Рішення

від 20.12.2017 по справі 381/2781/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/1232/17

381/2781/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Банку України про визнання незаконним та скмсування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу № 2443-К від 18.07.2017 року про звільнення його з посади провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту, автомобільного підприємства, головного господарського управління ОСОБА_4 Банку України, поновлення на посаді, стягнення коштів за період вимушеного прогулу просив стягнути з відповідача моральну шкоду. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 30.09.1998 року працевлаштувався в ОСОБА_4 України. За роки бездоганної праці обіймав різні посади та на час звільнення перебував на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту. Позивач вважає що його звільнення, відбулося незаконно, а саме звільнення відбулося без попередньої згоди на це, виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він був. Підприємство на якому працював ОСОБА_1 не ліквідовано й продовжує існувати. Також позивач зазначив,що розпочавши процедуру звільнення його з попередження від 18.11.2015 р., з яким ОСОБА_1 ознайомився 03.12.2015 р., роботодавець мотивував прийняте рішення виробничою необхідністю скорочення штату та чисельності працівників, в тому числі і посади яку обіймав позивач. Однак за наявною у позивача інформацією відбулося фактичне перейменування посади, яку він обіймав та працевлаштування на неї іншої особи. Роботодавець, в супереч вимог чинного трудового законодавства, запропонував позивачу роботу за нижчим кваліфікаційним рівнем та в інших містах України, що не відповідає п. 31 постанови ПВСУ № 9 і не може розглядатися як переведення на іншу роботу. Також, просив суд розрахувати та стягнути з відповідача кошти відповідно до відомостей викладених в довідці № 60-0021/1148 від 10.06.2016 р., яку видано ОСОБА_4 банком України, розмір середньомісячної заробітної плати позивача ОСОБА_1, що становить 10763,06 грн., та стягнути моральну шкоду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 04 серпня 2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 29 серпня 2017 року за клопотанням представника відповідача та погодженням позивача провадження у справі було зупинено до вирішення іншої справи в апеляційному суді Київської області.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 10 листопада 2017 року провадження у справі відновлено.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому зсіданні позивач та його представник надали заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині моральної шкоди в решті позову вимоги підтримали та просили їх задовільнити.

Представник відпвідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Вважає позов необгрунтованим, поданий безпідставно та без належних доказів.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом встановлено, що відповідно до постанови Правління ОСОБА_4 банку України від 12 листопада 2015 року № 787 Про передавання функцій щодо автотранспортного забезпечення до Департаменту забезпечення діяльності ОСОБА_4 банку України та вдосконалення його структури та наказу Головного господарського управління ОСОБА_4 банку України від 17 листопада 2015 року № 493-к Про скорочення штату і чисельності працівників автомобільного підприємства Головного господарського управління ОСОБА_4 банку України позивача, ОСОБА_1 03 грудня 2015 року було попереджено про вивільнення (а.с.9). Згідно зазначеного попередження про вивільнення позивачу 17 липня 2017 року запропоновано посаду спеціаліста першої категорії відділу організації діловодства управління організації, документування управлінської інформації депертаменту забезпечення діяльності ОСОБА_4 Банку України (за строковим договором), інспектора відділу опрацювання документів управління організації документування управлінської інформації Департаменту забезпечення діяльності ОСОБА_4 банку України (а.с.9). З даними пропозиціями позивач не погодився.

При розгляді справи відповідачем не було надано доказів про відсутність будь-яких інших вакантних посад в установі, як станом на час попередження позивача про наступне його вивільнення так і станом на час його звільнення.

Відповідно до ст.40 ч.1 КзпПУкраїни трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно норм статті 42 КзпПУкраїни при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається іншим особам, перерахованим у ч.2 ст.42 КЗППУкраїни.

Як зазначено в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне звільнення.

Згідно довідки № 10.2-342 від 16.06.2017 р. станом на 16 червня 2017 року Головне господарське управління ОСОБА_4 банку України, ідентифікаційний код 39192352 значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Його керівник ОСОБА_5, без права юридичної особи ( а.с.30).

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з ОСОБА_4 банку України наказом № 22443-К від 18 липня 2017 року (а.с.11).

При розгляді справи судом встановлено, що перед звільненням ОСОБА_1, передувало його поновлення на роботі за рішенням суду та згідно Наказу №2389-к від 11.07.2017 року (а.с.10).

Зокрема, згідно рішення Фастівського міськрайонного суду від 04 липня 2017 року у цивільній справі (№2/381/24/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Банку України про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1, було поновлено на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, допущено негайне виконання рішення суду. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року рішення Фастівського міськрайонного суду в частині стягнення моральної шкоди скасовано і в задоволенні в цій частині позову відмовлено в іншій частині рішення залишено без змін (а.с.53,61).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При аналізі вказаного рішення вбачається, що позивач у своєму позові зазначає обставини, які стали підставою для його звільнення і ці обставини та докази були дослідженні судом при розгляді попередньої вищезазначеної справи.

Як було встановлено судом, задеклароване роботодавцем скорочення чисельності працівників та штатних посад не мало місце, навпаки було збільшено як кількість працівників так і штатних посад.

Висновки суду також ґрунтуються на приписах норм матеріального права які регулюють спірні правовідносини. Зокрема, згідно ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Аналіз вказаної норми матеріального права дало підстави зробити висновки суду, що Головне господарське управління ОСОБА_4 банку України є відокремленим підрозділом юридичної особи і ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією чи реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

Згідно Закону України Про професійні союзи, їх права та гарантії діяльності визначено, що професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі; член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески;

Згідно ст. 39 вищевказаного Закону, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідачем в судовому засіданні не надано належних доказів, що підтверджують відсутність членства позивача у профспілковій організації працівників ОСОБА_4 Банку України. Суд критично відноситься до наданої довідки №В/94-002/51 від 06.12.2017 року про те, що у період з 01.01.2016 року до 18.07.2017 року ОСОБА_1. не був членом Первинної профспілкової організації та не сплачував членські внески до неї (а.с.85-87) так, як у вищевказаному рішенні суду було встановлено факт перебування позивача профспілковій організації, а не сплата членських внесків, суд вважає, виникла в зв»язку з тривалим розглядом справи у суді і в цей період позивач вважався звільненим з підприємства в зв»язку з чим, йому не нараховувалася заробітна плата та не утримувалися будь-які грошові кошти.

Таким чином, відповідач у своїх запереченнях проти позову посилається на ті обставини та докази, які були предметом розгляду вищезазначеної справи, інших належних та нових доказів при розгляді даної справи ним надано суду не було.

Звільнення ОСОБА_1 відбулося за аналогічними порушеннями його трудових прав, що свідчить про незаконність наказу ОСОБА_4 банку України № 2443-к від 18 липня 2017 року про звільнення позивача з посади провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства Головного господарського управління ОСОБА_4 банку України, тому даний наказ підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.235 КзпУкраїни у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік.

Згідно довідки № 60-0046/1319 від 05.12.2017 року виданої ОСОБА_4 Банком України середня заробітна плата позивача становить 10 625,00 грн. Середньогодинний заробіток становить 67,09 грн. Середньомісячна кількість робочих годин становить 158,38.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача в 2017 році становить-111 днів. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 18 липня 2017 року по 20 грудня 2017 року становить -55810,80 грн. При цьому ця сума зазначена без врахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню, при виплаті відповідачем цієї суми.

Отже, враховуючи вищенаведене позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Керуючись ст.4,12,13,76-82,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.23, 95 ЦК України, ч.2 ст.232, 235, 236, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 Банку України №2443-К від 18 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства головного господарського управління ОСОБА_4 Банку України.

Зобов»язати ОСОБА_4 України поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства головного господарського управління ОСОБА_4 Банку України.

Стягнути з ОСОБА_4 Банку України (м.01601, м.Київ, вул.Інститутська,9, код ЄДРПО 00032106) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.номер НОМЕР_1 прож.с.Червона Мотовилівка, вул.Озерна, 47 Фастівський район, Київська область, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55810,80 грн., яка обрахована без врахування податків та обов»язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера технічного сектору відділу експлуатації автотранспорту автомобільного підприємства головного господарського управління ОСОБА_4 Банку України.

Повний текст рішення буде виготовлено 31 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя Г.В.Соловей