Рішення

від 19.12.2017 по справі 809/1502/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р. справа № 809/1502/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шумея М.В.,

секретаря судового засідання - Шпак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування п.п.3,4,5,7,8,9 припису від 27.10.2017,-

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування п.п. 3,4,5,7,8,9 припису від 27.10.2017.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Державною екологічної інспекцією в Івано-Франківській області було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території ТОВ "Карпатнафтохім", за результатами даної перевірки відповідачем був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на ТОВ "Карпатнафтохім", а також складений працівниками відповідача, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області ОСОБА_5, та ОСОБА_6, - припис від 17.10.2017. Як в акті перевірки, так і в приписі, відповідачем не визначено на підставі яких документів, обставин державні інспектори дійшли висновку про допущення порушень з боку позивача, що стали підставою для виставлення позивачу оскаржуваного припису. Тому, позивач вважає, що пункти 3,4,5,7,8,9 припису суперечать вимогам чинного законодавства України, фактичним обставинам справи, є необгрунтованими, грунтуються на надуманих твердженнях відповідача, а тому підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 10.10.2017 по 13.10.2017 на підставі наказу №348 від 05.10.2017, а також направлення на перевірку №220 від 05.10.2017 - Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області провела планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", в ході якої перевірила підприємство на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки було складено акт від 13.10.2017, та у зв"язку з виявленими порушеннями винесено припис від 17.10.2017, яким зобов"язано позивача:

- пунктом 3 у строк до 13.12.2017 укласти договори оренд земельних ділянок кадастровий №2624855100:03:001:0050,2624885100:03:001:0001,2624885100:03:001:0021;

- пунктом 4 у строк до 13.11.2017 винести за межі прибережно - захисної смуги Чечвинського водосховища будівлю (баню);

- пунктом 5 у строк до 13.11.2017 встановити класи небезпеки відходів висновками;

- пунктом 7 у строк до 13.11.2017 представити проект рекультивації не діючого полігону ТПВ;

- пунктом 8 у строк до 13.11.2017 ліквідувати засмічені землі кадастровий №2610400000:002:001:0107, 2610400000:02:001:0044, 2610400000:02:001:0045 будівельними відходами (бій цегли, бій бетонних блоків);

- пунктом 8 у строк до 13.11.2017 надати до Держекоінспекції області висновок державної екологічної експертизи.

Не погоджуючись з пункатами 3,4,5,7,8,9 припису, позивач звернувся до суду.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає ОСОБА_2 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V.

Приписами статті і Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно із статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності" однією з підстав для здійснення позапланового заходу є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується із актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Статтею 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються вказаним Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно із пунктом "а" частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 на Державну екологічну інспекцію (Держекоінспекцію) покладено функції зі здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів, у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів.

Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України.

Згідно з п.п 2 п.4 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.

Відповідно до пункту 6.4 Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд зазначає, що передумовою для винесення оскаржуваних пунктів припису було проведення службовими особами відповідача планової перевірки позивача, що проводилася у період з 10.10.2017 року по 13.10.2017 року.

Отже, як вбачається з позовних вимог позивач оскаржує пункти 3,4,5,7,8,9 припису від 17.10.2017, яким позивача зобов"язано у встановлені терміни вчинити певні дії.

У судовому засіданні встановлено, що в пункті 3 припису від 17.10.2017 відповідачем зазначено, про необхідність укласти договори оренди земельних ділянок кадастрові №2624855100:03:001:0050, 2624885100:03:001:0001, 2624885100:03:001:0021). У зв"язку з закінченням терміну дії в травні 2017 року договорів оренди землі, а саме: Рожнятівська селищна рада - ділянка площею 246,7797 га (кадастровий номер 2624855100:02:001:0001; Сваричівська сільська рада - ділянка площею 0,0189 га (кадастровий номер 2624885100:03:001:0001-2624885100:03:001:0021.

На виконання даного пункту позивач звернутався до Івано-Франківської обласної державної адміністрації: листом №50 від 25.01.2017 про продовження термінів дії оренди землі; листом №210 від 21.03.2017 з проханням повідомити про стан розгляду клопотань; листом №446 від 23.05.2017 з проханням видати розпорядження про продовження терміну дії договорів; листом №800 від 11.07.2017 з проханням повідомити про стан розгляду поданих раніше клопотань про продовження терміну дії договорів оренди землі.

Суд зазначає, що подані представниками позивача листи до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з проханням видати розпорядження про продовження терміну дії договорів оренди землі на три роки, не встановлюють права користування чи оренди відповідних земельних ділянок ТОВ "Карпатнафтохім", адже відповідне розпорядження ОДА так і не видане, термін дії договорів оренди землі не продовжено, нові договори не укладено та не проведено державну реєстрацію права оренди чи користування.Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з держаної реєстрації.

Тому, пункт 3 припису від 17.10.2017 року не є протиправним і відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4 припису від 17.10.2017 відповідачем зазначено, про винесення за межі прибережно захисної смуги Чечвинського водосховища будівлю (бані).

Судом досліджено та підтверджено матеріалами справи, що дана будівля згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про режстрацію права власності та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна є побутовим приміщенням, а не банею та відноситься до водосховищ площею більше 3 гектарів.

Чечвинське водосховище відноситься до регульованих типів водосховищ. Рівень води може коливатися від відмітки 360,6 м до 366,7 м. Як вбачається з фрагменту плану водосховища в період коли відмітка води у водосховищі понижується, берегова лінія (уріз води) змінюється і проходить саме там як показано на малюнку: на відстані 90-93 метра від будівлі. Тому, як для даного типу водойм встановлено межі прибережно-захисної смуги на відстані 50 м урізу води, то будівля ні яким чином не може входити в цю смугу.

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережені захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: зокрема, для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею бульше 3 гектарів.

Таким чином, правових підстав для винесення даної будівлі за межі прибережно-захисної смуги немає, оскільки згідно фрагменту плану Чечвинського водосховища відстань від побутового приміщення до дзеркала води Чечвинського водосховища становить 93-95м.

В пункті 5 припису відповідачем зазначено, що клас небезпеки відходів не встановлений висновком, що є порушенням вимог статті 17 Закону України "Про відходи". Згідно статті 17 Закону України "Про відходи" суб"єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов"язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров"я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено в судовому засіданні, що висновки СЕС були частиною пакету документів, що надавався для отримання дозволу на розміщення відходів і лімітів на утворення і розміщення відходів згідно Постанови Кабінету Міністрів України №121 від 03.08.1998 року "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів". Дана постанова втратила чинність на підставі постанови №118 від 18.02.2016. До сьогоднішнього часу нового порядку не розроблено та не затверджено. Позивач неодноразово звертався до Управління екології та природних ресурсів ОДА, в зв"язку з неузгодженістю законодавчих нормативних документів, надати роз"яснення щодо необхідності, термінів і процедури надання документів для одержання дозволу на розміщення відходів і лімітів на утворення і розміщення відходів для ТОВ "Карпатнафтохім" на 2017-2019 роки, оскільки термін дії якого закінчується 31.12.2016. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи листами: №13/13 від 10.03.2016 та №13/27 від 07.09.2016. Листами №03-06/1319 від 11.03.2016 та №03-06/3752 від 07.09.2016 - Управління екології та природних ресурсів ОДА надало позивачу відповіді про те, що на даний час порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та форма дозволу не визначені, а тому прийом документів для отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами буде здійснюватися після встановлення механізму видачі дозвільних документів Кабінетом Міністрів України.

Листом №114 від 10.03.2016 позивач звернувся до Департаменту екологічної безпеки та поводження з відходами Міністерства екології та природних ресурсів України в зв"язку з неузгодженістю законодавчих нормативних документів, надати роз"яснення щодо необхідності, термінів і процедури надання документів для одержання Дозволу на розміщення відходів для ТОВ "Карпатнафтохім" на 2017-2019 роки, оскільки термін дії якого закінчується 31.12.2016 року. Однак, Департаментом екологічної безпеки та поводження з відходами Міністерства екології та природних ресурсів України надано, також відповідь, що й Управлінням екології та природних ресурсів ОДА, а саме відсутність затвердженого порядку видачі зазначеного дозволу поводження з відходами, що підтверджується листом №7/727-16 від 18.08.2016 року.

Суд звертає увагу, на те, що в Україні діяли Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи. санітарна охорона грунту. "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров"я населення" ДСанПіН 2.2.7.029-99 №29, 01.07.1999 затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України. 20.09.2014 ДСанПіН 2.2.7.029-99 №29 також втратив свою чинність (Повідомлення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва) Нових санітарних правил не розроблено і не затверджено.

Судом встановлено, що у позивача є висновки СЕС щодо встановлення класів небезпеки, за попередні роки, зокрема, дозвіл на розміщення відходів №435 Кал. від 04.02.2014 року та дозвіл на розміщення відходів №480-03/14 від 20.03.2014 (а.с.43-51), а також на підприємстві ні склад сировини, ні технології виробництв не змінилися, а отже якісний склад відходів та відповідно його клас безпеки не змінився.

Тому, враховуючи вищезазначене, суд не вбачає правомірності винесення пункту 5 припису від 17.10.2017 року.

Відповідачем в пункті 7 припису зазначено, що не представлено проекту рекультивації полігону твердих побутових відходів.

Рекультивація недіючого полігону твердих побутових відходів проведена в 2010 році приватний акціонерним товариством "Лукор" та підставі договору купівлі-продажу майна №37-361/13 від 12.12.2013 року даний договір відчужений позивачу (а.с.149-150).

На спростування доводів відповідача про те, що під час перевірки не представлено проект культивації не діючого полігону твердих побутових відходів, суд зазначає наступне.

У Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" немає діючого полігону. На даний час він складається з двох карт: стара карта, яка експлуатувалася з 1994 року - заповнена та рекультивована, згідно вимог робочого проекту "Полигона ТТБО" концерна "Хлорвініл" №5533 1992 року. Нова карта експлуатується з 2011 року згідно вимог робочого проекту "Розширення полігону захоронення ТТПВ" Коригування РП №4.020.06. При проектних навантаженнях період експлуатації нової карти становить 10 років (том II а.с. 2-5).

Тому, відповідно до вищенаведеного суд не вбачає правомірності винесення пункту 7 припису від 17.10.2017.

Пунктом 8 припису зобов"язано ТОВ "Карпатнафтохім ліквідувати засмічені землі площею 7,5820 га (кадастровий № 2610400000:002:001:0107), площею 1,4184 га (кадастровий № 2610400000:02:001:0044), площею 2,9613 га (кадастровий №2610400000:02:001:0045) будівельними відходами (бій цегли, бій бетонних блоків) до 13.11.2017 року.

Суд встановлено, що стосовно земельної діялянки площею 7,5820 га - 28.07.2088 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 було укладено договорів купівлі-продажу нерухомого майна(зареєстрований в реєстрі №3403). Пунктом 7 вказаного договору встановлено обо"язок фізичної особи підприємця ОСОБА_7, протягом 60-ти днів з моменту нотаріального посвідчення даного Договору подати всі документи у відділ земельного кадастру для переоформлення права користування земельною ділянкою площею 8,46 га. На даний час позивач вчиняє всі передбачені чинним законодавством дії щодо виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 зобов"язань стосовно переоформлення на себе права користування даною земельною ділянкою.

Стосовно земельної ділянки площею 2,9616 га - 22.07.2015 року між позивачем та ТОВ "Карпати-ІФ" укладено договір №А201506692 на виконання демонтажних робіт. Відповідно до пункту 7.1.7 даного договору ТОВ "Карпати-ІФ" взяло на себе зобов"язання забезпечити в процесі проведення систематичне, а після завершення робіт остаточне прибирання будівельного майданчика від відходів виробництва та будівельного сміття, з подальшою технічною рекультивацією земельних ділянок демонтованих корпусів. В матеріалах справах міститься ухвала Господарського суду Івано-Франківсьокї област по справі №909/1058/17 за позовом ТзОВ "Карпатнафтохім" до ТзОВ "Карпати-ІФ", про зобов"язання виконати умови пункту 7.1.7 договору А201506692 від 22.07.2015 року.

Щодо земельної ділянки площею 1,4184 га- позивач зазначає, що у відповідності до 2.1.3 положень ДСанПіН 2.2.7.029-99., затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №29 від 01.07.1999 року будівельні відходи (бій цегли, бій бетонних блоків) використані для проведення планувальних робіт на даній земельній ділянці (будівельні відходи IV класу).

Згідно статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов"язані:

а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;

б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;

д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;

с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів;

Статтею 33 Закону України "Про відходи" взначено, зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам.

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Згідно статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно п.3.2 "Методики визначення розмірів школи, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2017 року №149. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому грунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного сурудовища.

Відповідно, дане підприємство порушило пункт "б" статті 91 Земельного кодексу України додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, статтю 35 Закону України "Про охорону земель" забезпечувати захист земель від засмічення, статтю 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" якою, встановлено обов"язок суб"єктів права власності на відходи вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Згідно статті 35 Закону України "Про охорону земель" підприємства зобов"язані: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;

Стаття 1 Закону України "Про відходи" визначає, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до статті 33 даного Закону забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи ТОВ "Карпатнафтохім" договори про демонтажні роботи не звільняють позивача як землекористувача відповідних земельних ділянок та власника відходів, ліквідувати засмічення земель.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не дотримано екологічних нормативів при використанні та охороні земель. Враховуючи вищевикладене вважає, що пункт 8 припису відповідає нормам законодавства України.

В пункті 9 припису відповідачем зазначено, що позивачем не представлено висновок екологічної експертизи, однак, не конкретизовано, по якому саме об"єкту має бути наданий висновок.

З приписів частин 2-3 статті 39 Закону України "Про екологічну експертизу" позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.

Системний аналіз даної правової норми дає підстави для висновку про те, що отримання позитивного висновку державної державної екологічної експертизи необхідно лише у разі здійснення будівництва, а саме на стадії проведення експертизи проектів будівництва.

Судом встановлено в судовому засіданні, що висновки екологічної експертизи на об"єкти, які були збудовані та введені в експлуатацію після 1995 року були надані для огляду працівникам відповідача, а саме: висновок №65 державної екологічної експертизи стосовно робочого проекту "Виробництво хлору та каустичної соди мембранними способом" в частині розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище"; висновок комплексної державної експертизи №74.84.0-758/06 від 31.03.2008 року (установка мембранного електролізу потужністю 200 тис.тон в рік); висновок №55 державної екологічної експертизи щодо робочого проекту "Установка по виробництву ПВХ суспензійного потужністю 300 тис. тон на рік ТОВ "Карпатнафтохім" в частині розділу "Оцінка впливів на навколишнє середовище"; висновок комплексної державної експертизи №218/08 від 30.04.2009 року (установка по виробництву ПВХ суспензійного потужністю 300 тис. тон на рік). Представник позивача пояснив суду, що на інші технологічні установки збудовані до 1995 року висновки екологічної експертизи не вимагалися та не розроблялися, оскільки ОСОБА_2 України "Про екологічну безпеку" набрав чинності 16.03.1995 року, а постанова Кабінету Міністрів України №870 від 31.10.1995 року "Про порядок передачі документації на державну екологічну експертизу", яка прийнята для реалізації Закону України "Про екологічну експертизу", набрала чинності 23.10.1995 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про екологічну експертизу" Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Згідно статті 7 Закону України "Про екологічну експертизу" об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

В судовому засіданні також встановлено, що за останні два роки на ТОВ "Карпатнафтохім" було збудовано і експлуатуються два нові виробництва:

1) виробництво хлору та каустичної соди мембранним способом (висновок державної екологічної експертизи щодо робочого проекту №65 від 27.06.2007 року);

2) установка по виробництву ПВХ суспензійного потужністю 300 тис. тон в рік ( висновок державної екологічної експертизи щодо робочого проекту №55 від 02.10.2008 року).

Суд, зазначає, що без вищевказаних висновків які дослідженні судом не можна було б експлуатувати дані виробництва.

Тому, суд вважає пункт 9 припису неправомірним та протиправним.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.. Суд вважає, що відповідач не повністю довів законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 4, 5, 7, 9 Припису від 27.10.2017 року Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, виданого державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області ОСОБА_5, та ОСОБА_6

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", (код 33129683 ) вул. Промислова, 4,м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77306;

Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, (код 37952307 ) вул. Сахарова, 23 а,м. Івано-Франківськ,76000

Суддя Шумей М.В.

Рішення складене в повному обсязі 26 грудня 2017 р..