постановою ЦВК СРСР №58, РНК СРСР №50 від 7 лютого 1933 року відвід для потреб земельних ділянок транспорту, які знаходяться в користуванні, проводиться на основі спеціальних рішень ОСОБА_7 народних комісарів Союзу РСР; план смуги відводу ... ніяким чином не встановлює набуття права власності чи користування на землю, оскільки таке право могло виникало тільки після затвердження відповідними органами даної проектної документації у вигляді рішень рад, ОСОБА_7 ОСОБА_7 та внесення змін у земельно-облікову документацію; план відводу смуги Рудно-Підбірці 1962 року слід вважати виключно внутрішньогалузевою проектною документацією, яка тільки пропонує межу відведення земельної ділянки для потреб залізничного транспорту, він залишився на стадії проекту, оскільки не був затверджений ні відповідною радою, ні ОСОБА_12 УРСР чи СРСР, це підтверджується і тим, що згідно довідки Держгеокадастру № 29-1323-0.2-430 2-1 від 9 лютого 2017 року будь-якого зареєстрованого землекористування в залізниці немає; площа смуги відведення залізничної лінії Рудно - Підбірці на ділянці траси від 4 + 850м до 11+106м згідно Плану 1962 року складає 46,42 га ±0,2га; Львівська залізниця декларує для сплати земельного податку площу 18,75 га, а в рішенні № 612 йдеться що управління залізниці звертається з клопотання на виділення ділянки площею 27,82 га (попередньо погоджують тільки виділення 23,82 га); якщо зіставити дані площі, то отримуємо: 18, 75 га + 27,82 га = 46,57 га, вказаний план так і залишився на стадії проекту, а площа в 18,75 га, якою оперує Львівська залізниця для сплати земельного податку, виділена іншим рішенням яке відсутнє в матеріалах, наданих Замовником.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року по справі № 466/6679/19 (провадження № 22-ц/783/233/17) за позовом ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 за участю третіх осіб: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Відділу Держземагенства у м. Львові, приватного нотаріуса ОСОБА_23, про визнання незаконними та скасування рішення Брюховицької селищної ради від 2 червня 1993 року № 150, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки із незаконного володіння, апеляційну скаргу ПАТ Укрзалізниця відхилено, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року залишено без змін. Апеляційний суд виходив з того, що рішення від 3 липня 1962 року № 612, яким було відведено Львівській залізниці додатково 24,82 га за рахунок орних земель колгоспу Дублянський було відмінене 27 жовтня 1962 року рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих за № 1001 Про відведення земельних ділянок для виробничих потреб організацій області . Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця в смт. Брюховичі №01-15/225 від 30 січня 2013 року площа вищезгаданого землекористування становить лише 18,75 га. Разом з тим, вказаний витяг не є доказом внесення до Державного земельного кадастру ділянки - Плану смуги відводу. З листа від 11 червня 2015 року № 9-1323-0.2-3017/2-15 Відділу Держземагенства у м.Львові вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 4610166300:07:004:1191 площею 0,0771 за адресою: смт. Брюховичі, вул. Під Осовою,27 станом на березень 2005 та листопад 2009 року відносилась до земель житлової та громадської забудови , а тому доводи апелянта, що ці землі були у користуванні ДТГО Львівська залізниця не відповідають дійсності. Як вбачається із відповіді Відділу Держгеокадастру у м. Львові від 9 лютого 2017 року № 29-1323-0.2-430/2-17, у якій вказується, що земельна ділянка площею 0,0771 га (кадастровий номер: 4610166300:07:004:1191) на вул. Під Осовою, 27 в смт. Брюховичі станом до 2 червня1993 року відносилась до земель смт. Брюховичі, не наданих у власність та користування. Згідно даних Державного земельного кадастру відсутні відомості про реєстрацію будь - яких речових прав (зокрема, про право постійного користування) на земельну ділянку під залізничною колією вздовж земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_18, ОСОБА_17, а саме земельна ділянка площею 0,0771 га (кадастровий номер: 4610166300:07:004:1191) на вул. Під Осовою, 27 в смт. Брюховичі за ДТГО Львівська залізниця , ОСОБА_6 адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), ПАТ Українська залізниця , Регіональною філією Львівська залізниця , ПАТ Українська залізниця та іншими особами. Отже, судом встановлено, що План смуги відведення Рудно - Підбірці 1962 року був лише проектом відведення земельної ділянки Львівській залізниці з урахуванням рішення виконкому Львівської обласної ОСОБА_21 депутатів трудящих від 3 липня 1962 року № 612, яким збільшено площі земель, що було відмінене 27 жовтня 1962 року рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих за № 1001. Залізнична колія Рудно-Підбірці була побудована у 1958 році, що підтверджує позивач на підставі інвентаризаційної картки обліку основних засобів. Проте плану смуги відведення, на підставі якого будувалася колія на дільниці Рудно-Підбірці, позивач суду не надав.

Заявник вважає, що оскільки зазначені обставини встановлені судовим рішенням у спорі за участю ПАТ Українська залізниця та Брюховицької селищної ради, то в силу приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України такі не підлягають доказуванню при розгляді даної справи . Зазначає, що у позивача відсутні будь-які права на спірну земельну ділянку. Відтак, права Львівської залізниці при прийнятті рішення селищною радою жодним чином не були порушені. Брюховицька селищна рада правомірно розпоряджалась належними територіальній громаді земельними ділянками.

Посилаючись на ч.1, п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України, вважає, що наведені обставини є нововиявленими, які є підставою для перегляду рішення Апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2014 року, його скасування з відхиленням апеляційних скарг і залишенням без змін рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи щодо наявності підстав перегляду рішення за нововиявленими обставинами; колегія суддів вважає, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами належить залишити без задоволення.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п.п. 1-4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Тобто йдеться про обставини, які існували на момент вирішення справи, але з різних причин не були відомі заявникові.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1991 року № 1 Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після ухвалення судового рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній (касаційній) скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ст.10 ЦПК України.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2 ст. 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 362, 364 цього Кодексу.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч.2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При ухваленні рішення від 8 грудня 2014 року Апеляційний суд Львівської області виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням №565 Брюховицької селищної ради 18-ої сесії 24 скликання від 24 листопада 2005 року Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок громадянам в смт Брюховичі п.1.12 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для видачі державного акту на право приватної власності іа земельну ділянку на вулиці Потічок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5

Рішення № 565 від 24 листопада 2005 року Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт Брюховичі згідно з п. 1.12 якого затверджено технічну документацію для видачі державного акта на землю і безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0, 1366 га на вулиці Потічок в смт Брюховичі ОСОБА_5, на яке послався суд у своєму рішенні, як на підставу видачі 14 грудня 2006 року виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради державного акту про право власності на земельну ділянку, матеріали справи не містять. ОСОБА_6 акт від цієї дати та таким номером видано на підставі рішення № 94 від 20 липня 2006 року Брюховицької селищної ради, про що прямо зазначено в ОСОБА_6 акті. Саме про скасування п. 1.7 цього рішення заявлено позов позивачами, на що суд першої інстанції не звернув уваги та відповідно не надав жодної правової оцінки оскаржуваному рішенню. Водночас, рішенням, на яке наявне посилання в оскаржуваному позивачами ОСОБА_6 акті від 14 грудня 2006 року, виданому ОСОБА_5 ( № 94 від 20 липня 2006 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок в смт Брюховичі ), затверджено технічну документацію для видачі державного акта на право власності на землю площею 0,1366 га на вулиці Потічок в смт Брюховичі для ведення особистого селянського господарства . ОСОБА_5, котра проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Суд врахував, що статтею 26 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни, юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, спадкування та інших цивільно-правових угод.

Порядок виготовлення державних актів передбачений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності, на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і правої постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Статтею 6 Закону України Про залізничний транспорт та ст. 68 ЗК України передбачено, що землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній і електропостачання і зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Пунктом 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до п.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. У відповідності до вимог статей 1 та 4 Положення Про землі, надані транспорту затвердженого ОСОБА_24 Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 та ОСОБА_24 народних комісарів СРСР №50 від 7 лютого 1933 року передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі залізничному), визнавались землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Це Положення діяло до набрання чинності ОСОБА_24 ОСОБА_12 СРСР від 8 січня 1981 року № 24 Про затвердження положення про землі, надані транспорту .

Із змісту ст. 17 Закону України Про основи містобудування наявний у матеріалах справи План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 4+850 до км 11+-106, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, є містобудівною документацією. З врахуванням такої можуть бути вирішені питання вилучення/викупу/передачі/надання/ земельних ділянок у власність чи користування іншим особам. Вказана документація погоджена представником виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих. За таких обставин, ДТГО Львівська шізниця за погодженням з органом місцевого самоврядування значиться користувачем означеної у Плані відведення земельної ділянки.

Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земель них ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затверджено Наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376. Отже на час прийняття селищною радою рішення, за яким передано відповідачу спірну земельну ділянку, такої Інструкції не існувало. Тому відсутність межових знаків на означеній ділянці при її передачі у власність фізичної особи не спростовує обґрунтованості позовних вимог і межі земельної ділянки згідно з вказаною інструкцією встановлюються саме на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, якою володіє Залізниця і що посвідчує її право на земельну ділянку.

Факт накладання частини земельної ділянки, що передана у власність фізичній особі, не оспорюється за виключенням даних щодо її розмірів. Однак відповідачами не заперечується і це підтверджено матеріалами цивільної справи та обставина, що при виготовленні технічної документації для передачі ділянки ОСОБА_5 питання узгодження меж з Львівською залізницею взагалі не розглядалось і такі межі із ДТГО Львівська залізниця як з одним із суміжних землекористувачів не погоджувались.

Схемою розташування смуги відведення ДТГО Львівська залізниця , виготовленої ПП Центром ринкових досліджень на підставі топографо-геодезичних робіт вбачається, що площа накладання земельних ділянок, яка є у користуванні залізниці та переданої ОСОБА_5, становить 0,0212 га.

Матеріали справи не містять доказів про те, за рахунок земель якої категорії ОСОБА_5 надано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку.

Висновки судової колегії узгоджуються з правовою позицією, відображеною в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 квітня 2010 року.

На підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів апеляційний суд прийшов до висновку про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки передача земельної ділянки ОСОБА_5 здійснена з порушенням передбаченої законом процедури.

Скасування рішення від 3 липня 1962 року № 612 не є нововиявленою обставиною, оскільки суд не обґрунтовував своє рішенням зазначеним рішенням та не виходив з нього.

Не може братися до уваги твердження заявника, що встановлені судовим рішенням обставини у спорі за участю ПАТ Українська залізниця та Брюховицької селищної ради в силу приписів ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, оскільки у цьому провадженні розглядається заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів прийшла до висновку, що не можна визнати нововиявленими обставини, на які посилається заявник.

Відповідно до ч.2 ст.365 ЦПК України розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Колегія суддів прийшла до висновку, що заяву ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить залишити без задоволення, оскільки у ній не наведено доказів про існування таких обставин.

Керуючись ст. ст.361-365 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Заяву ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2014 року залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді