Рішення

від 19.12.2017 по справі 915/1135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Справа № 915/1135/17

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 37141112)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТРАНС» (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5; ідентифікаційний код 37293984)

про: стягнення 37901,46 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Учасники справи (представники): не з'явилися.

Суть спору:

В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991 ) :

30 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Партс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.10.2017, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТРАНС» 37901,46 грн., з яких: 27726,60 грн. - заборгованість за поставлений товар, 5249,82 грн. - пеня, 2500,29 грн. - інфляція, 2424,75 грн. - 12% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № 9946-15/2016 від 29.08.2016; 6-ох видаткових накладних № SI0000522731 від 01.12.2016, № SI0000522988 від 01.12.2016, № SI0000523279 від 02.12.2016, № SI0000523637 від 02.12.2016, № SI0000528831 від 08.12.2016, № SI0000534100 від 14.12.2016; рахунків на оплату відвантаженого товару; товаро-транспортних накладних; банківської виписки; листа-вимоги № 20/10 від 20.10.2017; актів звірки взаєморозрахунків; норм статей 692, 625, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 31.10.2017 порушено провадження у справі № 915/1135/17 з призначенням її розгляду на 28 листопада 2017 року та викладено вимоги до сторін.

17.11.2017, на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2017, позивач подав витребувані документи (заява б/н від 14.11.2017 - вх. № 16317/17).

28.11.2017 в судове засідання з'явився уповноважений представник позивача.

Відповідач вимог ухвали суду від 31.10.2017 не виконав, відзиву на позов не надав, свого повноважного представника в судове засідання 28.11.2017 не направив, хоча про час та місце його проведення вважався повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2017 у справі № 915/1135/17, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» .

При цьому, відповідно до абз. абз. 1, 3 пп. 3.9.1 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом було перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами).

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.2 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом було здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

У судовому засіданні 28.11.2017:

- суд, проаналізувавши зазначені обставини, враховуючи відсутність обмежень для початку розгляду справи по суті (зміна предмету або підстави позову, подання зустрічного позову), розпочав розгляд справи по суті;

- уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками проведеного судового засідання, ухвалою від 28.11.2017 розгляд справи було відкладено на 19 грудня 2017 року та викладено вимоги до відповідача щодо надання відзиву.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 , яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції .

19.12.2017 представники сторін у судове засідання не з'явилися.

При цьому, відповідач ані правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991 ) , ані правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 ) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань до суду не направив, у судове засідання 19.12.2017 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи так само вважається повідомленим належним чином, оскільки копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2017 у справі № 915/1135/17, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, суд зазначає про процесуальне оформлення переходу на нові правила розгляду даної справи та повідомляє про продовження розгляду справи по суті, оскільки правові підстави для продовження розгляду справи зі стадії підготовчого провадження відсутні, так як розгляд справи вже було розпочато по суті.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

19.12.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши в попередньому судовому засіданні уповноваженого представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 9946-15/2016, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шино-монтажні послуги, а відповідач, як покупець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п. 1.1).

За умовами пунктів 1.2 та 1.3 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Згідно з пунктом 2.4 договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах (п. 2.5): EXW-склад постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника.

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру (п. 3.1). Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження покупцю до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями товару, а також перейти до роботи з покупцем на умовах 100% попередньої оплати (п. 3.2). В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму товарного кредиту, на яку він може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. У разі перевищення суми товарного кредиту та не настання при цьому терміну оплати за відтермінуванням, покупець має сплатити суму коштів, яка буде дорівнюватись сумі перевищення кредиту невідкладно (п. 3.3).

За умовами п. 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного договору.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу . На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 відсотків річних від простроченої суми .

Згідно з п. 8.2 та п. 8.4 сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

Підставою виступили умови договору поставки, первинні документи, які вказують на виконання договору сторонами, та норми статей 692, 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив протягом періоду з 01.12.2016 по 14.12.2016 відповідачу, а останній прийняв без зауважень і заперечень товар на загальну суму 30726,60 грн. , що підтверджується оформленими та підписаними обома сторонами наступними накладними:

1) № SI0000522731 від 01.12.2016 на суму 19288,80 грн. з передоплатою (на підставі рахунку № S0001549063 від 01.12.2016);

2) № SI0000522988 від 01.12.2016 на суму 4597,20 грн. з передоплатою (на підставі рахунку № S0001549653 від 01.12.2016), товар прийнято за товаро-транспортною накладною № SHP0000331858 від 01.12.2016;

3) № SI0000523279 від 02.12.2016 на суму 2812,98 грн. з передоплатою (на підставі рахунку № S0001549074 від 02.12.2016), товар прийнято за товаро-транспортною накладною № SHP0000332022 від 02.12.2016;

4) № SI0000523637 від 02.12.2016 на суму 718,44 грн. з передоплатою (на підставі рахунку № S0001551333 від 02.12.2016), товар прийнято за товаро-транспортною накладною № SHP0000332238 від 02.12.2016;

5) № SI0000528831 від 08.12.2016 на суму 1705,74 грн. з передоплатою (на підставі рахунку № S0001564288 від 08.12.2016), товар прийнято за товаро-транспортною накладною № SHP0000335569 від 08.12.2016;

6) № SI0000534100 від 14.12.2016 на суму 1603,44 грн. з передоплатою (на підставі рахунку № S0001578030 від 14.12.2016).

З наданої позивачем банківської виписки ПАТ «Креді ОСОБА_2» по рахунку позивача № 26007500176855 вбачається, що відповідач за отриманий товар здійснив лише одну оплату: 31.01.2017 на суму 3000,00 грн. (на підставі ПД 545 31.01.2017)

20.10.2017 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 20/10 від 20.10.2017 про сплату боргу за поставлений товар в розмірі 27726,60 грн., а також надіслав акт звірки взаємних розрахунків від 31.07.2017. За даними позивача, від відповідача ані відповіді, ані грошових коштів не отримано.

Крім того, в період розгляду судом даної справи, 13.11.2017 позивач надіслав відповідачу заяву про проведення звірки взаєморозрахунків від 13.11.2017 разом із двома примірниками акт звірки взаємних розрахунків від 10.11.2017. відповідь в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, станом на момент прийняття судом рішення, основний борг за договором поставки № 9946-15/2016 від 29.08.2016 становить 27726,60 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів оплати позивачу заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як було зазначено судом вище, в розділі 5 договору сторони дійшли згоди, що: в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 5.2); на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 відсотків річних від простроченої суми (п. 5.3).

У відповідності із наведеними умовами та в зв'язку із простроченням платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача: 5249,82 грн. пені, 2500,29 грн. інфляційних втрат, 2424,75 грн. - 12% річних.

Після перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення сум, суд дійшов таких висновків:

Що стосується заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми в розмірі 2424,75 грн. у якості 12% річних з посиланням на умови пункту 5.3 договору, то суд звертає увагу позивача на таке:

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій , а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

Умовами пункту 5.3 договору сторони, посилаючись на статтю 625 ЦК України фактично встановили інший розмір процентів річних - 12 відсотків від простроченої суми. Водночас, незрозумілим є використання у даному пункті договору поняття «штраф» , визначення якого не має відношення до змісту статті 625 ЦК України.

Штраф - це один із видів неустойки, поняття якої визначено ст. 549 ЦК України.

Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми, суд дійшов висновку, що сторонами умовами пункту 5.3 договору від 29.08.2016 передбачено саме відповідальність боржника (покупця) за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати на користь кредитора (постачальника) процентів річних в розмірі 12% від простроченої суми, оскільки неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання сторонами визначено у вигляді пені. Такі висновки суду також підтверджуються поясненнями представника позивача.

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування пені по кожній накладній за загальний період, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача повністю узгоджуються зі здійсненими судом розрахунками та сума до стягнення дійсно складає 5249,82 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат по кожній накладній в розмірі 2500,29 грн. та 12% річних по кожній накладній в розмірі 2424,75 грн., то суд встановив, що нарахування позивача повністю узгоджуються зі здійсненими судом розрахунками.

Беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 165, 220, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИСТРАНС» (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5; ідентифікаційний код 37293984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 37141112) грошові кошти в розмірі 37901,46 грн., з яких: 27726,60 грн. - заборгованість за поставлений товар, 5249,82 грн. - пеня, 2500,29 грн. - інфляційні втрати, 2424,75 грн. - 12% річних; та судовий збір в розмірі 1600 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 29 грудня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова