Ухвала

від 20.12.2017 по справі 760/28372/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №1-кс/760/17906/17

760/28372/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання сторони кримінального провадження старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про накладення арешту на майно в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013000000000287 від 25.11.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 та ч. 2 ст. 364 КК України,

в с т а н о в и в:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про накладення арешту (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

квартиру АДРЕСА_1 ;

легковий автомобіль «KIA CARNIVAL», 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 .

Також, детектив просив, накласти арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) на корпоративні права, якими володіє підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частку статутного капіталу ГО «СК «ДЖУНІОРС» (код ЄДРПОУ 39511506).

З матеріалів клопотання вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22013000000000287 від 25.11.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 та ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом заволодіння службовими особами Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, ДП «Державна інвестиційна компанія» за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ТД «Борисфен», ТОВ «Боржава резорт» грошовими коштами у загальній сумі 259,2 млн. гривень.

Обґрунтовуючи клопотання, детектив зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2012-2014 років ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, в тому числі із числа службових осіб Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України та ДП «Державна інвестиційна компанія», вчинили заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, передбаченими в державному бюджеті за бюджетною програмою «Державна підтримка національних проектів на умовах співфінансування», зокрема коштами, передбаченими для реалізації національних проектів «Якісна вода» та «Олімпійська надія - 2022», в загальному розмірі 259,2 млн. гривень, шляхом перерахування грошових коштів на рахунки підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності ТОВ «Торговий дім «Борисфен» та ТОВ «Боржава резорт» та подальшого переведення на рахунки підконтрольних підприємств-нерезидентів «Korsk Enterprises Ltd», «Talemba Holdings Limited» та «Septemero Holdings Limited» (Республіка Кіпр).

Також, детектив зазначив, що 05.12.2017 року ДП «Державна інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 37176130) у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ст.128 КПК України, заявлено два цивільних позови про відшкодування завданої майнової шкоди на загальну суму 268323748,35 грн.

12 грудня 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Разом з тим, обґрунтовуючи клопотання, детектив зазначив, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Одночасно з цим встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на основі права власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, детектив вказує, що відповідно до актового запису про шлюб №15 відділу ДРАЦС Ставищенського районного управління юстиції у Київській області від 28.04.2012 року ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 Сімейного Кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином, детектив зазначає, що враховуючи те, що житлова квартира не є майном, виключеним з цивільного обороту, набута ОСОБА_13 квартира, також, належить і підозрюваному ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Крім того, детектив зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 є власником легкового автомобіля «KIA CARNIVAL», 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 .

Одночасно з цим, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 має частку у статутному капіталі суб`єкту господарської діяльності, а саме ГО «СК «ДЖУНІОРС» (код ЄДРПОУ 39511506).

Враховуючи викладене, детектив вважає, що є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, у тому числі з метою арешту вказаного майна відповідно до п. 1,4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у судовому провадженні не з`явилися.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З огляду на положення ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За положеннями ч. 2 ст. ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд, повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

З матеріалів клопотання вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22013000000000287 від 25.11.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 та ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом заволодіння службовими особами Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, ДП «Державна інвестиційна компанія» за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ТД «Борисфен», ТОВ «Боржава резорт» грошовими коштами у загальній сумі 259,2 млн. гривень.

12 грудня 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до відомостей відділу державної реєстрації актів цивільного стану Ставищенського РУЮ у Київській області ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 з 28.04.2012 року, актовий запис №15.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №108048778 від 12.12.2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири (серія та номер: 828, виданий 26.03.2015 року) належить на праві власності ОСОБА_12 .

Таким чином, зазначене майно належить ОСОБА_12 на праві спільної сумісної власності, оскільки придбано дружиною під час шлюбу.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить автомобіль «KIA CARNIVAL», 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , що підтверджується реєстраційною карткою транспортного засобу.

Таким чином, зазначене майно, на яке просить детектив накласти арешт відповідає критеріям визначеним в статті 170 КПК України, а саме те, що майно може бути конфісковано у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи третьої особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, що в сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.

Тому, з урахуванням вказаних обставин, з метою забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна в разі доведення вчинення злочину чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні детектива та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням про арешт майна.

Враховуючи викладене, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що існує необхідність у накладенні арешту на майно, а саме з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Разом з тим, не підлягає задоволенню клопотання в частині накладення арешту (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) на корпоративні права, якими володіє підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частку статутного капіталу ГО «СК «ДЖУНІОРС» (код ЄДРПОУ 39511506), оскільки зазначені вимоги є необґрунтованими та неконкретними.

Таким чином, клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

квартиру АДРЕСА_1 ;

легковий автомобіль «KIA CARNIVAL», 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає виконанню негайно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1