Рішення

від 21.12.2017 по справі 145/1822/17

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2017 р. 145/1822/17

2/145/960/2017

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради та ОСОБА_5 РДА Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що 09 березня 2006 року помер її чоловік ОСОБА_6, який до дня смерті проживав та був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка №344 кадастровий номер 0524582700:01:003:0160 площею 6,6510 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ВН № 013885 від 07 липня 2000 року.

За життя її чоловік ОСОБА_6 склав заповіт від 24 квітня 2003 року, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 15, яким усе своє майно заповів їхньому синові ОСОБА_3. На час відкриття спадщини заповіт не змінено і не відмінено.

Однак у зв'язку з тим, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_6 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав та із заявами про відкриття спадщини не звертався, вона претендує на дану спадщину як спадкоємиця першої черги спадкування за законом.

Вона прийняла спадщину після смерті його чоловіка, так як на час відкриття спадщини постійно проживала разом із ним однією сім'єю та від спадщини не відмовилася.

Інший спадкоємець першої черги спадкування за законом ОСОБА_3 спадщини не приймав та на неї не претендує.

З метою переоформлення належної її покійному чоловіку земельної ділянки, вона звернулася до ОСОБА_5 держнотконтори, однак оформити спадщину та одержати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну немає можливості, так як так як у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено, що дана земельна ділянка перебуває в державній власності, а власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_5 РДА. Земельна ділянка передавалась в оренду ПП Віта як невитребуваний пай.

Разом з тим вважає, що право власності на вищевказану земельну ділянку входить до складу прийнятої нею спадщини з наступних підстав.

За життя її чоловік ОСОБА_6 був членом КСП Зоря Поділля с. Дзвониха Тиврівського району Вінницької області і мав право на земельну частку (пай) в землях, які перебували в колективній власності даного КСП, яке було посвідчене сертифікатом серії ВН№ 0069746 від 27.12.1996 року.

В подальшому на підставі рішення 12 сесії 3 скликання ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 11 квітня 2000 року належну ОСОБА_6 земельну частку (пай) було виділено в натурі (на місцевості) та видано на ім'я спадкодавця державний акт на право приватної власності на землю серії І-ВН № 013885 від 07 липня 2000 року, така ділянка не може вважатись невитребуваним паєм.

Точна площа (із заокругленням до однієї тисячної) земельної ділянці присвоєно кадастровий номер 0524582700:01:003:0160, її становить 6,6510 га.

Земельна ділянка тимчасово до оформлення спадщини передавалася ОСОБА_5 РДА в оренду ПП Віта с. Дзвониха, однак договір оренди уже закінчився і жодних обмежень у використанні земельної ділянки в даний час немає.

Просить визнати за нею право власності на земельну ділянку № 344 кадастровий номер 0524582700:01:003:0160 площею 6,6510 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 09 березня 2006 року в с. Дзвониха Тиврівського району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений. ОСОБА_4 сільська рада подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності її представника, позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 РДА в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно. Причин неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, телефоном повідомив, що заперечень проти задоволення позову немає, просить справу розглянути у його відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені в ст. 1261-1265 ЦК.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу її відкриття.

Судом встановлено, що 09 березня 2006 року помер ОСОБА_6, який до дня смерті проживав та був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка №344 кадастровий номер 0524582700:01:003:0160 площею 6,6510 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району Вінницької області, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ВН № 013885 від 07 липня 2000 року.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. №325 площа земельної ділянки прописується із зазначенням до 0,0001 га. В державних актах старого зразка, площа земельної ділянки округлювалась до сотих.

Однак у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено, що дана земельна ділянка перебуває в державній власності, її власником є ОСОБА_5 РДА. Земельна ділянка передавалась в оренду ПП Віта як невитребуваний пай.

Суд вважає, що право власності на вищевказану земельну ділянку входить до складу спадщини, оскільки за життя ОСОБА_6 був членом КСП Зоря Поділля с. Дзвониха Тиврівського району Вінницької області і мав право на земельну частку (пай) в землях, які перебували в колективній власності даного КСП, яке було посвідчене сертифікатом серії ВН№ 0069746 від 27.12.1996 року.

В подальшому на підставі рішення 12 сесії 3 скликання ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району від 11.04.2000 р. належну ОСОБА_6 земельну частку (пай) було виділено в натурі (на місцевості) та видано на ім'я спадкодавця державний акт на право приватної власності на землю серії І-ВН № 013885 від 07 липня 2000 року.

З даного державного акту вбачається, що ним посвідчувалося право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку № 344 площею 6,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Тому ОСОБА_6 був законним власником цієї земельної ділянки, ним було отримано державний акт на право приватної власності на землю, тому така ділянка не може вважатись невитребуваним паєм.

Земельна ділянка тимчасово до оформлення спадщини передавалася ОСОБА_5 РДА в оренду ПП Віта с. Дзвониха, однак договір оренди уже закінчився і жодних обмежень у використанні земельної ділянки в даний час немає.

Жодних підстав для переходу спадкового майна до держави не було, рішення про визнання спадщини відумерлою судом не приймалося

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ -

0507295562017 від 26.10.2017 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0524582700:01:003:0160, її точна площа становить 6,6510 га.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт від 24 квітня 2003 року, яким усе своє майно заповів їхньому синові ОСОБА_3, який після смерті ОСОБА_6 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав та із заявами про відкриття спадщини не звертався,

Позивачка - спадкоємець першої черги в порядку спадкування за законом, прийняла спадщину після смерті чоловіка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як на час відкриття спадщини постійно проживала разом із ним однією сім'єю та від спадщини не відмовилася.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, немає, що стверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №50062809 від 28.11.2017 р.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1228, 1261, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р.,

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку №344 кадастровий номер 0524582700:01:003:0160 площею 6,6510 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Тиврівського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 09 березня 2006 року в с.Дзвониха Тиврівського району Вінницької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі складання вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.