Рішення

від 15.12.2017 по справі 910/20205/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2017Справа № 910/20205/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІБ Автоматік Лайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Улянівський зернокомплекс АСГ"

Третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання права власності на майно і знаття арешту

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники:

від позивача - Панічев П.В. - керівник

від відповідача - Кір`яков Д.В., довіреність б/н від 05.12.2017

від третьої особи не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІБ Автоматік Лайн" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Улянівський зернокомплекс АСГ", за участю третьої особи Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно і знаття арешту

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20205/16 та призначено розгляд на 08.12.2016.

В судове засідання 08.12.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав свої усні пояснення по суті справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника третьої особи.

Ухвалою суду від 08.12.2017 відкладено розгляд справи на 15.12.2017.

В судове засідання 15.12.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 15.12.2017 представник відповідача з'явився, надав суду додаткові документи у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

Відповідно до позовної заяви позивач зазначив, що 20.10.2017 ним було помилково перераховано із поточного рахунку №26000053128894 в Київське ГРУ ПАТ "ПРИВАТБАНК", код банку 321842 грошові кошти у сумі 202 800 (двісті дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок за платіжним доручення №752 від 20.10.2017р. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЯНІВСЬКИЙ ЗЕРНОКОМПЛЕКС АСГ" № 26006500081714 в ПАТ "КРЕДІ АГРИКОЛЬ БАНК", код банку 300614.

20.10.2017 на адресу відповідача позивачем було надіслано лист Вих. №20/10/17-1 відповідно до якого останній просив повернути грошові кошти в розмірі 202800,00 грн. в зв'язку із тим, що кошти перераховані помилково на рахунок відповідача.

Позивач звернувся до відповідача з листом (вих. №20/10/17-1 від 20 жовтня 2017р.) з проханням негайно повернути вказані кошти, що належать Позивачу у зв'язку з тим, що вказані кошти перераховані помилково та без підстав (копія листа додається до позовної заяви).

Відповідач листом від 23.10.2017 року (вих. №01-23.10.17) підтвердив отримання вказаних коштів на свій рахунок, та повідомив про неможливість повернути належні позивачу кошти у зв'язку із тим що рахунок на який вони були зараховані арештований на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем без законних підстав було отримано належні позивачеві грошові кошти, повернути які не можливо в зв'язку із накладення на рахунок арешту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст. 3 , ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм закону випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилався на те, що грошові кошти в сумі 202800 грн. є власністю ТОВ ПІБ АВТОМАТІК ЛАЙН , безпідставно набуті ТОВ Улянівський зерно комплекс АСГ та перебувають під арештом, накладеним в межах виконавчого провадження, боржником за яким є саме відповідач , заявник і звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності на грошові кошти, звільнення коштів з-під арешту та зобов'язання відповідача перерахувати кошти на рахунок позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону , письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як було встановлено судом, 20.10.2017р. позивачем помилково перераховано грошові кошти на рахунок відповідача. В зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача про повернення коштів. Останній підтвердив факт отримання коштів та повідомив про неможливість повернення останніх в зв'язку із накладення арешту на рахунок відповідача.

При цьому, судом прийнято до уваги, що вказані дії позивача повністю узгоджуються з приписами п.32.3.1 ст.32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в України , згідно якого у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично грошові кошти, помилково перераховані на рахунок відповідача, належать саме позивачеві, а отже, утримання вказаних активів на рахунку відповідача є безпідставним та свідчить про порушення майнових прав заявника.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, виходячи з приписів норм чинного законодавства, в тому числі, ст.59 Закону України Про виконавче провадження , суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ПІБ АВТОМАТІК ЛАЙН про визнання права власності на грошові кошти в сумі 202800 грн. та звільнення вказаного майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати кошти на поточний рахунок відповідача слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не відмовляв позивачеві у поверненні безпідставно набутих коштів а повідомив, про неможливість таких дій в зв'язку із накладенням арешту на рахунок, крім того зазначив, що у підприємства інших рахунків немає.

Тобто, у даному випадку неповернення грошових коштів мало місце не з вини відповідача що вказує відсутність порушень з боку вказаного учасника судового процесу прав та законних інтересів заявника, що виключає можливість застосування судового захисту у спосіб, обраний позивачем.

Отже, виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ПІБ Автоматік Лайн до ТОВ Улянівський зерно комплекс АСГ про зобов'язання перерахувати грошові кошти.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю ПІБ АВТОМАТІК ЛАЙН право на кошти в сумі 202800 (двісті дві тисячі вісімсот) грн. зараховані за платіжним дорученням №752 від 20.10.2017 р. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівський зерно комплекс АСГ №26006500081714 в ПАТ Креді Агриколь Банк , код банку 300614.

3. Зняти арешт у межах в сумі 202800 (двісті дві тисячі вісімсот) грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівський зерно комплекс АСГ №26006500081714 в ПАТ Креді Агриколь Банк , код банку 300614

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівський зерно комплекс АСГ (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37, офіс 201, ідентифікаційний номер 30952714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПІБ Автоматік Лайн (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 8 ,кВ. 54, ідентифікаційний номер 39208203) судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн.

5. В іншій частині відмовити.

6. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України ).

Повне рішення складено 26.12.2017.

Суддя В.І. Мельник