Постанова

від 14.12.2017 по справі 826/1496/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/1496/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр (далі - ТОВ Аутсорсинговий контакт центр , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача в процесі призначення та проведення перевірки;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0020711404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що у відповідача не було підстав для призначення перевірки та її проведення за підставою, вказаною у пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Також, позивач стверджує про протиправність податкового повідомлення-рішення, яке прийнято, на його думку, на підставі неправомірних висновків відповідача про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період. Оскільки господарські операції позивача з контрагентами підтверджені первинними документами, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ Аутсорсинговий контакт центр дотримано передбачені умови для формування податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними, оскільки за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. При цьому, що наявність оплати за спірними операціями, на думку контролюючого органу, сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та, в даному випадку, самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств-учасників спірних операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ Аутсорсинговий контакт центр зареєстроване Головним територіальним управлінням юстиції у м Києві 20.06.2011, код ЄДРПОУ 37725479. З 22.06.2011 за №40228 позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби.

На підставі наказу від 20.09.2016 №5933, направлення від 21.09.2016 №873/26-15-14-04-04, згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (код ЄДРПОУ 37725479) з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПП Грін-А Компані (код ЄДРПОУ 40226735) за квітень 2016 року та ПП Глобал Груп (код ЄДРПОУ 40343726) за травень 2016 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2016 №246/26-15-14-04-04/37725479.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ Аутсорсинговий контакт центр пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з 01.04.2016 по 31.05.2016 на загальну суму 1 033 432,00 грн., а саме за квітень 2016 року - 567 116,00 грн. та за травень 2016 року - 466 316,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0020711404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 291 790,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 033 432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 258 358,00 грн.

Позивачем вказане рішення оскаржувалось в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.12.2016 №28005/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0020711404 залишене без змін,а скарга позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що підстави для проведення перевірки були відсутні, а податкове повідомлення-рішення, прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, є протиправним, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Особливості призначення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 ПК України.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

За приписами підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З контексту зазначеної норми Податкового кодексу України слідує, що передумовою для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є дії контролюючих органів щодо витребування у платника податків пояснень та їх документального підтвердження щодо обставин, що свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, наведеній у постановах від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016 № 1-2749а15, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документального підтвердження. Якщо податковий орган вважає, що ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

За результатами дослідження наявних у справі матеріалів судом встановлено, а позивачем не спростовано фактів виникнення обставин, передбачених нормою підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для призначення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Загальні вимоги до змісту наказу про проведення перевірки наведені у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Зокрема, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, в тому числі копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

При цьому, положеннями статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, зазначених у п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 №21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачена можливість та встановлений порядок захисту платника податків від незаконного проведення перевірки, а саме - шляхом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Аутсорсинговий контакт центр була розпочата з відома та у присутності директора товариства ОСОБА_1

Копію наказу про початок документальної позапланової виїзної перевірки від 20.09.2016 № 5933 вручено особисто директору ОСОБА_1 21.09.2016, а також пред'явлено направлення під підпис від 21.09.2016 № 873/26-15-14-04-04.

До перевірки надано журнал реєстрації перевірок ТОВ Аутсорсинговий контакт центр , в якому здійснено відповідний запис № 7 від 21.09.2016.

Крім того, факт допущення працівників відповідача до проведення перевірки на підставі наказу від 20.09.2016 № 5933 не заперечуються сторонами у справі.

Таким чином, оскільки здійснення податкового контролю шляхом проведення позапланових перевірок прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, а ТОВ Аутсорсинговий контакт центр не скористалося правом, передбаченим пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, на недопущення до проведення перевірки та не довів протиправності дій відповідача щодо призначення та проведення такої перевірки належними доказами, суд вважає вимоги в цій частині необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі у задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки та у разі необхідності прийняті за її результатами рішення.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 27.10.2016 №0020711404 суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр та ПП Грін-А Компані укладено договір від 10.03.2016 №04/А10, в порядку та на умовах якого Замовник (ТОВ Аутсорсинговий контакт центр ) доручає, а Виконавець (ПП Грін-А Компані ) приймає на себе зобов'язання надати за оплату послуги з пошуку та підбору персоналу згідно до Замовлень узгоджених сторонами.

Згідно додатку від 30.04.2016 №1 до Договору за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 надали послуги на загальну суму 298 720,00 грн., а саме кількість прийнятих претендентів на співбесіду склала 799 осіб, та зареєстровано відповідну податкову накладну від 30.04.2016 №38.

Крім того між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Орендар) та ПП Грін-А Компані (Орендодавець) укладено договір від 14.03.2016 №ФП/А14 оренди обладнання та програмного забезпечення, предметом якого є передача Орендодавця, а прийняття Орендаря у строкове платне користування (оренду) визначене в Договорі (включаючи додатки до нього) обладнання та програмне забезпечення для його підтримки, вартість предмета оренди також встановлюється у Додатку №1 до цього Договору, що належить Орендодавцю на праві власності.

До перевірки надано специфікацію до Договору з переліком та описом обладнання та програмного забезпечення.

Згідно додатку від 01.04.2016 №2 складено акт приймання-передачі предмету оренди з переліком та описом обладнання та програмного забезпечення.

Також, на виконання умов договору виписано податкову накладну від 30.04.2016 №53.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як пояснив представник позивача, орендоване обладнання від уповноваженої особи ПП Грін-А Компані приймалось в приміщеннях, що належить на правах оренди ТОВ Аутсорсинговий контакт центр за адресами: м. Київ, бул. І.Лепсе, 4 та м. Львів, вул. Федьковича, 58. За аналогічною процедурою відбувалось повернення орендованого обладнання. Таким чином, ТОВ Аутсорсинговий контакт центр не здійснювало перевезення обладнання, а тому не може мати товарно-транспортних накладних.

Також, між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Замовник) та ПП Грін-А Компані (Виконавець) укладено договір від 10.03.2016 №ФП/А10, в порядку та на умовах якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії.

Згідно пункту 2.1 Договору метою надання послуг є контроль Замовником якості роботи персоналу Замовника при здійсненні статутних видів діяльності і результати надання послуг, отримані за цим Договором, призначену для внутрішнього використання Замовником у своїй фінансово-господарській діяльності.

До цього Договору також укладено сторонами додаток від 30.04.2016 №1, в якому міститься розшифрування кількості наданих за період послуг

На виконання умов Договору виписано податкову накладну від 30.04.2016 №33 та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2016 №22.

Між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Замовник) та ПП Грін-А Компані (Організатор) укладено договір від 04.03.2016 №ФП/А04, відповідно до умов якого Організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування Замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-center на території України (послуги промоушн), із застосуванням елементів спрямованої (п.1.2-1.3 цього Договору) рекламної кампанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції Організатора), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

На виконання умов договору виписано податкову накладну від 30.04.2016 №54 та акт приймання-передачі від 30.04.2016 №54.

Між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр та ПП Грін-А Компані укладено договір від 11.03.2016 №04/А11 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях та додаток до договору від 30.04.2016 №1.

На виконання умов договору виписано податкову накладну від 30.04.2016 №39.

На підтвердження оплати вищезазначених договорів позивачем надано платіжні доручення: від 19.05.2016 №3525, від 20.05.2016 №3528, від 23.05.2016 №3530, від 24.05.2016 №3535, від 26.05.2016 №3543, від 27.05.2016 №3547, від 30.05.2016 №3555, від 31.05.2016 №3558.

Окрім того, у періоді, що перевірявся, позивачем здійснено фінансово-господарські операції з ПП Глобал Груп (код ЄДРПОУ 40343726).

Між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Замовник) та ПП Глобал Груп (Виконавець) укладено договір від 06.04.2016 №АКЦ/ГГ6, в порядку та на умовах якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за оплату відповідно до визначення у розділі Визначення термінів в даному Договорі послуги за цим Договором, а саме надати послуги із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії.

Згідно пункту 2.1 Договору метою надання послуг є контроль Замовником якості роботи персоналу Замовника при здійсненні статутних видів діяльності і результати надання послуг, отримані за цим Договором, призначену для внутрішнього використання Замовником у своїй фінансово-господарській діяльності.

До цього Договору також укладено сторонами додаток від 30.05.2016 №1, в якому міститься розшифрування кількості наданих за період послуг.

На виконання умов даного Договору виписані акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2016 №110 та податкова накладна від 30.05.2016 №110 на суму 1 031 967,00 грн.

Між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Орендар) та ПП Глобал Груп (Орендодавець) укладено договір від 17.04.2016 №АКЦ/ГГ17 оренди програмного забезпечення та додаток до договору від 30.05.2016 №1.

Згідно пункту 1.1 цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в Договорі (включаючи додатки до нього) програмне забезпечення Genesys v8.1 та здійснювати його технічну підтримку, вартість якої також встановлюється у Додатках до цього Договору, що належить Орендодавцю на праві власності.

На виконання умов Договору виписані акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2016 №112 та податкова накладна від 30.05.2016 №112 на суму 243 481,67 грн.

Між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Орендар) та ПП Глобал Груп (Орендодавець) укладено договір від 11.04.2016 №АКЦ/ГГ11, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в Договорі (включаючи додатки до нього) обладнання та програмне забезпечення для його підтримки, вартість предмету оренди також встановлюється у Додатку №1 до цього Договору, що належить Орендодавцю на праві власності.

Сторонами підписано додатки до договору №1 (специфікація) та від 01.05.2016 №2 (акт приймання-передачі предмету оренди).

На виконання умов Договору виписані акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2016 №111 та податкова накладна від 30.05.2016 №111 на суму 807 150,00 грн.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як пояснив представник позивача, орендоване обладнання приймалось від уповноваженої особи ПП Глобал Груп в приміщеннях, що належить на правах оренди ТОВ Аутсорсинговий контакт центр за адресою м. Київ, бул. І.Лепсе, 4 та м. Львів, вул. Федьковича, 58. За аналогічною процедурою відбувалось повернення орендованого обладнання. Відтак, ТОВ Аутсорсинговий контакт центр не здійснювало перевезення обладнання, а тому не може мати товарно-транспортних накладних.

Між ТОВ Аутсорсинговий контакт центр (Замовник) та ПП Глобал Груп (Виконавець) укладено договір від 19.04.2016 №АКЦ/ГГ19, в порядку та на умовах якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати за оплату послуги з пошуку та підбору персоналу згідно до Замовлень узгоджених сторонами.

Сторонами складено та підписано додаток до Договору від 30.05.2016 №1, в якому зафіксовано перелік наданих послуг.

На виконання умов договору виписані акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2016 №113 та податкова накладна від 30.06.2016 №113 на суму 248 983,33 грн.

На підтвердження оплати вищезазначених договорів до матеріалів справи долучено платіжні доручення від 31.05.2016 №3559, від 11.08.2016 № 61346739, від 10.08.2016 № 61346719, від 09.08.2016 № 61346716, від 08.08.2016 № 61346712, від 05.08.2016 № 61346707, від 03.08.2016 № 61346703, від 02.08.2016 № 61346699, від 01.08.2016 № 61346693, від 15.07.2016 № 61346627, від 14.07.2016 № 61346622, від 12.07.2016 № 61346609, від 11.07.2016 № 61346604, від 08.07.2016 № 61346603, від 05.07.2016 № 61346565, від 04.07.2016 № 61346553, від 01.07.2016 № 61346552, від 30.06.2016 № 61346538, від 17.06.2016 № 3626, від 07.06.2016 № 3582, від 06.06.2016 № 3581, від 03.06.2016 № 3579, від 02.06.2016 № 3570, від 01.06.2016 № 3568.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отримані роботи, послуги використано та реалізовано позивачем у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій, ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів.

Відповідно, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що інформація щодо основних засобів ПП Грін-А Компані відсутня в ІС Податковий блок , встановити наявність телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення на балансі ПП Грін-А Компані не можливо. Між тим, в квітні 2016 року ПП Грін-А Компані сформувало податковий кредит за рахунок податкових накладних не зареєстрованих в ЄРПН. Згідно акту № 30/26-57-12-01-37 від 25.05.2016 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з податку на додану вартість ПП Грін-А Компані (код ЄДРПОУ 40226735) за квітень 2016 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено завищення суми податкового кредиту заявленого у податковій декларації в сумі 2 455 640 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду), яке сплачується до державного бюджету в сумі 2 455 640 гривень.

Також, відповідач посилається на ухвалу Апеляційного суду міста Києва по справі № 11-сс/796/2927/2016, згідно якої 12.09.2016 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ накладено арешт на грошові кошти ПП Грін-А Компані (код 40226735), які знаходяться на банківських рахунках № 26003013045191, № 26004001045191, № 26058013045191 в ПАТ Сбербанк МФО 320627, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володимирська,46 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять.

Крім того, згідно отриманого листа ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.10.2016 № 5375/8/2650/21-01-03, згідно із яким зареєстровано кримінальне провадження відносно ПП Грін-А Компані № 32016100010000081 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України. В межах якого отримано пояснення ОСОБА_3, який зазначив, що з метою заробити кошти погодився зареєструвати на своє ім'я, зокрема, ПП Грін-А Компані , проте не мав наміру здійснювати фінансово-господарські операції в подальшому та подавати звітності.

За встановлених обставин контролюючим органом зроблено висновок, що вказаний контрагент позивача зареєстрований на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь яких операцій від імені вказаного контрагента, тобто, контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності, відтак у позивача були відсутні підстави для формування податкових вигод.

Також, відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено, що господарська діяльність ПП Глобал Груп має ознаки нереальності здійснення операцій, зокрема, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, тобто відсутній кваліфікований персонал; спеціалісти технічної підтримки, необхідні для виконання умов договору про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії; незначний штат працюючих. Відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавались, відсутні основні фонди та придбання обладнання та програмного забезпечення, яке ПП Глобал Груп надає в оренду ТОВ Аутсорсинговий контакт центр ; відсутні контрагенти, які надавали б послуги із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії, послуги програмного забезпечення, послуги з пошуку та підбору кадрів.

Крім того, Головним управлінням ДФС у місті Києві отримано інформацію від Громадської організації Фінансовий контроль листом від 08.07.2016 № 68/07-16, яка повідомила інформацію про незаконну діяльність ПП Глобал Груп (код за ЄДРПОУ 40343726), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві, та діяльність якого спричиняє державі збитків на десятки мільйонів гривень щомісяця. Зокрема встановлено, що зазначене підприємство за зазначеною в реєстраційних документах адресою не знаходиться. Керівних органів, а також виробничих потужностей, персоналу або будь-яких інших ознак, що вказували б на здійснення законної господарської діяльності за адресою, вказаною в установчих та реєстраційних документах ПП Глобал Груп , активістами Громадської організації Фінансовий контроль не виявлено.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що, в даному випадку, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування таких податкових вигод за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Проте, суд критично сприймає доводи відповідача з огляду на наступне.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ПП Грін-А Компані та ПП Глобал Груп , а саме: договори про надання послуг з пошуку та підбору персоналу, оренди обладнання та програмного забезпечення, про надання послуг із здійснення технічної підтримки щодо звукозапису розмов та копіювання записів на магнітні носії, про надання послуг промоушн та реклами, про проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, податкові накладні, акти приймання-передачі послуг, платіжні доручення, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

В той же час, в акті перевірки позивача, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом первинних документів по взаємовідносинам позивача з ПП Грін-А Компані та ПП Глобал Груп .

Таким чином, суд дійшов висновку, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентами, в основу висновків акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація (громадської організації, податкових органів та правоохоронних органів), достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Усупереч вимог Податкового кодексу України, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач постійно замовляє контрагентам певні послуги, які використовуються ним у статутній діяльності за основним видом діяльності - код за КВЕД 82.20 (Діяльність телефонних центрів).

Метою замовлення технічного запису розмов є контроль позивачем якості роботи персоналу при здійсненні обслуговування телефонних викликів в процесі надання послуг. Необхідність використання цих послуг викликана недопущенням надходження на адресу позивача претензій/рекламацій від замовників послуг ТОВ Аутсорсинговий контакт центр , шляхом запису розмов операторів кол-центру для виявлення ненормативної лексики, недотримання алгоритму тощо.

Як передбачено умовами договорів, метою замовлення послуг з пошуку та підбору персоналу, так само, як і послуг із просування позивача на ринку України в якості роботодавця (промоушн), викликана постійною плинністю кадрів та специфічними вимогами до працівників.

Замовлення оренди обладнання та програмного забезпечення викликане постійними змінами переліку та кількості необхідного для забезпечення роботи телефонного центру обладнання та програмного забезпечення, з урахуванням змін кількості персоналу.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України. Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків.

Окрім того, в акті перевірки зазначено лише платіжне доручення від 31.05.2016 № 3559 на суму 135 000,00 грн. і зроблено висновок про наявність кредиторської заборгованості на суму 2 662 898,40 грн., а також невірно зазначено номер та дату податкової накладної № 38 від 20.04.2016 замість № 113 від 30.05.2016.

Проте, згідно матеріалів справи, безготівкові розрахунки позивача із ПП Глобал груп здійснювались на підставі не одного зазначеного в акті платіжного доручення, а на підставі платіжних доручень: від 11.08.2016 №61346739 на суму 113580,00 грн., від 10.08.2016 № 61346719 на суму 140000,00 грн., від 09.08.2016 №61346716 на суму 125000,00 грн., від 08.08.2016 № 61346712 на суму 130000,00 грн., від 05.08.2016 № 61346707 на суму 100000,00 грн., від 03.08.2016 №61346703 на суму 120000,00 грн., від 02.08.2016 № 61346699 на суму 110000,00 грн., від 01.08.2016 № 61346693 на суму 130000,00 грн., від 15.07.2016 № 61346627 на суму 104360,40 грн., від 14.07.2016 № 61346622 на суму 100000,00 грн., від 12.07.2016 № 61346609 на суму 120000,00 грн., від 11.07.2016 №61346604 на суму 133000,00 грн., від 08.07.2016 № 61346603 на суму 100000,00 грн., від 05.07.2016 № 61346565 на суму 135000,00 грн., від 04.07.2016 № 61346553 на суму 143000,00 грн., від 01.07.2016 № 61346552 на суму 140000,00 грн., від 30.06.2016 № 61346538 на суму 138000,00 грн., від 17.06.2016 № 3626 на суму 125000,00 грн., від 07.06.2016 № 3582 на суму 98780,00 грн., від 06.06.2016 № 3581 на суму 110000,00 грн., від 03.06.2016 № 3579 на суму 90000,00 грн., від 02.06.2016 № 3570 на суму 47178,00 грн., від 01.06.2016 № 3568 на суму 110000,00 грн., від 31.05.2016 № 3559 на суму 135000,00 грн. Таким чином, відповідачем не доведено виникнення у позивача кредиторської заборгованості по вказаним взаємовідносинам.

Щодо посилань відповідача на відсутність ТТН слід зазначити, що ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій. В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: ...відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту .

Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що матеріалами справи підтверджено, що ПП Глобал груп було оскаржено дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 13.05.2016 №130520161.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, в адміністративній справі №826/8702/16 позовні вимоги ПП Глобал груп задоволено в повному обсязі, у тому числі зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року від 01.06.2016 днем їх фактичного отримання, а саме: 01.06.2016.

Як встановлено судами, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно призупинено вказаний Договір про визнання електронних документів №130520161 від 13.05.2016 на підставі наказу Державної фіскальної служби України Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ від 28.07.2015 №543, який прийнято з метою забезпечення стабільного розвитку економіки, рівних та конкурентних умов ведення бізнесу, унеможливлення фіскального тиску та нівелювання податкових ризиків у діяльності сумлінних платників податків, вжиття профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, належної координації роботи органів державної фіскальної служби з упередження необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах та яким затверджено Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість . Оскільки чинним законодавством України та договором про визнання електронних документів не передбачено такої підстави розірвання договору в односторонньому порядку, як встановлення ризиковості підприємства на етапі ранньої податкової діагностики , а також призупинення дії зазначеного Договору.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на пояснення директора ПП Грін-А Компані ОСОБА_3 про те, що він непричетний до здійснення фінансово - господарської діяльності ПП Грін-А Компані , вважає його неналежним доказом у підтвердження нікчемності вчинених ПП Грін-А Компані правочинів, оскільки згідно положень Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого підлягають обов'язковій перевірці, а визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Вирок суду у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина 4 статті 72 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача та/або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Поряд з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які вказували б на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагентам позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагентів.

Крім того, на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

До того ж, податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти на час здійснення господарських операцій не були зареєстровані в установленому законом порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців чи платниками ПДВ.

Водночас, суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа Булвес АД проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту через недотримання, на його думку, вимог податкового законодавства контрагентами.

Водночас, позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене, збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 291 790,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 033 432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 258 358,00 грн. є безпідставним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Дослідивши наявні докази у справі, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.10.2016 №0020711404.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Аутсорсинговий контакт центр (код ЄДРПОУ 37725479) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 376,85 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.А. Качур