Рішення

від 26.12.2017 по справі 826/7703/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2017 року № 826/7703/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014741701 від 14.10.2014 року та податкової вимоги №57-25 від 27.01.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.09.2014 № 705/445/17-01/НОМЕР_1 про отримання ОСОБА_1 у 2014 році неоподаткованого доходу від операцій з інвестиційними активами (а саме продажу частки у статутному капіталі резидента України - ТОВ Хокейний клуб Беркут ), які були покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення. На переконання позивача, позиція контролюючого органу щодо отримання ОСОБА_1 іноземного доходу у розмірі 1 567 996,63 грн. є хибними та суперечать нормам п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, що регулюють оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів, п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо визначення доходу, отриманого з джерел за межами України ( іноземного доходу), та пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо визначення доходу з джерелом їх походження з України .

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, пославшись на правомірність та обґрунтованість висновків акту перевірки, та відповідно законність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У вересні 2014 року працівником ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 16.09.2014 №705/445/17-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

За висновками цього акта перевірки позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2013 рік на 1567996,63 грн., чим порушено вимоги норм пп.14.55 п.14.1 ст.14, п.57.1 ст.57, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, п.170.11 ст.170, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України. За результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 1567996,63 грн., та штрафні санкції - 391999,16 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 14.10.2014 прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення за №0014741701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 959 995,79 грн., в тому числі за основним платежем - 1 567 996,63 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 391 999,16 грн.

У зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань відповідачем виставлено податкову вимогу №57-25 від 27.01.2015 року.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 та податкову вимогу від 27.01.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до абз. 1 і 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі -Податкового кодексу України) базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу).

Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід, отриманий з джерел за межами України - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України. Так, пп. 170.11.1 п. 170.11 вказаної статті Кодексу передбачено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу (тобто, 15 та 17 %).

Нормами пп. 170.11.2, 170.11.3 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності у платника податку підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Податкового кодексу України, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк Податкової декларації платник податків несе відповідальність, установлену цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з пп. 170.11.3 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку: податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно; поштові податки; податки на реалізацію (продаж); інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника відповідно до законодавства України (пп. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України).

Між тим, у пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України наведено визначення доходу з джерелом їх походження з України як будь-якого доходу, отриманого резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп. 164.1.3 п. 164.1, п. 164.4 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з пп. 164.2.9 вказаного пункту таким є інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

В розумінні пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 172 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач являється одним із засновників юридичної особи зареєстрованої на території України - ТОВ Хокейний клуб Беркут (код ЄДРПОУ 37727188, з місцезнаходженням: м.Київ, Контрактова площа, 8 літ. А), створеним в 2011 році.

03.12.2013 позивач на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ Хокейний клуб Беркут , датованого 03.12.2013, відчужив на користь нерезидента - Компанії ГОЛДЕН ІГЛ СПОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД (Республіка Кіпр) частину належної йому частки в статутному капіталі ТОВ Хокейний клуб Беркут в розмірі 46,12 % статутного капіталу вказаного товариства номінальною вартістю 9 224 859,00 грн.

За даними акту перевірки позивач повністю оплатив відчужувану частину частки у статутному фонді ТОВ Хокейний клуб Беркут грошовими коштами.

За результатами 2013 року позивач подав 10.02.2014 до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік з додатком 3 Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами . В даній податковій звітності позивач задекларував в тому числі інвестиційний прибуток у розмірі 9 224 859,00 грн., отриманий від операції з продажу частки у статутному капіталі ТОВ Хокейний клуб Беркут , витрати, понесені на придбання інвестиційного активу у сумі 9 224 859,00 грн., та визначив у зв'язку з цим суму податку, що підлягає сплаті платником самостійно, в сумі 0,00 (нуль) грн.

Додаток 4 Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих з джерел за межами України до вказаної податкової декларації не додавався.

З тексту акта перевірки вбачається, що спірне нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 959 995,79 грн. зроблено на підставі описаної вище операції з продажу позивачем частини частки у статутному капіталі ТОВ Хокейний клуб Беркут нерезиденту - ГОЛДЕН ІГЛ СПОРТ МЕНЕДЖМЕНТ ЛТД (Республіка Кіпр), та мотивоване тим, що сума задекларованого позивачем інвестиційного прибутку у розмірі 9 224 859,00 грн. від відчуження на користь нерезидента інвестиційного активу (частини частки у статутному капіталі ), є іноземним доходом, який необхідно оподаткувати без врахування витрат (9 224 859,00 грн.) на придбання відчуженої частини частки у статутному капіталі українського товариства (ТОВ Хокейний клуб Беркут ).

Враховуючи вищенаведене та встановлені у справі обставини суд приходить до висновку, що позивач отримав дохід від відчуження корпоративних прав, а саме частки статутного фонду ТОВ Хокейний клуб Беркут , на території України, а тому відсутні підстави вважати іноземним доходом інвестиційний прибуток, задекларований позивачем в 2013 році.

Як було зазначено вище, оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських господарських товариств регулюється виключно п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 № К/800/5358/14, сформована за результатами розгляду аналогічної справи).

В силу норм пп. 170.2.1, 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до абз. 1 пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року..

Правовий аналіз зазначених норм Кодексу дає суду підстави для висновку, що об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

Судом встановлено, що продаж позивачем - співзасновником ТОВ Хокейний клуб Беркут частини своєї частки (46,12 %) в статутному капіталі Товариства було здійснено за вартістю 9 224 859,00 гривень, яка дорівнює розміру внеску, що був внесений ним при формуванні статутного капіталу цього товариства, в сумі 9 224 859,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами в розумінні податкового закону, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Сума витрат у розмірі 9 224 859,00 грн., понесена позивачем у минулих періодах на придбання частки статутному фонді ТОВ Хокейний клуб Беркут , підтверджується наявними у справі матеріалами та не спростована відповідачем.

Таким чином, з урахуванням норм п. 170.2 ст. 170 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (згідно яких ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.4). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %), сума інвестиційного прибутку, отримана позивачем у 2014 році від спірної операції, та що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за наведеними ставками, становить 0,00 грн.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що висновки акта перевірки про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 1567996,63 грн. є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0014741701 від 14.10.2014 та, відповідно податкова вимога №57-25 від 27.01.2015 року такими, що підлягають скасуванню як протиправні.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Керуючись положеннями статей 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.10.2014 №0014741701.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27.01.2015 №57-25.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: 03179, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 8000,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550, місцезнаходження 03115, м.Київ, вул. Верховинна, буд. 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Є.В. Аблов