Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/19250/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/19250/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Авіа

до Товариства з обмеженою відповідальністю Консул-Україна

про стягнення 9729,35 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Мартинюк О.І. - за довіреністю б/н від 04.10.2017 року.

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мастер-Авіа звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Консул-Україна про стягнення заборгованості в сумі 9729,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 01.02.2013 року в частині своєчасної та повної сплати орендної плати та компенсації фактично спожитих комунальних послуг, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, за наявності якої останнім нараховані проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19250/17 та призначено її розгляд на 29.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 року розгляд справи відкладався на 12.12.2017 року.

В судові засідання 29.11.2017 року та 12.12.2017 року з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Копії ухвал суду від 08.11.2017 року та 29.11.2017 року, які направлялись відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: 03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 92, офіс 426, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судових засідань адресату під час доставки не вручені.

Копія ухвали суду від 08.11.2017 року повернута на адресу Господарського суду міста Києва за закінченням строку зберігання поштового відправлення.

Судом здійснено запит з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103042396714, в яких зазначено, що вказане поштове відправлення не вручене під час доставки.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.

05.12.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання № М-1.1-14-1185 від 05.12.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.12.2017 року представником позивача подано клопотання від 12.12.2017 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 12.12.2017 року позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 08.11.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З огляду на вищевикладене, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях 29.11.2017 року та 12.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 12.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 лютого 2013 року між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт Київ (Жуляни) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю Мастер-Авіа (позивач у справі, орендар за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Консул-Україна (відповідач у справі, суборендар за договором) укладено Договір №МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 01.02.2013 року з додатками, які є невід'ємними частинами договору (далі - Договір), згідно умов якого на підставі Рішень Київської міської ради від 17,02.2011р. №28/5415 Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах та від 22 вересня 2011 р. № 34/6250 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва орендар передає, а суборендар приймав в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 13,00 м 2 на четвертому поверсі в будівлі готелю Жуляни (кім.№426), що знаходиться за адресою: Повітрофлотський проспект, 92 - для розміщення офісного приміщення (далі - Об'єкт суборенди).

Вказаний Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування суборендарем об'єктом оренди (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 Договору об'єктом суборенди є нежитлове приміщення, загальною площею 13,00 м2, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1), який належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни).

Згідно п.9.1 Договору цей Договір вступає в силу з 01.02.2013 року та діє до 31.12.2014 року.

Згідно п.4.1 Договору орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати підписання цього Договору з додатками передати, а суборендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт суборенди. Акт приймання-передачі об'єкта суборенди підписується орендодавцем, орендарем та суборендарем.

У разі відмови суборендаря від підписання акту приймання-передачі протягом 10 календарних днів з дати отримання акту від орендаря договір припиняє свою дію.

Опис технічного стану об'єкта суборенди на дату передачі його суборендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта суборенди, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №2) (п.2.2 Договору).

Судом встановлено за матеріалами справи, що у відповідності до умов Договору позивач як орендар передав, а відповідач як суборендар прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 13,00 м 2 на четвертому поверсі в будівлі готелю Жуляни (кім.№426), що знаходиться за адресою: Повітрофлотський проспект, 92, літера Л , що підтверджується відповідним належним чином оформленим Актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.12.2014 року, підписаним трьома сторонами без зауважень. Копія вказаного Акту міститься в матеріалах справи.

За таких обставин господарським судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Мастер-Авіа було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Консул-Україна на підставі спірного Договору орендованого приміщення в тимчасове платне користування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване майно без будь-яких зауважень.

Факт отримання в суборенду та подальше користування нежитловим приміщенням відповідачем не заперечувався.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом суборенди суборендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Рішення Київської міської ради від 17.02.2011 року № 28/5415 Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду на конкурсних засадах , яка станом на 31.01.13 становить 2265,38 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять грн. 38 коп.) на місяць без урахування ПДВ (Додаток № 3).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується суборендарем разом з орендною платою (п.3.4 Договору).

Згідно п.3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

За умовами п.п. 3.5, 3.6 Договору орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок орендаря починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта орендареві.

Орендна плата сплачується суборендарем незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця за поточний на підставі рахунку, отриманого від орендаря.

Докази того, що сторони узгодили інший строк та порядок сплати орендної плати за Договором, ніж передбачено у вказаних пунктах 3.5, 3.6 Договору, в матеріалах справи відсутні.

При цьому як визначено сторонами в п. 3.8 Договору, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг з ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, а також компенсація витрат орендаря за користування земельною ділянкою, відшкодування послуг страхової компанії, компенсація витрат на експертну оцінку орендованих приміщень не входить до складу орендної плати та сплачується суборендарем окремо на підставі договорів, укладених з орендарем або з іншими підприємствами, що надають відповідні послуги.

Згідно з п. 4.2. Договору суборендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати вносити орендні та інші платежі.

Також відповідно до п. 4.9 Договору суборендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремим договором, укладеним суборендарем з орендарем або з іншими підприємствами, що надають відповідні послуги, одночасно з договором суборенди (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж, компенсацію витрат орендаря за користування земельною ділянкою і відшкодування послуг страхової компанії, експерта.

При цьому в матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідно до умов Договору за листопад - грудень 2014 року акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) згідно Договору на загальну суму 5203,09 грн., а саме:

Акт № 10782 від 30.11.2014 року (Суборенда нежитлового приміщення за листопад 2014 р.) на суму - 34,41 грн.;

Акт № 11686 від 31.12.2014 року (Суборенда нежитлового приміщення за грудень 2014 року) на суму - 3 312,00 грн.;

Акт № 11572 від 30.11.2014 року (Компенсація вартості теплової енергії за листопад 2014 року) на суму - 324,34 грн.;

Акт № 12584 від 31.12.2014 року (Компенсація вартості теплової енергії за грудень 2014 року) на суму - 419,72 грн.;

Акт № 10854 від 30.11.2014 року (Компенсація послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, витрат на утримання трубопроводів, вартості робіт з утримання напірного колектора, вартості перекачування стічних вод, рентної плати за спеціальне використання води за листопад 2014 року) на суму - 41,69 грн.;

Акт № 12005 від 31.12.2014 року (Компенсація послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, витрат на утримання трубопроводів, вартості робіт з утримання напірного колектора, вартості перекачування стічних вод, рентної плати за спеціальне використання води за грудень 2014 року) на суму - 41,69 грн.;

Акт № 11370 від 30.11.2014 року (Компенсація вартості активної електроенергії, вартості утримання електричних мереж за листопад 2014 року) на суму - 417,14 грн.;

Акт № 12230 від 31.12.2014 року (Компенсація вартості активної електроенергії, вартості утримання електричних мереж за грудень 2014 року) на суму - 409,58 грн.;

Акт № 10887 від 30.11.2014 року (Компенсація вартості вивозу твердих побутових відходів за листопад 2014 року) на суму - 25,94 грн.;

Акт № 12029 від 31.12.2014 року (Компенсація вартості вивозу твердих побутових відходів за грудень 2014 року) на суму - 25,94 грн.;

Акт № 10751 від 30.11.2014 року (Компенсація податку на землю за листопад 2014 року) на суму - 68,64 грн.;

Акт № 11856 від 31.12.2014 року (Компенсація податку на землю за грудень 2014 року) на суму - 68,64 грн.;

Акт № 11896 від 31.12.2014 року (Компенсація страхового платежу за грудень 2014 року) на суму - 13,36 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому за твердженнями позивача, вищезазначені акти здачі - прийняття робіт отримувались представниками суборендаря безпосередньо у ТОВ Мастер-Авіа , на підтвердження чого позивачем надані копії журналів реєстрації вихідної кореспонденції.

Крім того позивачем під час розгляду справи надані докази направлення на адресу відповідача актів здачі - прийняття (надання послуг) за спірний період та рахунків, зокрема, фіскальний чек № 0125 від 04.12.2017 року та відповідний опис вкладення в цінний лист від 04.12.2017 року.

В свою чергу оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Авіа як орендодавця з питань неотримання актів здачі - прийняття робіт згідно Договору, можливість посилання на відсутність (неодержання) актів як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня.

Доказів опротестування виставлених позивачем за період листопад - грудень 2014 року актів до суду не надходило, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання ТОВ Мастер-Авіа умов Договору в частині надання в суборенду нежитлового приміщення відсутні.

Як стверджує позивач в позовній заяві, в порушення умов Договору відповідач, починаючи з листопада 2014 року по грудень 2014 року включно, свої договірні зобов'язання щодо перерахування коштів за суборенду нежитлового приміщення та утримання об'єкту оренди в обумовлені Договором строки належним чином не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 5203,09 грн., в т.ч. по орендній платі за суборенду нежитлового приміщення в сумі 3346,41 грн. та з компенсації спожитих відповідачем комунальних послуг в сумі 1856,68 грн. (понесених позивачем витрат на утримання суборендованого нерухомого майна).

В подальшому, у зв'язку з несплатою відповідачем суми суборендної плати та суми відшкодування комунальних послуг, позивачем 08.05.2015 року була направлена на адресу ТОВ Консул-Україна претензія №М-11-14-307 від 08.05.2015 року та зведений рахунок від 28.03.2016 року, які отримані відповідачем 08.04.2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830009136463.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати та компенсації (відшкодування) витрат на утримання орендованого майна (плати за землю) відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5203,09 грн. (3346,41 грн. з суборендної плати та 1856,68 грн. відшкодування комунальних послуг), які позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

При цьому оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Зокрема, як зазначалось судом вище, матеріалами справи належним чином підтверджується передача орендованого нерухомого майна загальною площею 13,00 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 92, літ. Л , в суборенду відповідачеві.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 632 ЦК передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 19 зазначеного Закону ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Зокрема, розмір та порядок сплати орендної плати визначені сторонами в розділі 3 Договору.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.3.6 Договору суборендар зобов'язувався не пізніше 20-го числа поточного місяця сплачувати орендну плату на підставі отриманого від орендаря рахунку тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також суд зауважує, що за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України , ст. 202 Господарського кодексу України ). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601 , 604- 609 ЦК України .

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу згідно Договору в суборенду нерухоме майно за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92, літера Л , офіс 426, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не сплатив орендну плату за листопад - грудень 2014 року та має перед позивачем заборгованість зі сплати 3346,41 грн. суборендної плати.

При цьому суд звертає увагу на визначений сторонами під час підписання Договору, а саме п. 3.6, механізм оплати орендної плати, зокрема, термін оплати за умови надання орендодавцем рахунку.

Так, як свідчать матеріали справи, позивачем надані в якості доказів отримання відповідачем актів здачі - приймання робіт за спірний період, на підставі яких суборендар мав здійснити оплату за умовами Договору, та на підтвердження факту виконання позивачем зобов'язань з надання вказаних актів копії журналів вихідної кореспонденції із відмітками про отримання актів представниками ТОВ Консул - Україна .

Проте, зважаючи на відсутність жодних доказів на підтвердження повноважень зазначених осіб на вчинення відповідних дій з отримання актів згідно Договору від імені ТОВ Консул - Україна та не зазначення у наданому журналі даних щодо посад останніх, надані позивачем докази судом оцінюються критично та до уваги не приймаються.

Суд зазначає, що наявність чи відсутність акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) не може являтися доказом ненадання послуги як такої, оскільки є лише узгодженою сторонами формою документального відображення факту.

В свою чергу зважаючи на наявність беззаперечних доказів надсилання актів за спірний період на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 04.12.2017 року, вказані акти судом визнаються такими, що підлягають оплаті суборендарем в сумі 3346,41 грн.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами стосується виконання умов Договору в частині сплати відповідачем орендних платежів за користування переданим позивачем за актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.01.2013 року в суборенду нерухомим майном та компенсації суборендарем вартості спожитих останнім комунальних послуг та витрат орендаря на утримання об'єкту суборенди в сумі 1856,68 грн.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначалось судом вище, умовами п.3.8 та п. 4.9 Договору визначений обов'язок суборендаря з укладення окремих договорів з орендарем або з іншими підприємствами, що надають відповідні послуги, щодо відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на утримання майна, витрат орендаря за користування земельною ділянкою, послуг страхової компанії тощо, оскільки згідно Договору вказані платежі не входять до складу орендної плати., та самостійної оплати суборендарем таких платежів.

Натомість, докази укладення відповідачем згідно вимог п.3.8 Договору з позивачем договору про відшкодування витрат орендодавця та утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, а також наявності додаткових угод до спірного Договору щодо врегулювання даного питання, в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу порядок і строки внесення платежів з відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг умовами укладеного між сторонами Договору суборенди не визначений.

Надавши правову оцінку поданим позивачем матеріалам суд дійшов висновку, що за наявності зазначення в Договорі № МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 01.02.2013 року обов'язку суборендаря відшкодовувати понесені орендодавцем витрати на утримання орендованого майна та комунальні витрати на підставі окремих договорів, укладених суборендарем з орендарем або з іншими підприємствами, що надають відповідні послуги, та враховуючи відсутність доказів укладення самим суборендарем з орендарем або безпосередніми виконавцями послуг догорів про компенсацію, правові підстави для віднесення вказаних витрат до сум відшкодування, належних до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Консул-Україна за листопад - грудень 2014 року включно на підставі окремо виставлених актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) згідно умов Договору відсутні.

Окремо суд наголошує, що розмір належного відшкодування понесених позивачем як орендарем нерухомого майна експлуатаційних та комунальних витрат залежить від змісту, фактичного їх об'єму, тарифів та витрат останнього, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг тощо.

При цьому на підтвердження обґрунтованості та складу включених до складу актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), які виставлялись відповідачу, експлуатаційних та комунальних витрат, а саме теплової та електричної енергії, постачання питної води та водовідведення, утримання електричних мереж, податку на землю, вивозу твердих побутових відходів тощо, позивачем не надані відповідні відомості позивача про споживання ТОВ Мастер-Авіа .

Отже за висновками суду, витрати на утримання об'єкту оренди та комунальні послуги, страхові платежі, понесені позивачем, їх розмір та тарифи на оплату документально не підтверджені та у встановленому порядку не обґрунтовані, як і не надано жодних доказів на підтвердження розміру понесених орендарем витрат з податку на землю, відповідних узгоджених сторонами розрахунків понесених позивачем витрат, частина яких підлягає відшкодуванню відповідачем за умовами Договору оренди, матеріали справи не містять.

Таким чином, за відсутності зазначених доказів підстави для віднесення вказаних витрат до сум відшкодування, належних до сплати ТОВ Консул-Груп за листопад - грудень 2014 року в сумі 1856,68 грн. відсутні, тобто судом встановлено, що при визначенні розміру та обсягу витрат орендаря з обслуговування та експлуатації офісного приміщення № 426 на 4-му поверсі в будівлі готелю Жуляни, позивачем не доведено наявність обов'язку відповідача як суборендаря щодо участі у відшкодуванні вказаних витрат позивача на підставі Договору, в обсязі та сумах, зазначених в позовній заяві.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № МА 73/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в суборенду від 01.01.2013 року та/або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості з орендної плати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3346,41 грн. орендної плати позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у вказаній сумі.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк сплату орендної плати належним чином не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем здійснено нарахування за Договором процентів річних в сумі 446,31 грн. та втрат від інфляції в сумі 4079,95 грн. за період з 21.11.2014 року по 26.10.2017 року.

Проте враховуючи дату надсилання на адресу відповідача актів, на підставі яких останнім повинно бути здійснено оплату за Договором, та застосований позивачем період прострочення зобов'язань зі сплати орендної плати, позовні вимоги позивача про стягнення 4546,31 грн. процентів річних та 4079,95 грн. втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Консул-Україна (03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 92, офіс 426, код ЄДРПОУ 33052621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Авіа (03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 79, код ЄДРПОУ 37053765) 3346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 41 коп. - заборгованості, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 32 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.12.2017 року.